Постанова

від 24.01.2017 по справі 816/2063/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2063/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Пирятинської державної нотаріальної контори Пирятинського районного нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування рішення та запису, -

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2016 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного реєстратора Пирятинської державної нотаріальної контори Пирятинського районного нотаріального округу ОСОБА_2 (надалі по тексту також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29417919 від 26.04.2016 11:59:56, за ОСОБА_3 на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 5320882100:00:002:0205, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 911157653208 та запису про державну реєстрацію права власності № 14322479 від 21.04.2016 за ОСОБА_3 на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 5320882100:00:002:0205, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 911157653208.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність прийняття державним реєстратором ОСОБА_2 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29417919 від 26 квітня 2016 року за ОСОБА_3 на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 5320882100:00:002:0205, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 911157653208. Оскільки, відповідно до рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2016 року у справі № 528/500/16-ц за ним визнано, в порядку спадкування за заповітом, право на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_4, яка померла 1995 року, на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ №0029075, виданого 24 грудня 1996 року. Також зазначив, що внесений запис державним реєстратором ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності №14322479 від 21 квітня 2016 року за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 5320882100:00:002:0205 перешкоджає йому зареєструвати земельну ділянку за собою.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав через канцелярію суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі /а.с.117/.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

З пояснень відповідача, що надійшли через канцелярію суду 05 грудня 2016 року, вбачається, що 26 квітня 2016 року, нею, як державним реєстратором, після проведення пошуку щодо наявної інформації про права та їх обтяження щодо об'єкта та суб'єкта, на підставі необхідних документів здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5320882100:00:002:0205 за ОСОБА_3 Підстави для відмови у проведенні такої реєстрації були відсутні /а.с.59/.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

За приписами частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Тому суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін та за наявними в справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2016 року у справі №528/500/16-ц визнано за ОСОБА_1, в порядку спадкування за заповітом, право на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_4, яка померла 1995 року, на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ №0029075, виданого 24 грудня 1996 року.

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_5 районної державної адміністрації з пакетом документів на виділення йому вищевказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

04 листопада 2016 року ОСОБА_5 районною державною адміністрацією Полтавської області надано відповідь №01-45/654 зі змісту якої вбачається, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 03 листопада 2016 року №НВ-5304817432016 бажана земельна ділянка знаходиться в приватній власності ОСОБА_3 /а.с.16/.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №72703488 від 10 листопада 2016 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5320882100:00:002:0205, площею 3,9963 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Калужанської сільської ради Гребінківського району Полтавської області зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 29417919 від 26 квітня 2016 року ОСОБА_2 Пирятинської державної нотаріальної контори /а.с.17-18/.

Позивач вважає, що для приведення відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5320882100:00:002:0205 у відповідності до дійних обставин, необхідно скасувати рішення державного реєстратора та скасувати запис про проведення державної реєстрації прав ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень - регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952 -VІ (далі - Закон №1952-VІ).

Відповідно до частин один-три статті 6 Закону №1952-VІ організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Частиною першою статті 9 Закону №1952-VІ передбачено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Нормами статті 10 Закону №1952-VІ визначено, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна. здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстратор має свою печатку, крім нотаріуса, який має печатку, визначену Законом України "Про нотаріат".

Зразок та опис печатки державного реєстратора встановлює Міністерство юстиції України.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №1952-VІ державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Статтею 18 Закону №1952-VІ передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об'єкти.

При цьому одна заява подається лише у разі, якщо речові права на житловий будинок, будівлю, споруду та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструються за однією особою.

Заява про державну реєстрацію прав може бути відкликана до прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в такій реєстрації.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов'язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.

У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об'єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма і вимоги до заповнення заяв, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, затверджуються Міністерством юстиції України.

У відповідності до статті 26 Закону №1952-VІ записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Підстави для державної реєстрації прав визначені у частині першій статті 27 Закону №1952-VІ, а саме державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 21 квітня 2016 року ОСОБА_3 через свого уповноваженого представника ОСОБА_6 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5320882100:00:002:0205 /а.с.101/.

