Рішення

від 25.01.2017 по справі 925/1461/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Справа № 925/1461/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Пак" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" про стягнення 55 016,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 55016,00 грн. заборгованості за надані послуги з організації та перевезення вантажу на підставі укладеного між сторонами договору-доручення № 04/3-16 про надання транспортно - експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 04.03.2016 року.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 14.12.2016 року № 34/12/16 (а.с.32) позивач просить стягнути з відповідача 55016,00 грн. основного боргу, 5343,18 інфляційних, 1036,00 грн. як 3% річних та 11036,36 грн. пені за прострочення розрахунків по договору.

Заявою від 14.12.2016 року (а.с.36) позивач просить покласти на відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 4300,00 грн.

В судові засідання представники сторін жодного разу не з'явилися, позивач виконував всі вимоги суду щодо надання додаткових документів та пояснень по справі і просив розгляд справи проводити без участі свого представника.

Відповідач заперечень проти позову не надав, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представників обох сторін за наявними у справі документами в порядку ст. 75 ГПК України.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення лише частково, виходячи з такого:

Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2016 року між ТОВ "Полі-ПАК" (Експедитор) та ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (Перевізник) було укладено договір-доручення № 04/3-16 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні (а.с. 9).

Відповідно до умов даного договору Перевізник-відповідач за дорученням Експедитора-позивача надає такі послуги: організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами; виконує розсилання товарно-транспортної документації; здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; приймає участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, вирішує претензій питання із замовником; за згодою сторін виконує інші доручення Експедитора (розділ 2 договору).

Пунктом 2.2., 2.3. договору передбачено, що конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в Заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору. За погодженням сторін Заявка може передаватися за допомогою факсимільного зв'язку або по електронному зв'язку, які в послідуючому визнаються сторонами та мають юридичну силу. Також і договір, укладений за допомогою факсимільного зв'язку або по електронному зв'язку має юридичну силу та породжує для Сторін відповідні права та обов'язки.

Розділом 4 договору визначено, що ціни по конкретному перевезенню узгоджуються додатково перед кожним перевезенням. Оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором на його банківський рахунок на підставі оформлених належним чином оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (ТТН чи CMR) з відмітками про одержання вантажу, оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт. Якщо Перевізником порушено обов'язок по оформленню цих документів, Експедитор має право повернути документи на дооформлення, а термін оплати переноситься до часу надання належним чином оформлених документів.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків - до проведення повного взаєморозрахунку (п. 10.1 договору).

Заперечень проти недійсності договору від 04.03.2016 року, який надано позивачем у справу, відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Укладений між сторонами договір-доручення № 04/3-16 від 04.03.2016 за своїм юридичним змістом відповідає договорам перевезення, доказів його недійсності сторонами суду не надано.

У документах, які надані позивачем на підтвердження виконання умов договору - доручення № 04/3-16 від 04.03.2016 вказано реквізити іншого договору (№ 25/03-16 від 25.03.2016). У відповідності до наданих позивачем додаткових пояснень (а.с. 55), ці записи є помилковими і не відповідають дійсності. За доводами позивача, перевезення, вартість якого стягується за позовом, здійснено саме на виконання умов договору-доручення № 04/3-16 від 04.03.2016. Відповідач доказів протилежного у справу не подав.

Позивач доводить, що згідно заявки на надання транспортно-експедиційних послуг від 01.04.2016 року ( а.с. 11) він на користь відповідача надав послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Доккум (Голландія) - (Черкаси) Україна вартістю 1600 євро по курсу в гривні на день вивантаження авто. Оплату слід провести по факту отримання оригіналів документів до 7 банківських днів. Згідно заяви вантаж перевозиться на автомобілі НОМЕР_1 / АЕ 4253 ХО.

На доказ здійсненого перевезення позивач подав у справу CMR № 0804 (а.с. 12).

За результатами перевезення сторонами складено акт надання послуг № 257 від 19.04.2016 (а.с. 13), з якого вбачається, що транспортні послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Доккум (Нідерланди) - (Черкаси) Україна автомобілем НОМЕР_2 / АЕ 4253 ХО надано у повному обсязі, вартість перевезення склала 55 016,00 грн. і відповідач претензій по об"єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) не має. Акт підписано керівниками обох сторін та скріплено печатками.

Доказів про існування спору між сторонами з приводу якості наданих послуг у справі немає, послуги перевезення позивачем належним чином надавалися та прийняті відповідачем без зауважень.

Відповідач не направив суду заперечень проти позову із доказами, які б звільняли його від виконання зобов'язання по оплаті отриманих послуг за перевезення вантажів.

Як вказано вище, за умовами складеної сторонами заявки від 01.04.2016, відповідач повинен оплатити надані послуги перевезення протягом 7 банківських днів по факту отримання оригіналів документів по операції перевезення.

З акту надання послуг № 257 (а.с. 13) від 19.04.2016 вбачається, що позивач надав відповідачу транспортні послуги Доккум (Нідерланди) - м. Черкаси (Україна) автомобілем НОМЕР_2 / АЕ 4253 ХО , водій ОСОБА_3, загальна вартість робіт (послуг) склала 55 016 грн.

