Постанова

від 26.01.2017 по справі 816/1197/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 р. Справа № 816/1197/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 816/1197/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області , Управління Держгеокадастру у м.Кременчуці Полтавської області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Держгеокадастр), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в якому , з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 15.08.2016 (а.с. 35-36), просив:

- визнати протиправними та скасувати наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №950-то, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016 №121-к, наказ управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області від 10.08.2016 №15 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області;

- стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу , вважає , що постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року , прийняти нову постанову у справі про задоволення позовних вимог.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає її необґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні , а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , присутніх у судовому засіданні , перевіривши матеріали справи, постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Наказом Держгеокадастру від 01.03.2016 №224-то "Про призначення ОСОБА_1." позивач призначений на посаду начальника Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області, як такий, що пройшов конкурсний відбір на дану посаду /а.с. 11/.

Наказом Держгеокадастру від 26.07.2016 №950-то "Про звільнення ОСОБА_1." позивач звільнений з посади начальника Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області за угодою сторін відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу", пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України /а.с. 33/.

27.07.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ №121-к "Про звільнення ОСОБА_1.", відповідно до якого оголошено наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №950-то "Про звільнення ОСОБА_1." /а.с. 29/.

При цьому у пункті 2 наказу Держгеокадастру від 26.07.2016 №950-то та наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016 №121-к зазначено, що днем звільнення позивача з посади слід вважати перший робочий день після закінчення його тимчасової непрацездатності /а.с. 29, 33/.

Позивач звільнений із займаної посади з 09.08.2016 на підставі наказу Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області від 10.08.2016 №15 /а.с. 37, 38/.

Не погодившись із зазначеними вище наказами, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з відсутності обґрунтованих доводів та належних доказів, що свідчили б про правомірність позовних вимог, тому дійшов висновку про правомірність оскаржуваних рішень відповідачів про звільнення позивача із займаної посади.

Проте , колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні відносини урегульовано нормами Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю України .

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 30 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підставами припинення державної служби є ті, що визначені у Кодексі законів про працю України. Окрім цих підстав, державна служба також може бути припинена з підстав, визначених статтею 30 згаданого Закону.

При звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

При цьому , за угодою сторін, тобто за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, припиняється як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір (наприклад, контракт).

З огляду на положення ст.21 КЗпП України сторонами трудового договору є працівник та власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, яким і приймається рішення про припинення трудового договору за угодою сторін.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 01.04.1994 року N 4, від 26.10.1995 року № 18, від 25.05.1998 року № 15) судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).

Звільнення за угодою сторін означає, що роботодавцем та найманим працівником досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк.

При цьому, КЗпП України не передбачено обов'язкового зазначення у письмовій заяві про звільнення за згодою сторін дати, з якої особа бажає звільнитися, що свідчить про те, що така дата може бути визначена сторонами угоди і в усному порядку.

Законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв'язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

За змістом наведених норм припинити трудовий договір можна в будь-який час після досягнення угоди між роботодавцем та працівником. Ініціатива про припинення договору може виходити як від працівника, так і від роботодавця. І якщо одна зі сторін погоджується на пропозицію іншої, вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору і наказом про звільнення за пунктом 1 статті 36 КЗпП України реалізовується вказана домовленість.

Отже, однією з ознак, характерних для звільнення за згодою сторін, тобто взаємного волевиявлення, є відсутність зобов'язань сторін виконувати будь-які процесуальні дії одна стосовно іншої у вигляді попередження, зобов'язання щодо працевлаштування, подання, погодження звільнення з відповідним органом тощо, а тому досягнення згоди між сторонами трудового договору є достатньою підставою для звільнення за пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

Саме тому звільнення носить назву "за згодою сторін" - така згода досягається виключно між сторонами трудового договору та не передбачає участі будь-якої третьої особи.

Згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Згідно п. 3 ч. 1 стаття 83 Закону України Про державну службу державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

Матеріали справи свідчать , що згідно листків непрацездатності Серія АГН № 316726 від 25.07.2016 року та Серія АГХ № 340045 від 08.08.2016 року позивач з загальним захворюванням перебував на лікарняному з 25.07.2016 року по 08.08.2016 року включно.

