Рішення

від 25.01.2017 по справі 910/22233/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017Справа №910/22233/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТО-ОПТ" до Приватного акціонерного товариства "БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ БУДТОРГСЕРВІС" про стягнення 14 992,67 грн., за участю представників позивача - Ліщини І.О., довіреність №б/н від 02.11.2016 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року до суду звернувся позивач з вимогами до відповідача про стягнення 5 819,52 грн. - авансового платежу, 3 755,67 грн. - інфляційних втрат, 360,00 грн. - 3% річних та 2 557,48 грн. - пені за договором оренди нежитлових приміщень №ОС/І0 від 07.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.12.2016 року.

Представник відповідача у судове засідання 25.01.2017 року не з'явивися, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.10.2014 року між Приватним акціонерним товариством "БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ БУДТОРГСЕРВІС" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТО-ОПТ" (далі - орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №ОС/І0, відповідно до умов якого орендодавець передає, орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 6, а саме - складське приміщення площею 150.00 кв.м. (п. 1.1. договору).

У відповідності до п.п. 3.4.1. договору розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням становить 5 625,00 грн. без ПДВ, 1 125,00 грн. ПДВ, а разом з ПДВ - 6 750,00 грн.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата перераховується щомісячно до 10 числа кожного місяця у розмірах, визначених договором та зазначених у відповідному акті, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.6. договору сторони обумовили, що наднормова сума орендної плати, що надійшла орендодавцю підлягає поверненню орендарю.

Згідно п. 3.10. договору обов'язковими умовами здійснення оплати за орендоване майно є виставлення орендодавцем акту наданих послуг і надання податкової накладної на суму перерахованої орендарем орендної плати.

Пунктом 3.11. договору встановлено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової сплати у розмірі орендної плати за два місяці (перший та останній).

Факт передачі відповідачем позивачу орендованого майна підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийняття-передачі об'єктів оренди згідно договору №ОС/ІО від 07.10.2014 року.

Позивачем згідно рахунку фактури №СФ-0000343 від 06 жовтня 2014 року було здійснено авансовий платіж за оренду згідно договору за жовтень та грудень 2014 року на загальну суму 12 193,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими квитанціями від 09.10.2014 року на суму 8 123,56 грн. та від 13.10.2014 року на суму 4 074,00 грн.

Поясненнями позивача, а також наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт по наданню послуг оренди №263 від 31.10.2014 року на суму 5 443,56 грн. та №268 від 05.11.2014 року на суму 930,48 грн. підтверджується надання приміщення в оренду відповідно до умов договору №ОС/ІО від 07.10.2014 року. Загальна сума орендної плати за вказаним договором становить 6 374,04 грн.

Згідно акту прийняття-передачі об'єктів оренди згідно договору №ОС/ІО від 05.11.2014 року, що також наявний в матеріалах справи, підтверджується повернення позивачем відповідачу орендованого майна.

Враховуючи, що об'єкт оренди позивачем було повернуто 05.11.2014 року, то кошти у розмірі 5 819,52 грн. (12 193,56 грн. авансовий платіж - 6 374,04 орендна плата) є наднормова сума орендної плати, яка відповідно до п. 3.6. договору підлягає поверненню орендарю (позивачу).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №205-Д від 26.09.2016 року з вимогою про повернення наднормової суми орендної плати в розмірі 5 819,52 грн., яку відповідач отримав 29.09.2016 року.

Доказів повернення вищевказаної суми відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5 819,52 грн. згідно умов договору №ОС/І0 оренди нежитлових приміщень від 07.10.2014 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов в частині стягнення 360,00 грн. 3% річних та 3 755,67 грн. інфляційних втрат обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 2 557,48 грн. за період з 06.11.2014 року по 27.11.2016 року.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до абз.3 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Позивачем здійснено розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася орендна плата за кожний день прострочення платежу.

З огляду на відсутність у договорі, укладеному сторонами, умов про нарахування пені за невиконання орендодавцем перед орендарем зобов'язань що виникли у зв'язку із неповерненням наднормової суми орендної плати, в позові в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 557,48 грн. слід відмовити.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2 500,00 грн. компенсації витрат на юридичні послуги, на підтвердження понесення яких надав суду: договір про надання юридичних послуг №02-11/16 від 02.11.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МОРРІСОН КУПЕР" та позивачем, рахунок на оплату №6 від 02.11.2016 року на суму 2 500,00 грн. та виписку по банківським рахункам від 10.11.2016 року з підтвердженням про перерахування зазначеної суми в розмірі 2 500,00 грн.

Вимога позивача про стягнення компенсації на юридичні послуги у розмірі 2 500,00 грн. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонам відшкодовуються тільки понесені ними витрати на послуги адвоката.

До того ж, витрати на юридичні послуги та представництво інтересів в суді представником ТОВ Моррісон Купер , який не є адвокатом, не відносяться і до складу судових витрат, оскільки ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за послуги лише адвоката, а не будь-якого представника сторони.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача компенсації на юридичні послуги в розмірі 2 500,00 грн. відсутні.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ БУДТОРГСЕРВІС" (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОСЬКА , будинок 6; код 05415585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТО-ОПТ" (02088, м. Київ, ВУЛИЦЯ АВТОТРАНСПОРТНА, будинок 4, офіс 29, код 38806930) 5 819 (п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 52 коп. - основного боргу, 3 755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 67 коп. - інфляційних втрат, 360,00 (триста шістдесят) грн. 00 коп. - 3 % річних та 1 142 (одна тисяча сто сорок дві) грн. 93 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 01.02.2017р.

Суддя С.О. Чебикіна