Ухвала

від 26.01.2017 по справі 810/2405/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2405/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства ВІКІНГ на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства ВІКІНГ до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство ВІКІНГ звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2014 №0004022202 та №0004032202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши її проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2014 року посадовими особами Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ПП КОТЕДЖ за період з 01.11.2011 по 30.04.2014 та ПП МІДУЕЙ за період з 01.04.2012, за результатами якої складено Акт від 28.10.2014 №2245/22-00/30207208.

В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 138 665 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 126 926 грн.

За результатами вказаної перевірки, 24.11.2014 Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкові повідомлення-рішення: №0004022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 207998 грн. та №0004032202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну сумі 190 389 грн.

Відмовляючі в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПП МІДУЕЙ та ПП КОТЕДЖ послуги позивачу фактично не надавали, а представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи складені формально задля створення ілюзії здійснення господарських операцій і жодним чином не доказують факту надання послуг (виконання робіт) переліченими контрагентами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2014 році між позивачем (замовник) та ПП КОТЕДЖ і ПП МІДУЕЙ (виконавці) укладались однотипні договори з приводу надання юридичних, бухгалтерських, рекламних послуг з розміщення реклами у мережі Інтернет та розміщення зовнішньої реклами.

Так, між позивачем (замовник) та ПП КОТЕДЖ і ПП МІДУЕЙ (виконавці) укладено чотири договори про надання консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку: три договори з ПП КОТЕДЖ (від 01.11.2011 №18/ОБ, від 01.02.2012 №9 та від 01.12.2012 №42) та один договір з ПП МІДУЕЙ (від 01.05.2012 №39).

За умовами вказаних договорів виконавці зобов'язувались у строк та на умовах вказаних договорів надавати аудиторські послуги, податкові консультації, здійснювати підготовку, складання та здачу фінансової і податкової звітності; перевірку відповідності ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності діючим стандартам, встановлювати достовірність порядку здійснення господарських операцій правовій документації, встановлювати якість раніше проведених ревізій та інвентаризацій, виявляти помилки при проведенні бухгалтерського обліку, а позивач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити ці послуги на підставі актів виконаних робіт.

На підтвердження факту надання вказаними контрагентами консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку позивач надав суду акти здачі-прийняття наданих послуг, однак вказані акти не містять відомостей про те, які саме послуги надавалися виконавцями, у якому обсязі, скільки робочого часу витрачено на надання таких послуг, а також вартість таких послуг та порядок ціноутворення.

В ході судового розгляду справи позивач не надав жодних письмових доказів, які б відтворювали факт надання таких послуг (аудиторського звіту, консультаційного висновку, акта ревізії, тощо).

Позивач також не зміг пояснити спосіб, у який обиралися контрагенти для надання послуг, потребу у залученні підприємств, які розміщені в іншому регіоні (м. Дніпропетровськ), а також нетривалий період співпраці та потребу у зміні контрагентів.

Також, між позивачем (замовник) та ПП КОТЕДЖ і ПП "МІДУЕЙ (виконавці) було укладено чотири однотипних договори про надання юридичних послуг: один договір з ПП МІДУЕЙ (від 01.04.2012 №34) та три договори з ПП КОТЕДЖ (від 01.11.2011 №25, від 01.12.2011 №36 та від 01.02.2012 №15).

За умовами вказаних договорів виконавці зобов'язувались надавати позивачу (замовнику) юридичні послуги щодо юридичного забезпечення підготовки, організації, ведення господарської діяльності, вирішення юридичних питань, що виникають під час її здійснення, на умовах та в обсязі, передбачених договорами, а позивач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити ці послуги на підставі актів виконаних робіт.

На підтвердження факту надання вказаними контрагентами юридичних послуг позивач надав акти здачі-прийняття наданих послуг, однак вказані акти, як і попередні не містять, ані конкретизації наданих послуг, ані даних про виконавців, ані вартості таких послуг.

З досліджених у судовому засіданні актів здачі-прийняття наданих послуг вбачається, що вони є неконкретними, відомості про те, які саме юридичні послуги надавалися виконавцями, у якому обсязі, якими особами, скільки робочого часу витрачено, вартість послуг та порядок їх ціноутворення, ні в акті, ні в договорах ні в інших документах не відображено.