До заяви додано: копію паспорта ОСОБА_3В, копію ідентифікаційного номера ОСОБА_3, копію довіреності ОСОБА_3 на уповноваження ОСОБА_6, копію його паспорта та ідентифікаційного номера, копію рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 січня 2009 року у справі №2-530/08 про визнання права власності за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, копію розпорядження голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації від 08 квітня 2016 року № 144 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за межами населених пунктів Кулажинської сільської ради", копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5303844042016 від 04 квітня 2016 року, копію сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0029075, квитанції про сплату адмінзбору, квитанцію про сплату за надання витягу з Державного реєстру прав /а.с.102-111/.

Державним реєстратором ОСОБА_2 було здійснено пошук заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів /а.с.112/.

В письмових поясненнях, відповідач зазначає, що ОСОБА_3 через свого уповноваженого представника ОСОБА_6 разом із заявою надано всі необхідні для проведення реєстрації права власності документи, проведено пошуки щодо наявності інформації про зареєстровані права та обтяження щодо об'єкта та суб'єкта, підстави для відмови у задоволенні заяви були відсутні.

Так, 26 квітня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 прийнято рішення №29417919 відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована: Полтавська область, Гребінківський район, Кулажинська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 5320882100:00:002:0205 за суб'єктом ОСОБА_3 /а.с.113/.

На підставі вищевказаного рішення державним реєстратором ОСОБА_2 внесено запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень /а.с.114/.

Одними із основних документів, які слугували для реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5320882100:00:002:0205 за ОСОБА_3 стали рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 січня 2009 року у справі №2-530/08 та сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0029075.

Так, відповідно до вищезазначеного рішення за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку площею 4,70 умовних га без визначення меж в натурі, на місцевості, яка розташована на території Кулаженської сільської ради Гребінківського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства, згідно Сертифікату на право власності на землю серії ПЛ №0029075 в порядку спадкування за законом та зобов'язано ОСОБА_5 РДА видати на ім'я ОСОБА_3 державний акт на земельну частку (пай) в розмірі 4,70 в умовних кадастрових гектарах без визнання цієї частки в натурі (на місцевості) згідно Сертифікату на право власності на землю серії ПЛ №0029075, виданого ОСОБА_5 районною державною адміністрацією від 24 грудня 1996 року /а.с.106/.

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0029075, виданого на ім'я ОСОБА_4 ОСОБА_5 районною державною адміністрацією, право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_3 на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 лютого 2009 року у справі №2-550/08 /а.с.111/.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про порушення державним реєстратором вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Проте, позивач, в позовній заяві зазначає, що він є спадкоємцем за заповітом на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_4, що померла 15 червня 1995 року, на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ №0029075, виданого 24 грудня 1996 року.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 12 грудня 2016 року Гребінківським районним судом Полтавської області надано копію рішення від 12 вересня 2016 року у справі №528/500/16-ц у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення визнано за ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай), яка належить ОСОБА_4, яка померла 1995 року, на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії №0029075, виданого 26 грудня 1996 року та визнано частково недійсним сертифікат серії ПЛ № 0029075, виданий 24 грудня 1996 року, на ім'я ОСОБА_4, яка померла 15 червня 1995 року, в частині щодо запису про перехід права на земельну частку (пай) до ОСОБА_3 на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 лютого 2009 року по справі №2-550/08.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2016 року у справі №528/500/16-ц набрало законної сили 23 вересня 2016 року /а.с.93-94/.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приписами ч. 1 ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1952-VІ у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2016 року у справі №528/500/16-ц визнано частково недійсним сертифікат серії ПЛ №0029075, виданий 24 листопада 1996 року, на ім'я ОСОБА_4, яка померла 15 червня 1995 року, в частину щодо запису про перехід права на земельну частку (пай) до ОСОБА_3 на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 05 лютого 2009 року №2-550/08.

Таким чином, документ, на підставі якого державним реєстратором ОСОБА_2 26 квітня 2016 року прийнято рішення про реєстрацію права на земельну ділянку за кадастровим номером 5320882100:00:002:0205 за ОСОБА_3 скасовано судом.

Тому, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29417919 від 26 квітня 2016 року та запис про державну реєстрацію права власності №14322479 від 21 квітня 2016 року за ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером 5320882100:00:002:0205 підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Пирятинської державної нотаріальної контори Пирятинського районного нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування рішення та запису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, Пирятинської державної нотаріальної контори про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29417919 від 26 квітня 2016 року.

Скасувати запис державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, Пирятинської державної нотаріальної контори №14322479 від 21 квітня 2016 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 30 січня 2017 року.

Суддя І.Г. Ясиновський