Рішення

від 01.02.2017 по справі 910/21772/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017Справа №910/21772/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сепса Оіл Україна

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Деміс Канц

про стягнення заборгованості 14 472 563,74 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Довбиш С.П. - представник за довіреністю б/н від 19.12.2014

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні 01.02.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сепса Оіл Україна заборгованості за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №085/12/13-004 від 19.03.2013 у розмірі 14 472 563,74 грн., з яких: 10 300 000,00 грн - заборгованості за кредитом; 2 224 405,56 грн - заборгованість зі сплати процентів; 1 383 316,67 грн - пеня за несвоєчасну повернення кредиту; 153 225,67 грн - сплату пеня за несвоєчасне повернення процентів; 374 084,77 грн - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату кредиту; 37 531,07 грн - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Деміс Канц умов Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №085/12/13-004 від 19.03.2013, що зумовило виникнення заборгованості, яка підлягає до стягнення з поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю Сепса Оіл Україна .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21772/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Деміс Канц , розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 розгляд справи було відкладено на 01.02.2017.

У судове засідання 01.02.2017 з'явився представник позивача, на виконання вимог ухвали суду подав документи для долучення до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та третя особа у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили вдруге, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач та третя особа не з'явився у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

19 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк (надалі - кредитор/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Деміс Канц (надалі - позичальник/третя особа) було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №085/12/13-004 (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (надалі - кредит).

Згідно з п. 1.1.1. кредитного договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (транш) , в межах максимального ліміту заборгованості 11 000 000,00 грн.:

- з 19.03.2013 по 31.01.2014 максимальний ліміт заборгованості становить 11 000 000,00 грн,

- з 01.02.2014 по 28.02.2014 максимальний ліміт заборгованості становить 7 333 333,33 грн,

- з 01.03.2014 по 31.03.2014 максимальний ліміт заборгованості становить 3 666 666,66 грн,

та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 31.03.2014 на умовах визначених договором.

Кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку максимального ліміту заборгованості, що розраховується як різниця між розміром максимального ліміту заборгованості, визначеного згідно з п. 1.1.1. договору та суму фактичної заборгованості за раніше наданими траншами кредиту за цим договором та сумою фактичної заборгованості за договором про надання мультивалютної відповідальної кредитної лінії № 085/073-7 від 04.07.2007 року п. 1.1.2. кредитного договору).

Відповідно до п. 1.1.3. кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати кредитору проценти у прядку визначеному цим договором.

Процентна ставка за цим договором встановлюється у розмірі 28,0% процентів річних. Тип ставки - фіксована (п. 1.1.3.1 кредитного договору).

Сторони дійшли згоди, що 3 (три) місяці по 27.06.2013 року (включно) буде діяти процентна ставка в розмірі 22 % річних (п. 1.1.3.2. кредитного договору).

Відповідно до п.2.2. кредитного договору моментом надання траншу кредиту вважається день перерахування кредитором коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня (п. 2.5. кредитного договору).

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, в період, що починається з останнього календарного дня поточного місяця по п'ятий календарний день наступного місяця (включно). Сплаті в зазначений період підлягають проценти, що нараховані за період з останнього календарного дня попереднього місяця по попередній календарний день поточного місяця. В день повернення заборгованості за кредитом (траншу кредиту) в повній сумі, сплаті підлягають проценти, що нараховані по день, що передує дню погашенню заборгованості за кредитом (траншу кредиту) включно.

Як вбачається із матеріалів справи додатковими угодами № 1 від 07.06.2013, № 2 від 27.09.2013 та № 3 від 05.12.2013 сторони внесли зміни у п. 1.1.3.2. кредитного договору встановивши процентну ставку 21 % річних на строк 3 (три) місяці відповідно по 27.09.2013, 27.12.2017 та 27.03.2014 включно.

Додатковою угодою № 4 від 31.01.2014 року сторонами внесено зміни до кредитного договору та викладено п.1.1.1. договору в наступній редакції: Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (транш) , в межах максимального ліміту заборгованості 11 000 000,00 грн.:

- з 01.01.2015 по 31.01.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 11 000 000,00 грн,

- з 01.02.2015 по 28.02.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 7 333 333,33 грн,

- з 01.03.2015 по 31.03.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 3 666 666,66 грн,

та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 31.03.2015 на умовах визначених договором .