Позивач під час судового розгляду не зміг розкрити суду зміст придбаних юридичних послуг, необхідність їх придбання та пояснити зв'язок з господарською діяльністю.

Крім того, між позивачем (замовник) та ПП КОТЕДЖ (виконавець) було укладено два однотипних договори про надання рекламних послуг від 01.11.2011 №41 та від 01.11.2011 №42, відповідно до яких виконавець зобов'язувався за завданням замовника надавати рекламні послуги в банерообмінній мережі Інтернет, а позивач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити ці послуги на підставі актів виконаних робіт.

Також, між позивачем (замовник) та ПП КОТЕДЖ і ПП МІДУЕЙ (виконавці) також укладено три однотипних договори про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами: один з ПП МІДУЕЙ (від 01.04.2012 №33) та два з ПП КОТЕДЖ (від 01.12.2011 №52; від 01.03.2012 №30), за умовами вказаних договорів виконавці за дорученням замовника зобов'язувались надавати послуги з розміщення та обслуговування рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях відповідно до затвердженої сторонами в актах резервування адресної програми (на 12 рекламних носіях (щитах розміром 3.000х6.000), що розташовані у місті Києві), а позивач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити ці послуги на підставі актів виконаних робіт.

На підтвердження факту надання вказаними контрагентами рекламних послуг позивач надав суду акти здачі-прийняття наданих послуг.

Однак, позивач як і у випадку з бухгалтерськими послугами не зміг пояснити спосіб, у який обиралися контрагенти для надання вказаних послуг, потребу у залученні підприємств, які розміщені в іншому регіоні, нетривалий період співпраці та потребу у зміні контрагентів, а також необхідність придбання таких послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю.

В свою чергу, в ході судового розгляду справи було встановлено, що ПП КОТЕДЖ є юридичною особою, що зареєстрована 27.04.2004 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР - 12241200000020252 від 24.11.2005) за місцезнаходженням: м. Дніпро, вулиця Погребняка, буд. 25-А, к. ІV-13.

02 Січня 2013 року щодо ПП КОТЕДЖ за заявою ініціюючого кредитора - ПП МІДУЕЙ було відкрито провадження у справі про банкрутство на підставі статті 52 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 по справі № 24/5005/3/2013 ПП КОТЕДЖ визнано банкрутом, припинено з 05.09.2013, функції ліквідатора ПП КОТЕДЖ виконував керівник ПП МІДУЕЙ ОСОБА_3 (громадянин Республіки Молдова).

Приватне підприємство МІДУЕЙ є юридичною особою, що зареєстрована 20.05.2011 за місцезнаходженням: м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8, засновник і керівник - ОСОБА_3 (громадянин Республіки Молдова).

Податковими органами України отримана інформація від Національного Інспекторату Розслідувань при ГУ Поліції Республіки Молдова, з якої вбачається, що гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Каушати Республіка Молдова, проживає за адресою: АДРЕСА_1, та в ході допту пояснив, що у період 2012 року знаходився в м. Дніпропетровську з приводу працевлаштування та передав незнайомому чоловіку оригінали документів, що посвідчували його особу. У подальшому через декілька днів він підписав якісь документи, складені українською мовою, зміст який йому був невідомий. З приводу видачі та підписання будь-який довіреностей на представництво його інтересів в різних державних органах і відкриття банківських рахунків точної відповіді надати не може, так як підписані документи були складені українською мовою.

При цьому, в ході опрацювання вищевказаної інформації податковими органами було встановлено, що ОСОБА_3 значиться керівником 40 суб'єктів господарювання, у тому числі й ПП МІДУЕЙ , які задіяні в схемах незаконного формування податкового кредиту з ПДВ на користь третіх осіб.

Враховуючи наведене в сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено реальності надання/отримання, заявлених послуг, у зв'язку з чим податковим органом правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та на додану вартість за такими господарськими операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав до скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства ВІКІНГ залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 31 січня 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Мамчур Я.С