Рішення

від 25.01.2017 по справі 916/3357/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2017 р.Справа № 916/3357/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 19.01.2017р. №07

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 20.01.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність ПІВДЕННИЙ СЕНАТ (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 13, код ЄДРПОУ 37351941)

про: стягнення 11066,29 грн., -

Суть спору: Державне підприємство Білгород-Дністровський морський торговельний порт звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність ПІВДЕННИЙ СЕНАТ про стягнення 10888,12 грн., з яких: 8650,58 грн. боргу, 1037,30 грн. пені, 281,39 грн. 3% річних та 918,85 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №6-КД про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 02.08.2013р. в частині повної та своєчасної сплати платежів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 23.12.2016р. о 16:00; витребувано додаткові документи.

21.12.2016р, за вх.№30823/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

22.12.2016р. за вх.№2-6815/16 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У відзиві відповідач повідомив про сплату відповідачем всієї суми боргу та просив застосувати строк позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені.

23.12.2016р. за вх.№31142/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

23.12.2016р. за вх.№2-6839/16 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 11066,29 грн., з яких: 8650,58 грн. боргу, 1037,30 грн. пені, 281,39 грн. 3% річних та 1097,02 грн. індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2016р. розгляд справи відкладено на 25.01.2017р. о 15:00; витребувано додаткові документи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні повідомив про погашення всієї суми боргу та просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

04.04.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальність ПІВДЕННИЙ СЕНАТ (Орендар, відповідач) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення №7 та №8 в будівлі адміністративного призначення №4, інв.№31, реєстраційний №01125689.5.ПКПИЧС116 (далі - майно), загальною площею 22,80 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, що обліковується на балансі Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт , код ЄДРПОУ 01125689 (далі - Балансоутримувач).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 2 роки 6 місяців, який діє з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п.10.4 договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови обов'язкової наявності дозволу органу уповноваженого управляти майном об'єктом.

Вказане майно було передано відповідачу за актом приймання-передавання від 04.04.2013р.

02.08.2013р. між Державним підприємством Білгород-Дністровський морський торговельний порт (Балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальність ПІВДЕННИЙ СЕНАТ (Орендар, відповідач) укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №6-КД, відповідно до якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі адміністративного призначення №4, інв.№31, реєстровий №01125689.5.ПКПИЧС116 (далі - будівля), що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на надання вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі нежитлових приміщень. Орендар користується нежитловими приміщеннями №7 та №8 загальною площею 22,80 кв.м., (далі - приміщення), які розміщені в будівлі.

Згідно з п.2.1 договору Балансоутримувач будівлі зобов'язується:

- забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі та прибудинкової території. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором та Додатком №1. Розмір оплати за обслуговування та утримання будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат - Додаток №2) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача;

- надання Орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами;

- інформування Орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифів на послуги.

Пунктом 2.2.3 договору визначено, що Орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщень, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщень, а також за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до п.4.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п.5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2013р. включно.

Додатковою угодою від 26.03.2015р. до договору №6-КД від 02.08.2013р. сторони дійшли згоди про внесення змін до п.5.1 договору та викладення його в наступній редакції: 5.1. Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015р. включно .

Додатком №2 до договору №6-КД про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 02.08.2013р. сторонами узгоджений розрахунок (нова редакція з 26.03.2015р.) щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-приймання послуг від 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р., 31.07.2015р., 31.08.2015р., 30.09.2015р., 31.10.2015р., 31.12.2015р., 31.01.2016р., 31.03.2016р., 31.07.2016р.

Позивачем за надані послуги виставлені відповідачу наступні рахунки-фактури: №86 від 30.04.2015р., №93 від 30.04.2015р., №118 від 31.05.2015р., №125 від 31.05.2015р., №155 від 30.06.2015р., №162 від 30.06.2015р., №198 від 31.07.2015р., №205 від 31.07.2015р., №240 від 31.08.2015р., №233 від 31.08.2015р., №286 від 30.09.2015р., №293 від 30.09.2015р., №316 від 31.10.2015р., №323 від 31.10.2015р., №399 від 31.12.2015р., №407 від 31.12.2015р., №14 від 31.01.2016р., №21 від 31.01.2016р., №85 від 31.03.2016р., №238 від 31.07.2016р.

З наявних матеріалів справи вбачається, що протягом дії договору №6-КД про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 02.08.2013р. відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати платежів, у зв'язку з чим у нього виник борг перед позивачем у розмірі 8650,58 грн.

У претензії від 01.09.2016р. за вих.№1181 позивач просив відповідача сплатити наявний борг за договором №6-КД про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 02.08.2013р.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №6-КД про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 02.08.2013р. в частині повної та своєчасної сплати платежів стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором №6-КД від 02.08.2013р. в частині повної та своєчасної сплати платежів, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 8650,58 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем в повному обсязі сплачений наявний борг за договором №6-КД від 02.08.2013р., про що свідчить відповідне платіжне доручення №4428 від 06.12.2016р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Така ж правова позиція викладена і у п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (з наступними змінами та доповненнями).

Враховуючи встановлення господарським судом виходячи з наявних матеріалів справи того факту, що в процесі розгляду справи внаслідок сплати відповідачем суми основного боргу предмет спору по справі №916/3357/16 в частині стягнення з відповідача 8650,58 грн. боргу за договором №6-КД від 02.08.2013р. припинив своє існування, господарський суд вважає за належне припинити провадження у справі №916/3357/16 в частині стягнення з відповідача 8650,58 грн. боргу за договором №6-КД про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 02.08.2013р. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 1037,30 грн. пені, 281,39 грн. 3% річних та 1097,02 грн. індексу інфляції, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.2.2.3 договору №6-КД від 02.08.2013р.

Господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконані позивачем розрахунки пені та 3% річних, оскільки останні виконані позивачем частково неправильно, а саме: позивачем при розрахунку пені та 3% річних не враховано вихідні дні та кількість днів у високосному році.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Така ж правова позиція викладена і у п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (з наступними змінами і доповненнями).

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, виконано розрахунки 3% річних та пені та визначено, що 3% річних за загальний період з 12.05.2015р. по 06.12.2016р. становлять 279,76 грн., які підлягають стягненню з відповідача, пеня за загальний період з 11.06.2015р. по 06.12.2016р. становить 2777,11 грн., між тим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1037,30 грн. пені.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони .

З огляду на відсутність в матеріалах справи відповідного клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в межах заявленої до стягнення суми пені у розмірі 1037,30 грн. пені.

Господарський суд погоджується із здійсненим позивачем розрахунком індексу інфляції, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт про стягнення з відповідача 1097,02 грн. індексу інфляції за загальний період з травня 2015р. по листопад 2016р.

Водночас відповідачем у відзиві заявлене клопотання про застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, у даному випадку має застосовуватись скорочена позовна давність в один рік.

Натомість виходячи з розрахунку заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача пені, строк позовної давності не сплив, а отже клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню, є недоведеним.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт підлягають частковому задоволенню.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі №916/3357/16 за позовом Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт до Товариства з обмеженою відповідальність ПІВДЕННИЙ СЕНАТ в частині стягнення 8650,58 грн. боргу - припинити.

2. Позов Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність ПІВДЕННИЙ СЕНАТ (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 13, код ЄДРПОУ 37351941) на користь Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) 1037 (одну тисячу тридцять сім) грн. 30 коп. пені, 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 76 коп. 3% річних, 1097 (одну тисячу дев'яносто сім) грн. 02 коп. індексу інфляції та 300 (триста) грн. 60 коп. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 30 січня 2017 р.

Суддя Ю.С. Бездоля