Як пояснює позивач 25.07.2016 року за допомого телефонного зв'язку його повідомлено підлеглими працівниками, що до управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області надійшла термінова вказівка керівництва про те, що 26.07.2016 року в приміщенні Держгеокадастру в м. Києві о 09 год. 00 хв. буде проводиться загальна нарада керівників територіальних органів Держгеокадастру Полтавської області і явка керівного складу визнана обов'язковою.

Така вказівка була оформлена листом від 25.07.2016 року вих. № 5652/2-16 з додатком до нього, в якому було зазначено список осіб, яким необхідно з'явитися.

У зв'язку з вказаною обставиною, не зважаючи на хворобу та погане самопочуття, позивач ОСОБА_4 26.07.2016 року о 09 год. 00 хв. прибув до приміщення Держеокадастру (м. Київ).

Позивач вказує , що 26.07.2016 року після наради в приміщенні Держгеокадастру його було ознайомлено з копією оскаржуваного наказу про його звільнення за начебто його заявою.

27.07.2016 року у зв'язку з вказаною обставиною він письмово звернувся до відповідача з проханням: провести службове розслідування по факту прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області від 26.07.2016 року за нібито угодою сторін та притягнути винних осіб до відповідальності згідно вимог законодавства; скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області від 26.07.2016 року; у разі наявності письмової заяви ОСОБА_1 про звільнення його з посади начальника Управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області за угодою сторін - надати його оригінал заяви чи належним чином засвідчену копію.

Згідно листа Держгеокадастру від 25.08.2016 року за вих. № П-4248/0-0.15-3117/6-16 позивачу повідомлено , що його звільнення відбулося відповідно до вимог чинного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів слугувала заява ОСОБА_1 про звільнення його із займаної посади за згодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.

Однак , позивач заперечує подання, скаладання , підписання ним такої заяви з посиланням на те, що він перебував на посаді з 01.03.2016 року і раптом, перебуваючи на лікарняному з 25.07.2016 року 26.07.2016 року, пропрацювавши на займаній посаді лише 4 місяці та 26 днів начебто вирішив звільнитися з займаної посади, за умов, що строк його служби та перебування на посаді навіть не перевищив строк проходження процедури призначення на цю посаду, тому вважає, що в таких діях відсутня логіка як така, адже особа, що вирішила присвятити себе державній службі, пройшовши всі процедури та витративши час на проходження таких процедур, розуміючи та сприймаючи всі обмеження пов'язані з проходженням державної служби, не може звільнитися з посади з власної ініціативи через 4 місяці і 26 днів після призначення. Також, вказує на те , що в заяві невірно вказано його прізвище , він не міг допустити помилку у власному прізвищі, тому вважає, що така помилка допущена виключно за умови якщо таку заяву складала та підписувала інша особа, яка не приділила уваги правильності написання прізвища заявника.

Дослідивши заяву, адресовану Голові Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (а.с. 30) , колегією суддів дійсно встановлено невірне прізвище позивача, а саме замість ОСОБА_1 вказано ОСОБА_5.

Також , колегією суддів витребувано у відповідача відповідні докази реєстрації Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру заяви ОСОБА_5 про звільнення за згодою сторін в письмовому чи електронному вигляді.

Однак , представник відповідача таких доказів суду не надав , що фактично спростовує подання позивачем такої заяви.

Колегія суддів вважає , що за відсутності власноруч поданої позивачем заяви , прийняття оскаржуваних наказів про його звільнення на підставі п. 1 статті 36 КЗпП України і п. 3 ч. 1 стаття 83 Закону України Про державну службу є незаконним.

Також , колегія суддів звертає увагу на те , що у голови Держггеокадастру ОСОБА_6 станом на 26.07.2016р. були відсутні повноваження видавати та підписувати наказ про звільнення ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Голова Держгеокадастру є керівником, що очолює юридичну особу публічного права - центральний орган виконавчої влади, який в силу зайняття вказаної посади здійснює певні повноваження щодо керівництва діяльністю Держгеокадастру; щодо призначення та звільнення з посади керівників територіальних органів Держгеокадастру; щодо підписання наказів Держгеокадастру; щодо здійснення інших повноважень, визначених законом.

04.03.2015року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 166-р Про призначення ОСОБА_6 Головою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру , яким призначено ОСОБА_6 ОСОБА_2 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

22.07.2016року Кабінетом Міністрів України, прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України: № 527-р Про звільнення ОСОБА_6 з посади Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та № 528-р Про призначення ОСОБА_6 першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України .

У відповідності до Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 298 Деякі питання, пов'язані з підготовкою та внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України , а саме згідно з його п. 10 у передбачених законодавством випадках посадова особа, яка вносить подання про призначення на посаду осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, може звертатися з пропозицією щодо звільнення з посади таких осіб.

Відповідно до п. 15 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 298 на підставі акта Президента України або Кабінету Міністрів України щодо призначення на посаду чи звільнення з посади особи в установленому порядку відповідним органом або підприємством у триденний строк видається наказ (розпорядження) за місцем її роботи, в якому зазначається дата початку роботи на відповідній посаді або припинення роботи.

Копія зазначеного наказу (розпорядження) надсилається у триденний строк після його видання до Адміністрації Президента України та Секретаріату Кабінету Міністрів України.

В даному випадку з урахуванням приписів п. 15 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 298, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження від 22.07.2016 року № 527-р Про звільнення ОСОБА_6 з посади Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за місцем його роботи - Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру мало бути видано наказ , в якому слід було зазначити дату припинення роботи ОСОБА_6 на посаді Голови Держгеокадастру, а не визначати її самостійно.

Щодо дати припинення повноваження (роботи) ОСОБА_6 на посаді Голови Держгеокадастру колегія суддів враховує наступне.

На підставі ч. 1 та ч. 3 ст. 49 ЗУ Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України видає обов'язкові для виконання акти: постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

У відповідності до ч. 2 ст. 52 Закону України Про Кабінет Міністрів України розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Колегія суддів зазначає оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 року № 527-р Про звільнення ОСОБА_6 з посади Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та № 528-р Про призначення ОСОБА_6 першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України не містять встановленого пізнішого терміну набрання ними чинності, вони набрали чинності з моменту їх прийняття відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України Про Кабінет Міністрів України , тобто з 22.07.2016 року.

Проте, наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 108-к Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 527-р було прийнято 26.07.2016 року, тобто з порушенням строку його видання на 1 день відповідно до п. 15 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 298.

Враховуючи наведене , на час прийняття відповідачем оскаржуваного наказу Держгеокадастру від 26.07.2016 № 950-то Про звільнення ОСОБА_4 особа, що його видала та підписала, не мала повноважень Голови Держгеокадастру у зв'язку з звільненням та призначенням на іншу посаду 22.07.2016 року, що є підставою для визнання оскаржуваного наказу про звільнення протиправним та скасування його, оскільки таке рішення суб'єкта владних повноважень прийнято та підписано не уповноваженою особою, що протирічить принципам, що встановлені в ст. 2 КАС України, відповідно є незаконними та підлягають скасуванню накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016 №121-к та управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області від 10.08.2016 №15 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області, які прийняті на виконання наказу Держгеокадастру від 26.07.2016 № 950-то Про звільнення ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, порушене відповідачем право на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.

Згідно ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Воаховуючи встановлене та наведені вимоги , слід поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області з 10.08.2016р. та стягнути з управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2016р. по 26.01.2017р. в розмірі 31306,10грн., розрахованим згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100.

Враховуючи наведене , колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 816/1197/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №950-то, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016 №121-к, наказ управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області від 10.08.2016 №15 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області з 10.08.2016р.

Стягнути з управління Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2016р. по 26.01.2017р. в розмірі 31306,10грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 31.01.2017 р.