Рішення

від 27.01.2017 по справі 910/22568/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2017Справа №910/22568/16

За позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Р-ОЛДІ" простягнення заборгованості 43 618, 66 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Горбан М.В. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-ОЛДІ" (далі - відповідач, ТОВ "Р-ОЛДІ") про стягнення заборгованості за Договором № б/н від 06.11.2013 року в розмірі 43 618, 66 грн., з яких:

- 9 679, 78 грн. - заборгованість за кредитом;

- 15 930, 96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 18 007, 92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.11.2013 р. відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, (що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua), шляхом подання заяви про відкриття поточного рахунку, які разом складають Договір банківського обслуговування № Б/Н від 06.11.2013 року, проте в порушення умов даного договору, взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 р. порушено провадження у справі № 910/22568/16, розгляд справи призначено на 27.01.2017 р.

23.01.2017 р. представником позивача через загальний відділ документообігу Господарського суду міста Києва подано клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів:

- виписки по рахунку відповідача;

- витягу з мережі Інтернет відповідача;

- копії довіреності представника позивача.

Представник позивача безпосередньо у судовому засіданні 27.01.2017 року наполягав на позові, надав усні та письмові пояснення по справі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 27.01.2017 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 р. була надіслана за належною адресою відповідача, а саме зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-А

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.01.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України також встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У пункті 3.2.2.12.2 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що договір підписаний з використанням електронного або електронного цифрового підпису у порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

06.11.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Р-ОЛДІ" звернулося до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" з заявою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та відкриття поточного рахунку.

Згідно зазначеної заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http:// privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до Договору банківського обслуговування Б/Н від 06.11.2013 р. клієнту було відкрито в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" поточний рахунок № 26006052619662.

При цьому, зазначені правила, розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву у відділенні банку.

Розділом 3.2.2. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Послугою "Гарантований платіж" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надає, для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтами та його контрагентами, а також між Клієнтами і ПАТ КБ " ПРИВАТБАНК". Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ " ПРИВАТБАНК" заявок на договірне списання коштів (далі - гарантований платіж, заявка), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ " ПРИВАТБАНК" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ " ПРИВАТБАНК " як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів.

Відповідно до п. 3.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Як вбачається з позовної заяви, після укладення договору відповідач активно почав користуватися послугою "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ " ПРИВАТБАНК" шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Internet banking Приват-24 (заявки додаються до позовної заяви).

Відтак, укладення договору № Б/Н від 06.11.2013 року, відкриття поточного рахунку № 26006052619662 та користування відповідачем послугою "Гарантований платіж" свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку відповідача.

Позивач зауважує, що прострочена заборгованість на рахунку відповідача з'явилася 26.12.2013 року і не була погашена в момент, коли відповідач не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, тобто порушив умови договору.

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов, у разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою.

При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Згідно пункту 3.2.2.7.5. Умов - банк має право при порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами", змінити умови кредитування та вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплату відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.

Загальна заборгованість за послугою "Гарантований платіж" склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та виписками по рахунках і станом на день подання позову заборгованість відповідача перед ПАТ КБ " ПРИВАТБАНК" становить 43 618, 66 грн. та складається з наступного:

- 9 679, 78 грн. - заборгованість за кредитом (за період з 26.12.2013 року по 02.11.2016 року);

- 15 930, 96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (за період з 26.12.2013 року по 02.11.2016 року);

- 18 007, 92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (за період з 17.11.2014 року по 02.11.2016 року).

22.10.2016 р. Банком на адресу ТОВ "Р-ОЛДІ" було надіслано претензію № 31120К2S8S04Х з вимогою про негайне погашення простроченої заборгованості в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами Кредитного договору.

Таким чином, приймаючи до уваги визначений Умовами та правилами надання банківських послуг порядок та строки повернення кредитних коштів, а також зміст надісланої банком на адресу клієнта претензії, судом встановлено, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Р-Олді" обов'язку з повернення отриманих коштів настав.

Проте, клієнт своїх зобов'язань з повернення наданого кредиту в повному обсязі не виконав.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт користування послугою "Гарантований платіж" та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 9 679, 78 грн.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструмента в розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначено в заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструмента сплачується Клієнтом у дату надання в Банк заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів клієнта за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 року) та починаючи з 01.02.2016 року клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016 року).

З огляду на вищевикладене, банком за користування кредитними коштами за період з 26.12.2013 р. по 02.11.2016 р. нараховано проценти на загальну суму 15 930, 96 грн., доказів погашення яких матеріали справи не містять.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Пунктом 3.2.2.2 Умов передбачено, що у випадку порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 56% річних від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені починається з дня, що йде за днем порушення зобов'язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-ОЛДІ" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-А; код ЄДРПОУ 38929551) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 9 679, 78 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 15 930, 96 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 18 007, 92 грн. та судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 01.02.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко