Ухвала

від 24.01.2017 по справі 521/1874/15-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

24 січня 2017 рокум. Київ

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії:

головуючоїЩепоткіної В.В., суддів:Фурика Ю.П., Слинька С.С., за участю: секретаря судового засідання Гапона В.О., прокурораТридуба М.С., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014160470005534 за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сухий Лиман Одеської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1, такого, що не має судимості, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та прокурора Нікітіна Ю.М., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Малиновського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2015 року та вирок і ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2016 року,

в с т а н о в и в:

Вироком Малиновського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладено обов'язки, передбачені пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_6 20000 грн. на користь Комунального закладу Міська клінічна лікарня № 10 .

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 11252 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 35000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 26 червня 2014 року близько 13 години 10 хвилин, керуючи автомобілем марки Джилі державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на перехресті вулиць Якіра та Генерала Петрова у м. Одесі, під час руху транспортних засобів на вул. Генерала Петрова на зелений сигнал світлофора здійснив різке гальмування, вийшов з автомобіля, залишивши його на проїжджій частині, чим перешкодив нормальному руху інших транспортних засобів, та діючи умисно із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом, яке виразилось у висловлюванні нецензурною лайкою на адресу раніше незнайомого йому ОСОБА_7, який керував автомобілем Форд-Транзит державний реєстраційнийномер НОМЕР_2, та демонструючи особливу зухвалість й зневажливе ставлення до суспільних інтересів, кулаком розбив ліве бокове скло вказаного автомобіля. З метою припинити протиправні дії ОСОБА_7 вийшов зі свого автомобіля та став попереду автомобіля ОСОБА_6 При цьому, ОСОБА_6, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_7, сів у свій автомобіль та, діючи умисно, здійснив наїзд на ОСОБА_7, тим самим пристосувавши транспортний засіб для нанесення тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_6 продовжив рух, незважаючи на те, що ОСОБА_7 ним було умисно збито, і останній, знаходячись на капоті та чіпляючись за деталі кузову під час руху автомобіля, намагався не потрапити під його колеса. Внаслідок застосування ОСОБА_6 автомобіля в якості знаряддя спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Вказані дії ОСОБА_6 судом кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Крім того, суд визнав ОСОБА_6 винним у заподіянні потерпілому ОСОБА_7 умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень під час вчинення вищевказаних хуліганських дій. Так, ОСОБА_6 здійснив наїзд на ОСОБА_7 та протягнув останнього близько 250 метрів. При цьому потерпілий від удару бамперу автомобіля впав на капот та вхопився за виступи кузову біля вітрового скла. Намагаючись скинути потерпілого із капоту автомобіля ОСОБА_6 тричі різко загальмував, від чого потерпілий опинився між асфальтним покриттям проїжджої частини і бампером навпроти переднього лівого колеса автомобіля, тримаючись за елементи кузову та намагаючись уникнути переїзду автомобілем. Незважаючи на це, ОСОБА_6 знову різко розпочав рух, протягнувши таким чином потерпілого по асфальтному покриттю та спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