Даною додатковою угодою № 4 також викладено в новій редакції п. 1.1.3.2. кредитного договору, а саме: Сторони дійшли згоди, що 3 (три) місяці по 27.04.2014 року (включно) буде діяти процентна ставка в розмірі 20,0 % річних.

В подальшому додатковими угодами № 5 від 27.07.2014 та № 6 від 28.10.2014 сторони внесли зміни у п. 1.1.3.2. кредитного договору встановивши процентну ставку 23,0 % річних на строк 3 (три) місяці відповідно по 27.10.2014 та 27.01.2015 включно.

Додатковою угодою № 7 від 26.01.2015 року сторонами внесено зміни до кредитного договору, викладено п.1.1.1. договору в наступній редакції: Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (транш), в межах максимального ліміту заборгованості 11 000 000,00 грн, з наступним графіком змін:

- з 19.03.2013 максимальний ліміт заборгованості становить 11 000 000,00 грн та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 15.04.2015 на умовах визначених договором .

Даною додатковою угодою № 7 також викладено в новій редакції п. 1.1.3.2. кредитного договору, а саме: Сторони дійшли згоди, що 3 (три) місяці по 15.04.2015 року (включно) буде діяти процентна ставка в розмірі 23,0 % річних.

Додатковою угодою № 8 від 27.04.2015 року сторонами внесено зміни до кредитного договору та викладено п.1.1.1. договору в наступній редакції: Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (транш) , в межах максимального ліміту заборгованості 11 000 000,00 грн, з наступним графіком змін:

- з 15.04.2015 по 30.04.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 11 000 000,00 грн,

- з 01.05.2015 по 31.05.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 10 950 000,00 грн,

- з 01.06.2015 по 30.06.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 10 900 000,00 грн,

- з 01.07.2015 по 31.07.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 10 8500 000,00 грн,

- з 01.08.2015 по 31.08.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 10 800 000,00 грн,

- з 01.09.2015 по 30.09.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 10 750 000,00 грн,

- з 01.10.2015 по 31.10.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 10 700 000,00 грн,

- з 01.11.2015 по 30.11.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 10 500 000,00 грн,

- з 01.12.2015 по 31.12.2015 максимальний ліміт заборгованості становить 10 300 000,00 грн,

- з 01.01.2016 по 31.01.2016 максимальний ліміт заборгованості становить 10 100 000,00 грн,

- з 01.02.2016 по 29.02.2016 максимальний ліміт заборгованості становить 6 733 333,33 грн,

- з 01.03.2016 по 31.03.2016 максимальний ліміт заборгованості становить 3 666 666,66 грн,

та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 15.04.2016 на умовах визначених договором .

Додатковою угодою № 8 від 27.04.2015 року також викладено в новій редакції п. 1.1.3.2. кредитного договору, а саме: Сторони дійшли згоди, що 3 (три) місяці по 15.07.2015 року (включно) буде діяти процентна ставка в розмірі 23,0 % річних .

Додатковими угодами № 9 від 10.07.2015 та № 10 від 14.10.2015 сторони внесли зміни у п. 1.1.3.2. кредитного договору встановивши процентну ставку 23,0 % річних на строк 3 (три) місяці відповідно по 15.10.2015 та 15.01.2016 включно.

Відповідно до умов договору позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 15 квітня 2016 року, а також, сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за кредитним договором та протягом березня - червня 2013 року здійснив перерахування траншів кредиту на загальну суму 11 000 000,00 грн (належним чином завірені копії меморіальних ордерів містяться в матеріалах справи). Однак, позичальник в порушення взятих на себе зобов'язань не виконав, кредит у строк до 15.04.2016 року не повернув кредитору, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 14 472 563,74 грн., з яких: 10 300 000,00 грн - заборгованості за кредитом; 2 224 405,56 грн - заборгованість зі сплати процентів; 1 383 316,67 грн - пеня за несвоєчасну повернення кредиту; 153 225,67 грн - сплату пеня за несвоєчасне повернення процентів; 374 084,77 грн - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату кредиту; 37 531,07 грн - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків.

