Рішення

від 30.01.2017 по справі 920/1237/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.2017 Справа № 920/1237/16 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1237/16

за позовом - заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ВЄГА-С , с. Червоне Сумського району Сумської області,

про стягнення 17514,69 грн.,

за участю представників:

прокурора - Правдюк В.В.,

позивача - Семеног В.В. за довіреністю № 06.01-27/3 від 10.01.2017,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 17514,69 грн., з них: 16121,32 грн. боргу по орендній платі за договором оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0646 від 02.09.2013 року за період з серпня 2016 року по листопад 2016 року та 1393,37 грн. пені, нарахованої на підставі пункту 4.7 зазначеного договору, а також витрати по сплаті судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Копія ухвали суду про порушення провадження у справі № 920/1237/16 від 20.10.2016 року, надіслана судом відповідачеві за адресою, яку вказано прокурором у позовній заяві та зазначено відповідачем у договорі оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0646 від 02.09.2013 року, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду з посиланням на відсутність адресата.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави у виключних випадках і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 36-1 Закону України Про прокуратуру , представництво інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурором від її імені процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Конституційний суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту.

У даному випадку несплата відповідачем орендної плати є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного та в повному обсязі надходження доходів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.

Рішенням Сумської міської ради від 04.05.2016 року № 735-МР Управління майна комунальної власності Сумської міської ради реорганізовано шляхом приєднання його до новоствореного Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради з 05.05.2016 року.

Відповідно до пункту 1.7 Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, він є правонаступником Управління майна комунальної власності Сумської міської ради по усіх майнових та немайнових правах та обов'язках.

02.09.2013 року між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0646 (далі - договір), відповідно до якого відповідач отримав в оренду нежитлові приміщення площею 209,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Менделєєва, 4, для здійснення виробничої діяльності.

Факт передачі позивачем відповідачеві згаданих приміщень підтверджується актом прийняття-передачі нерухомого майна від 02.09.2013 року.

Відповідно до пункту 10.1 договору, строк дії договору встановлено з 02.09.2013 року до 02.09.2014 року.

Відповідно до зміни № 1 від 23.09.2014 року до договору оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0646 від 02.09.2013 року, строк дії договору встановлено з 02.09.2014 року по 02.09.2016 року, а зміною № 3 від 11.11.2016 року до згаданого договору строк дії договору встановлено з 02.09.2016 року по 02.09.2017 року.

У відповідності до пунктів 4.1 - 4.4 та пункту 6.2.5 договору, відповідач, як орендар, зобов'язаний сплачувати позивачеві, як орендодавцю, орендну плату щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним з урахуванням ПДВ, яка розраховується на підставі діючої Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Сумської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0646 від 02.09.2013 року щодо сплати орендної плати за період з серпня 2016 року по листопад 2016 року, що є істотним порушенням договірних відносин між сторонами та порушенням норм чинного законодавства, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за оренду комунального майна станом на 30.11.2016 року складає 17514,69 грн., з яких 16121,32 грн. заборгованість по орендній платі та 1393,37 грн. пені.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до статті 285 Господарського кодексу України, а також вимог частини третьої статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Визначення орендної плати міститься у пункті 1 статті 286 Господарського кодексу України, згідно якого орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому пункт 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого прокурором розрахунку, здійсненого позивачем станом на 30.11.2016 року (а.с. 20) заборгованість відповідача перед позивачем за період з серпня 2016 року по листопад 2016 року складає 17514,69 грн., з яких 16121,32 грн. заборгованість по орендній платі та 1393,37 грн. пені, нарахованої у відповідності до пункту 4.7 договору, який передбачає, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати відповідач сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди та вищевказаних правових норм, користувався майном комунальної власності територіальної громади м. Суми та не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та строки, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 16121,32 грн. є правомірними і підлягають задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Права прокурора щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1393,37 грн. за період з 30.05.2016 року по 30.11.2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати та пені за вищезгаданим договором повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, доказів сплати боргу та пені або заперечень проти позовних вимог (відзиву на позов) не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі у розмірі 16121,32 грн. та пені у розмірі 1393,37 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 546, 548, 629 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЄГА-С (42353, Сумська область, Сумський район, с. Червоне, вул. Сумська, буд. 38-А, ідентифікаційний код 38575698) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, буд. 33, ідентифікаційний код 40456009) заборгованість з орендної плати в сумі 16121,32 грн. та пеню в сумі 1393,37 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЄГА-С (42353, Сумська область, Сумський район, с. Червоне, вул. Сумська, буд. 38-А, ідентифікаційний код 38575698) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33; код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.02.2017.

Суддя П.І. Левченко