04 липня 2016 року Апеляційним судом Одеської області вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 у частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 122 КК скасовано та ухвалено у цій частині новий вирок, яким за ч. 1 ст. 122 КК ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 55 КК ОСОБА_6 призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 у частині визнання його винуватим та призначення покарання за ч. 4 ст. 296 КК, а також у частині вирішення цивільного позову змінено. Дії ОСОБА_6 перекваліфіковано з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 296 КК та призначено покарання за цей злочин у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. На підставі ч. 3 ст. 72 КК призначені ОСОБА_6 покарання ухвалено виконувати самостійно. Стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_7 7900 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує на невідповідність вироку апеляційного суду вимогам ст. 420 КПК у частині відсутності у ньому формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а також на порушення вимог ст. 419 КПК при постановленні апеляційним судом ухвали. Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність прокурор вважає незастосування апеляційним судом положень ст. 70 КК та не визначення засудженому остаточного покарання за сукупністю злочинів. На думку прокурора, вказавши в ухвалі про самостійне виконання покарань, апеляційний суд погіршив становище засудженого, порівняно з вироком суду першої інстанції, за яким при визначенні остаточного покарання було застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, просить судові рішення щодо нього у частині визнання його винуватим за ч. 1 ст. 296 КК скасувати і закрити кримінальне провадження; у частині визнання його винуватим за ч. 1 ст. 122 КК просить судові рішення змінити, перекваліфікувавши його дії на ст. 128 КК; у частині вирішення цивільного позову просить судові рішення змінити, стягнувши з нього на користь потерпілого 3000 грн. моральної шкоди, а у іншій частині позовних вимог прокурору та потерпілому відмовити. Вказує на відсутність у його діях ознак хуліганства, чому не надано належної оцінки за результатами апеляційного розгляду. Вважає, що перекваліфікувавши його дії з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 296 КК та призначивши покарання у виді штрафу, апеляційний суд фактично погіршив його становище, чим порушив вимоги ст. 408 КПК. Стверджує, що тілесних ушкоджень потерпілому завдав, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, умислу на заподіяння тілесних ушкоджень не мав, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК. Неправильним застосуванням кримінального закону також вважає позбавлення його на підставі ст. 55 КК права керувати транспортними засобами. Крім того, не погоджується з прийнятими судами рішеннями у частині вирішення цивільних позовів, вважаючи їх необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Тридуба М.С., який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засудженого та прокурора підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно вимог до ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Згідно ст. 420 КПК вирок апеляційного суду повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Проте, переглянувши вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Змінюючи кваліфікацію дій засудженого з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 296 КК, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги засудженого про відсутність у його діях хуліганського мотиву, не зазначив підстав, з яких він визнав необґрунтованими доводи ОСОБА_6 про вчинення інкримінованих йому дій з особистої неприязні до потерпілого, яка виникла в процесі небезпечного, на думку засудженого, керування потерпілим транспортним засобом. Апеляційний суд обмежився лише посиланням на докази, покладені в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні хуліганства.

За результатами апеляційного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 апеляційний суд постановив два судових рішення - вирок у частині призначення на підставі ст. 55 КК засудженому додаткового покарання за ч. 1 ст. 122 КК у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, а також ухвалу - у частині перекваліфікації дій засудженого з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 296 КК та вирішення цивільного позову.

Разом з цим, прийнявши такі рішення та призначивши засудженому вироком покарання за ч. 1 ст. 122 КК, а ухвалою за ч. 1 ст. 296 КК, апеляційний суд не застосував положень ст. 70 КК та не визначив ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів.

За змістом статей 407, 408, 409, 418, 419, 420 КПК погіршення становища засудженого можливе лише при постановлені апеляційним судом свого вироку, а при винесенні ним ухвали не допускається.

Всупереч цим вимогам, апеляційний суд ухвалою призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 296 КК у виді штрафу, не врахувавши того, що місцевим судом на підставі ст. 75 КК засудженого було звільнено від відбування покарання за вказаний злочин з випробуванням.

Таким чином, апеляційний суд у позапроцесуальний спосіб фактично погіршив становище засудженого, призначивши йому реальне покарання у виді штрафу без постановлення свого вироку, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Окрім цього, колегія суддів вважає передчасним висновок апеляційного суду про позбавлення ОСОБА_6 на підставі ст. 55 КК права керувати транспортними засобами, оскільки за змістом судових рішень не встановлено чи мав засуджений відповідне право.

За таких обставин касаційні скарги засудженого та прокурора підлягають частковому задоволенню, а вирок та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 - скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого апеляційному суду слід врахувати вищенаведене, належним чином перевірити доводи апеляційних скарг та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційні скарги засудженого та прокурора задовольнити частково.

Вирок та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 04 липня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Щепоткіна Ю.П. Фурик С.С. Слинько