Суд вважає, що підписання сторонами даного акту свідчить про наявність у відповідача на час його підписання всіх первинних документів, які є підставою для здійснення оплати за договором.

Оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором на його банківський рахунок на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно - транспорних накладних з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт ( п. 4.5. договору).

Зобов'язання у відповідності до ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Доказів про проведення з позивачем повного розрахунку за послуги відповідач суду не надав, заперечень проти позову не направив, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 55 016,00 грн. боргу за надані послуги перевезення. Строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 036,00 грн. як 3% річних та 5 343,18 грн. інфляційних втрат за період з 29.04.2016 по 14.12.2016 на підставі ст. 625 ЦК України.

Суд перевіривши нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програмного забезпечення "Ліга", встановив неправильність проведених позивачем розрахунків.

За вказаний позивачем період сума інфляційних становить лише 3302,04 грн., а сума 3% річних - 1 040,03 грн., однак позивач свої вимоги в частині 3 % річних у бік збільшення не змінив.

Доказів проведення розрахунку за інфляційними та 3% річних відповідач суду не надав, а тому з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 1 036,00 грн. як 3% річних та лише 3 302,04 грн. інфляційних. В решті вимог про стягнення інфляційних у позові слід відмовити через безпідставність нарахування частини цього платежу.

Відповідно до п. 6.4 договору у разі неоплати (несвоєчасної оплати) послуг Перевізника, Експедитор виплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, включаючи день фактичної оплати.

Така умова договору відповідає ст. 551 ЦК України та ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що розмір пені встановлюється договором сторін та при її сплаті не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення.

За період 29.04.2016 по 14.12.2016 позивач просить стягнути з відповідача 11 036,36 грн. пені.

Суд перевіривши нарахування позивачем пені в сумі 11 036,00 грн. за період з 29.04.2016 по 14.12.2016 встановив, що після перерахунку з використанням програми Ліга-Закон належна сума пені становить 11 048,30 грн., однак позивач свої вимоги в частині пені у бік збільшення не змінив, а тому з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 11 036,36 грн. пені.

Доказів проведення розрахунку по пені у справі немає.

Позивач заявою від 14.12.2016 (а.с. 36) просить суд стягнути з відповідача 4 300,00 грн. судових витрат на послуги адвоката. Дане клопотання підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зі змінами та доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

За доводами позивача, між ТОВ "Полі-Пак" (Клієнт) та адвокатським бюро "Рогачова" (Бюро) було укладено договір № 15/11 ( а.с. 18-19) про надання правової допомоги, за умовами якого Бюро зобов'язалось надати Клієнту правову допомогу, а Клієнт зобов'язався виплатити гонорар за таку допомогу (п. 1.1. договору).

На доказ оплати послуг адвоката позивач надав платіжні доручення № 643 від 15.11.2016 на суму 2 150,00 грн. (а.с. 39) та № 721 від 14.12.2016 на суму 2150,00 грн. ( а.с. 40).

Пунктом 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" увагу судів звернуто на те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що позовні матеріали сформовано представником позивача - адвокатом ОСОБА_1 Адвокатом також складено і заяву про збільшення позовних вимог із розрахунками інфляційних, 3% річних та пені. Незважаючи на те, що адвокат позивача жодного разу не був присутнім у судових засідання, всі вимоги суду щодо надання оригіналів документів для огляду, додаткових пояснень, виконано повністю та вчасно. За доводами адвоката, на виконання договору із позивачем № 15/11 про надання правової допомоги від 15.11.2016 (а.с. 18), адвокатом виконано такі види робіт: усне консультування, збір та правовий аналіз документів позивача, підготовка позовної заяви, складання заяви про збільшення позовних вимог, контроль за проходження справи в суді, підготовка заяв, поточне консультування та ін. Загалом адвокатом витрачено 7,5 годин роботи, вартістю 580 грн./год. (а.с. 50). Цей договір розраховано на надання супроводу справи у всіх судових інстанціях.

Суд вважає, що з урахуванням викладеного та якісного ведення адвокатом справи у суді, виконання всіх вимог суду, вартість адвокатських витрат в сумі 4300,00 грн. є обґрунтованою, враховуючи також і зростання цін на всі товари, роботи і послуги в державі, розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає, що правомірність підстав позовних вимог позивачем доведена наданими у справу доказами, заперечень проти позову відповідачем суду не надано.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача, як із винної особи у виникненні спору, на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 1 378,00 грн. на відшкодування судового збору, а також 4300,00 грн. на відшкодування вартості послуг адвоката.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (ідентифікаційний код 38976161, АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Пак" (ідентифікаційний код 31736045, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровська шосе, 20Д) -- 55016,00 грн. основного боргу за надані послуги перевезення, 1036,00 грн. як 3% річних, 11036,36 грн. пені, 3302,04 грн. інфляційних, 1378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору та 4300,00 грн. на відшкодування адвокатських витрат.

3. В решті вимог про стягнення інфляційних - відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 30 січня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських