Рішення

від 24.01.2017 по справі 905/3591/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2017 Справа № 905/3591/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інтерпромканат до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь простягнення 55 865,24 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпромканат до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь про стягнення пені у розмірі 34250,11 грн, 3% річних у розмірі 5281,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 16333,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неналежним чином виконано грошове зобов'язання зі сплати заборгованості за поставлений товар, яку було стягнуто рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі №905/311/15, оскільки суму заборгованості відповідачем у повному обсязі було сплачено лише 28.11.2016. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача пеню нараховану на заборгованість за договором №15/75 від 02.02.2010 за період з 01.01.2016 по 27.11.2016 у розмірі 30286,83 грн та нараховану на заборгованість за договором 15/1951 від 27.11.2016 за період з 01.01.2016 по 27.11.2016 у розмірі 3963,28грн, 3% річних та інфляційні втрати нараховані на вказану заборгованість за період з 19.06.2015 по 27.11.2016.

17.01.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання 24.01.2017 представника відповідача.

В судовому засіданні 24.01.2017 представник позивача проти вказаного клопотання заперечив.

Вказане клопотання судом відхилено з підстав його необґрунтованості. Відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство Енергомашспецсталь , а не конкретний представник, Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання будь-яку уповноважену особу.

Крім того, провадження у справі №905/3591/16 порушено ухвалою суду від 23.12.2016, розгляд справи призначено на 24.01.2017, вказана ухвала була отримана відповідачем 30.12.2016, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду, а тому відповідач мав достатньо часу для надання відзиву на позов та витребуваних судом документів.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

02.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерпромканат (постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Енергомашспецсталь , яке змінило тип товариства на публічне та на даний час є Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь , (покупець, відповідач) підписано договір №15/75 поставки (далі - Договір-1).

За умовами вказаного Договору-1 позивач зобов'язався передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався у відповідності з умовами договору прийняти продукцію (товар) та оплатити її.

Сторонами підписані та скріплені печатками Додаткові угоди №1 від 17.05.2011, №2 від 13.09.2011, №3 від 01.07.2011, №4 від 15.12.2011, №5 від 16.07.2012 до договору, якими внеслись зміни до Договору-1.

Згідно з п. 2.1 Договору-1 ціна продукції вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Сторонами підписані та скріплені печатками Специфікації №1 від 02.02.2010, №2 від 19.11.2010, №3 від 06.12.2010, №4 від 04.03.2011, №5 від 04.03.2011, №6 від 18.04.2011, №7 від 18.04.2011, №8 від 22.07.2011, №9 від 22.07.2011, №10 від 13.09.2011, №11 від 13.12.2011, №12 від 17.04.2012, №13 від 15.06.2012, №14 від 15.06.2012, №15 від 26.07.2012, №16 від 26.07.2012, №17 від 10.09.2012, №18 від 10.09.2012, №19 від 03.12.2012, №20 від 05.12.2012 до Договору-1, в яких сторони погодили найменування, кількість, асортимент, вартість, строки постачання та оплати товару.

Крім того, 28.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерпромканат (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь (покупець, відповідач) підписано договір №15/1951 поставки (далі - Договір-2).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити продукцію, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру і загальна ціна, виробник якої визначені сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.1 Договору-2).

Сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію №1 від 28.12.2012 на суму 42378,48 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі №905/311/15 стягнуто з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпромканат основний борг у розмірі 121698,33 грн, 3% річних у розмірі 12390,08 грн., інфляцію у розмірі 92317,87 грн та пеню у розмірі 12045,15 грн, всього заборгованість в сумі 138899,73 грн, судовий збір у розмірі 4769,48 грн, витрати за послуги адвоката у розмірі 12000,00 грн, витрати, пов'язані з явкою представника в сумі 1127,93 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі №905/311/15 встановлено наступне.

На виконання умов Договору-1 та специфікацій до нього постачальником було здійснено поставку, а відповідачем прийнято товар на суму 91854,33 грн з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем, що підтверджується накладними №№ИК-0001234 від 07.12.2010 на суму 74359,75 грн, №ИК-0000096 від 09.02.2011 на суму 3751,20 грн, №ИК-0000129 від 17.02.2011 на суму 1506,50 грн, №ИК-0000179 від 02.03.2011 на суму 7961,82 грн, №ИК-0000227 від 17.03.2011 на суму 213880,91 грн, №ИК-0000249 від 21.03.2011 на суму 67542,00 грн, №ИК-0000270 від 28.03.2011 на суму 18775,20 грн, №ИК-0000271 від 28.03.2011 на суму 8432,14 грн, №ИК-0000499 від 20.05.2011 на суму 167483,04 грн, №ИК-0000669 від 01.07.2011 на суму 22218,34 грн, №ИК-0000666 від 01.07.2011 на суму 55456,80 грн, №ИК-0000919 від 26.08.2011 на суму 69058,44 грн, №ИК-0000989 від 12.09.2011 на суму 22094,10 грн, №ИК-0000983 від 12.09.2011 на суму 45841,94 грн, №ИК-0001023 від 19.09.2011 на суму 63233,21 грн, №ИК-0001024 від 29.09.2011 на суму 6230,74 грн, №ИК-0001078 від 29.09.2011 на суму 90997,20 грн, №ИК-0001493 від 15.02.2012 на суму 55419,22 грн, №ИК-0002017 від 05.07.2012 на суму 43172,02 грн, №ИК-0002185 від 17.08.2012 на суму 65799,14 грн, №ИК-0002084 від 19.07.2012 на суму 79724,42 грн, №ИК-0002175 від 09.08.2012 на суму 9308,04 грн, №ИК-0002615 від 19.12.2012 на суму 27128,40 грн.

На виконання умов Договору-2 позивач поставив відповідачу товар на суму 29844,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №ИК-0000106 від 13.02.2013.

Як вбачається зі змісту судового рішення у справі №905/311/15 вказана сума основної заборгованості у розмірі 121698,33 грн виникла, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №15/75 поставки від 02.02.2010 та договором №15/1951 поставки від 28.12.2012 щодо здійснення розрахунків за поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних товар.

Судом встановлено, що строк платежу за спірними видатковими накладними за Договорами -1,2 настав.

Зазначеним судовим рішенням господарського суду встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати заборгованості за отриманий товар за Договором-1,2 у розмірі 121698,33 грн.

Як свідчать матеріали справи, зазначене судове рішення у справі №905/3591/15 набрало законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, під час розгляду цієї справи не доказується знову факт порушення відповідачем грошових зобов'язань на суму 121698,33 грн при виконанні умов договору №15/75 поставки від 02.02.2010 та договору №15/1951 поставки від 28.12.2012.

На виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі №905/311/15 відповідачем 28.11.2016 були перераховані позивачу кошти у розмірі 244303,69 грн, у тому числі основна заборгованість у розмірі 121698,33 грн, (банківська виписка міститься в матеріалах справи).

Посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача пеню 01.01.2016 по 27.11.2016 у розмірі 34250,11 грн, 3% річних за період з 19.06.2015 по 27.11.2016 у розмірі 5281,37 грн та інфляційні втрати за період з 19.06.2015 по 27.11.2016 у розмірі 16333,76 грн.

З наданих позивачем копій позовної заяви, заяви про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог у справі №905/311/15 та рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі №905/311/15, що в межах вказаної справи позивачем були нараховані, а судом стягнуті 3% річних та інфляційні втрати за період з 13.09.2011 по 18.06.2015.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема, за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як випливає з приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваних ним грошовими коштами, належними до сплати.

Прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 та від 20.01.2011.

Після прийняття судового рішення у справі №905/311/15 про стягнення основного боргу грошове зобов'язання боржника (відповідача) в частині сплати основного боргу в сумі 121698,33 грн не припинилось, оскільки кредитор (позивач) грошові кошти отримав лише 28.11.2016, а відтак він має право на нарахування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України відсотків річних та інфляційних втрат до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Наявність судового рішення про стягнення боргу за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2010 у справі № 20/242.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскільки основна заборгованість за Договором №15/75 поставки від 02.02.2010 та Договором №15/1951 поставки від 28.12.2012, яку було стягнуто рішенням господарського суду у справі №905/311/15 у розмірі 121698,33 сплачена відповідачем лише 28.11.2016, то позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за період з 19.06.2015 по 27.11.2016 на вказану суму заборгованості є обґрунтованими.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд визнає його невірним, у зв'язку з неврахуванням, що в 2016 році 366 днів.

За здійсненим судом перерахунком 3% річних з урахуванням вищезазначеного, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 5272,30 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, у зв'язку їх з безпідставністю.

Судом перевірена вірність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що він є вірним, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 16333,76 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню нараховану на суму основного боргу у розмірі 91854,33 грн за Договором-1 за період з 01.01.2016 по 28.11.2016 у розмірі 30286,83 грн та на суму основного боргу у розмірі 29844,00 грн за Договором-2 за період з 01.01.2016 по 27.11.2016 у розмірі 3963,28 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.5 Договору-1 встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 10.6 Договору-2 встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Як зазначено у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін . Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається з копій позовної заяви копії та заяви про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог у справі №905/311/15, рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2015 у справі №905/311/15, в межах справи №905/311/15 судом вже було стягнуто з відповідача пеню за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано за спірними видатковими накладними у загальному розмірі 12045,15 грн.

З розрахунку пені доданого до позовної заяви, що розглядається в межах даної справи, вбачається, що позивачем нараховується пеня за Договором-1 за період з 01.01.2016 по 28.11.2016 та за Договором-2 за період з 01.01.2016 по 27.11.2016, тобто позивачем здійснено нарахування пені всупереч положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З огляду на вищезазначене, оскільки умовами Договорів-1,2 не встановлено можливості нарахування пені за прострочення зобов'язання з оплати товару за інший ніж визначено ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України період, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 34250,11 грн, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

24.01.2017 позивачем також подано заяви, в яких позивач просить покласти на відповідача витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 5500,00 грн та витрати, пов'язані з явкою представника позивача в судове засідання 24.01.2017 у розмірі 494,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги від 14.12.2016, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням Юридична компанія ЛЕКС НОЛЕДЖ , копію платіжного доручення №1102 від 14.12.2016 на суму 5500,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2074 від 26.07.2011, копію довіреності від 14.12.2016, профайл адвоката з Єдиного реєстру адвокатів України на адвоката - ОСОБА_1.

Стаття 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає, що адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників) та є стороною договору про надання правової допомоги.

В судовому засіданні від 24.01.2017 від позивача приймала участь ОСОБА_1 - представник за довіреністю №б/н від 14.12.2016, адвокат.

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази свідчать про надання позивачу адвокатських послуг адвокатом ОСОБА_1, враховуючи підтвердження наявними у справі документами факту отримання позивачем послуг адвоката у цій справі, у зв'язку з частковим задоволенням позову, витрати на послуги адвоката відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в абзаці 2 розділу 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013 до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зважаючи, що ухвалою суду від 23.12.2016 про порушення провадження у даній справі явку представників сторін в судове засідання, призначене на 24.01.2017, визнано обов'язковою, в судовому засіданні 24.01.2017 був присутній представник позивача, розмір витрат, пов'язаних з явкою представника позивача в судове засідання підтверджено документально, витрати позивача пов'язані з явкою представника в судове засідання 24.01.2017 в розмірі 494,85 грн (згідно посадочних документів, копії яких містяться в матеріалах справи) відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпромканат (65009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34673643) 3% річних у розмірі 5272 (п'ять тисяч двісті сімдесят дві) грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 16333 (шістнадцять тисяч триста тридцять три) грн 76 коп., витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 2126 (дві тисячі сто двадцять шість) грн 30 коп., витрати пов'язані з явкою представника у розмірі 191 (сто дев'яносто одна) грн 31 коп. та судовий збір у розмірі 532 (п'ятсот тридцять дві) грн 73 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.01.2017

Суддя М.В. Сажнева