Ухвала

від 01.02.2017 по справі 521/21401/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2200/17

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого: Артеменка І.А.,

суддів: Черевка П.М.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2016 року по справі за поданням Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянину ОСОБА_3,-

встановила:

У грудні 2016 року державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі Малиновський ВДВС) звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3.

Свої вимоги державний виконавець мотивує тим, що на виконанні у Малиновському ВДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання наказу № 916/2614/15, виданого Господарським судом Одеської області 31.12.2015 року про стягнення з Агропромислового торгівельного дому СГ у вигляді ТОВ на користь підрозділу охорони Дельта у вигляді ТОВ грошової суми у розмірі 1221567,01 грн..

Керівником Агропромислового торгівельного дому СГ у вигляді ТОВ є ОСОБА_3.

На сьогоднішній день боржник у добровільному порядку вимоги виконавчого документу не виконує, у зв'язку з чим державний виконавець просив суд встановити обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2016 року подання задоволено.

Встановлено тимчасове обмеження громадянину ОСОБА_3, який є керівником юридичної особи: Агропромислового торгівельного дому СГ у вигляді ТОВ, до виконання останнім зобов'язань по виконавчому провадженню ВП № 49923927, за наказом № 916/2614/15, виданим Господарським судом Одеської області 31.12.2015 року про стягнення з Агропромислового торгівельного дому СГ у вигляді ТОВ на користь підрозділу охорони Дельта у вигляді ТОВ грошової суми у розмірі 1221567,01 грн., на загальну суму 730943,11 грн..

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити по справі нову ухвалу, якою у задоволенні подання встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст ухвали, яка оскаржена, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За правилами ч. 2 п. 2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Задовольняючи подання Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області та тимчасово обмежуючи ОСОБА_3, який є керівником Агропромислового торгівельного дому СГ у вигляді ТОВ, у праві виїзду за межі України до виконання ним обов'язків, які покладені на Агропромисловий торгівельний дім СГ у вигляді ТОВ, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та може здійснити спробу виїзду за кордон з метою ухилення від виконання покладених на нього за рішенням суду зобов'язань.

Але колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 6 ЗУ Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішення, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межи України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Пунктом 2 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України передбачено, що підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є дія неврегульованих зобов'язань.

На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК України. За поданням державного виконавця, погодженим із начальником відділу державної виконавчої служби, судом вирішується питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Застосування тимчасового обмеження права особи на виїзд за межі України (за кордон) слід вважати доцільним у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на неї рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 377-1 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 32 Закону України Про виконавче провадження тощо.

Відповідно до положення ч.ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи на примусовому виконанні у Малиновському відділі державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 916/2614/15, виданого господарським судом Одеської області від 31.12.2015 року, про стягнення з агропромислового торгівельного дому СГ у вигляді ТОВ на користь підрозділу охорони Дельта у вигляді ТОВ грошової суми у розмірі 1221567,01грн.

Постановою державного виконавця від 25 січня 2016 року було відкрито виконавче провадження та копія була направлена боржнику, однак повернулася до ВДВС з відміткою у зв'язку із закінченням строку зберігання.

У поданні державний виконавець зазначив, що згідно довідки ДПС за боржником зареєстровані розрахункові рахунки в установах банків, на які накладено арешт постановою держвиконавця.

Згідно відомостей головного управління статистики в Одеській області керівником агропромислового торгівельного дому СГ у вигляді ТОВ є ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначив державний виконавець, на адресу керівника агропромислового торгівельного дому СГ у вигляді ТОВ ОСОБА_3 направлявся виклик про явку до відділу, однак він до відділу не з'явився.

15.06.2016 року та 28.07.2016 року державним виконавцем винесено постанови про примусовий привід керівника боржника через органи внутрішніх справ.

Як вказував в поданні державний виконавець, незважаючи на всі проведені державним виконавцем дії, рішення суду не виконано, а боржник може виїхати за межі України що в подальшому може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак з матеріалів справи вбачається, що подання державним виконавцем спрямовувалося на адресу агропромислового торгівельного дому СГ у вигляді ТОВ, копія постанови про відкриття виконавчого провадження повернулася до ВДВС з відміткою у зв'язку із закінченням строку зберігання , в матеріалах справи немає відомостей про вручення ОСОБА_3 виклику щодо необхідності з'явитися до відділу.

Крім того, як було зазначено державним виконавцем та підтверджується матеріали справи, 15.06.2016 року постановою ВДВС здійснено примусовий привід керівника боржника ОСОБА_3 до Малиновського ВДВС, копія якої направлена та отримана Приморським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Даних про виконання вказаної постанови у суду немає.

Також в матеріалах справи відсутні відомості про вихід державного виконавця за адресою знаходження боржника та його керівника.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції розглянув подання державного виконавця без повідомлення та участі сторін виконавчого провадження, у порушення вимог ст. 88 ЗУ Про виконавче провадження не витребував для огляду матеріалів виконавчого провадження, а лише обмежився матеріалами подання, та за результатами розгляду постановив ухвалу про задоволення подання.

За змістом ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України .

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з аналогічним поданням державний виконавець вже звертався у листопаді 2016 року та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2016 року у задоволенні зазначеного подання було відмовлено та зазначено, що державним виконавцем не надано достатніх доказів, які б встановлювали у чому саме полягає ухилення боржника від виконання рішення суду та чому саме цей вид обмеження повинен бути застосований до боржника.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, судом першої інстанції не було встановлено в чому саме полягає ухилення ОСОБА_3, який є керівником юридичної особи боржника, від виконання рішень суду.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що вимоги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а ухвала скасуванню, з постановленням по справі нової ухвали, про відмову у задоволенні подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянину ОСОБА_3.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2016 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянину ОСОБА_3, відмовити.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

Р.Д. Громік