Також позивач зазначає, що у якості забезпечення позичальником зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №085/12/13-004 від 19.03.2013, між ПАТ Укрсоцбанк , позичальником та ТОВ Сепса Оіл Україна (надалі - відповідач/поручитель) було укладено договір поруки № 085/15/15-003 від 26.01.2015 (надалі - договір поруки).

Відповідно до п.1.1. договору поруки, у зв'язку з укладенням між банком та позичальником договору про надання відновлювальної кредитної лінії №085/12/13-004 від 19.03.2013 (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситися до нього, і разом з усіма додатками до нього) поручитель поручається перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регрес них та інших сум, що належить до сплати позичальником у відповідності з кредитним договором.

Згідно з умовами п. 1.3. договору поруки поручитель як солідарний боржник, зобов'язується сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, у разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом 2 робочих днів з дати підписання банком відповідної письмової вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунок банку, вказані у вимозі.

У п.п. 2.1., 2.2. договору поруки визначено, що поручитель ознайомлений з матеріальним та фінансовим станом позичальника, усвідомлює всі ризики, що пов'язанні із підписанням цього договору, та бере на себе зобов'язання відповідати перед банком за виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором.

Як вбачається і матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе кредитних зобов'язань за договору, позивач 21.04.2016 направив на адресу поручителя вимогу № 08.42-186/5982 про здійснення погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 12 603 241,39 грн (докази направлення даного листа містяться в матеріалах справи).

Оскільки, поручитель вимогу банку не було виконано, останній звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, з посиланням на норми статей 553,554, 610, 1058,1049,1054 ЦК України.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Укладений між позивачем та третьою стороною договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Сторони в договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором та надання кредиту, існування заборгованості позичальника по поверненню кредиту у розмірі 10 300 000,00 грн., 2 224 405,56 грн - заборгованість зі сплати процентів.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 1 383 316,67 грн - пені за несвоєчасну повернення кредиту; 153 225,67 грн - пені за несвоєчасне повернення процентів; 374 084,77 грн - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату кредиту та 37 531,07 грн - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату відсотків.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи приписи п. 1.1.1 кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 8), строк виконання позичальником грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами настав.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України ).

Згідно п. 4.2. кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених договором та тарифами, а також прострочення строків повернення траншів кредиту, визначених п.п. 1.1.1., 2.4, 2.14.3,2.15.3, 3.2.5., 4.5, 5.4. цього договору. Позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті України у розмірі 1 процент від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за договором.

Дії позичальника щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за користування кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 1 383 316,67 грн - пені за несвоєчасну повернення кредиту; 153 225,67 грн - пені за несвоєчасне повернення процентів; 374 084,77 грн - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату кредиту та 37 531,07 грн - інфляційні втрати за несвоєчасну сплату відсотків за обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе кредитних зобов'язань за договору, позивач 21.04.2016 направив на адресу поручителя (відповідача) вимогу № 08.42-186/5982 про здійснення погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 12 603 241,39 грн (докази направлення даного листа містяться в матеріалах справи).

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у п. 1.3. договору поруки поручитель як солідарний боржник, зобов'язується сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, у разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом 2 робочих днів з дати підписання банком відповідної письмової вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунок банку, вказані у вимозі.

Договір поруки відповідно до п. 3.8. набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 10 років.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75 , 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77, поверх 2; ідентифікаційний код 39089306) на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (03150, м. Київ, вулиця Ковпака, будинок 29; ідентифікаційний код 00039019) 10 300 000 (десять мільйонів триста тисяч) грн 00 коп. - заборгованості за кредитом; 2 224 405 (два мільйони двісті двадцять чотири тисячі чотириста п'ять) грн 56 коп. - заборгованості зі сплати процентів; 1 383 316 (один мільйон триста вісімдесят три тисячі триста шістнадцять) грн 67 коп. - пені за несвоєчасну повернення кредиту; 153 225 (сто п'ятдесят три тисячі двісті двадцять п'ять) грн 67 коп. - пені за несвоєчасне повернення процентів; 374 084 (триста сімдесят чотири тисячі вісімдесят чотири) грн 77 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату кредиту; 37 531 (тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять одну) грн 07 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків та витрати по сплаті судового збору у розмірі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн 00 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.02.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.