Рішення

від 31.01.2017 по справі 922/4181/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р.Справа № 922/4181/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України до Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОСОБА_1 Плюс", м. Харків про стягнення коштів в сумі 1058,11 грн. за участю сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля Національної академії наук України, м. Київ (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОСОБА_1 ПЛЮС", м. Харків про стягнення заборгованості у розмірі 1058,11 грн., з яких: 994,11 грн. - сума боргу за відшкодування витрат по сплаті податку за землю, 96,04 грн. - пеня за несвоєчасне відшкодування витрат по сплаті податку за землю. Стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №54 від 01.01.2008 р. про відшкодування витрат по сплаті податку на землю, в результаті чого виникла заборгованість за період з вересня 2015 року по травень 2016 р.

Відповідач в судове засідання не з*явився, заперечень щодо відсутності боргу не надав. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 05.12.2016 року у справі за № 922/4181/16 повернулася до суду з відміткою поштового відділення " за закінченням строку зберігання".

За приписами статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Як убачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської області від 05.12.2016 про порушення провадження у справі скеровувались ТОВ" Виробничо-комерційна фірма "ОСОБА_1 Плюс" м. Харків за адресами вказаними позивачем. При цьому, поштові відправлення скеровані судом за адресою підприємства зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулись до суду з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення. Отже, судом для забезпечення прав відповідача на участь у розгляді даної справи вжиті усі необхідні заходи для належного повідомлення сторін, розгляд справи відкладався неодноразово, втім у судові засідання відповідач не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча був обізнаний про розгляд справи, відтак відповідач мав можливість на реалізацію процесуальних прав визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України , зокрема подати докази, письмові пояснення, в яких навести свої доводи та міркування.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За підпунктом 9.1.10 статті 9, підпункту 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі податок для цілей розділу ХІІІ цього Кодексу); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України).

За положеннями статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно з пунктом 288.5., підпунктами 288.5.1., 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Так, відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

01.01.2008 року між Інститутом надтвердих металів ім. В.М.Бакуля НАН України та ТОВ" ВКФ "ОСОБА_1 Плюс" був укладений договір за № 54 на відшкодування витрат по сплаті податку на землю ( а.с.16-17) з додатковою угодою № 1 ( а.с.18).

У відповідності до предмету договору позивач є постійним користувачем земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею !-КВ№ 003954 площею 151298 м" і приймає на себе зобов*язання на підстав Закону України "Про плату за землю" здійснювати сплату земельного податку відповідно до використовуваної виробничої площі, що перебуває у користуванні "Платника" ( п.1.1 договору) . "Платник" ( відповідач по справі) прийняв на себе зобов*язання відшкодовувати позивачу в повному обсязі витрати по сплаті податку на землю в сумі 3015, 64 грн. + 20 % ПДВ, який розраховано за формою Головної податкової інспекції відповідно до виробничих площ 143 м2 ( в корпусі 5/7), що перебуває у користуванні "Платника" ( п.1.2. договору).

У відповідності до п. 2.1 договору позивач зобов*язався обчислити суму земельного податку "Платника " в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю", подає дані до податкової інспекції і сплачує земельний податок рівними частинами щомісячно. Відповідач в свою чергу відшкодовує щомісячно , до 15 числа наступного місяця, позивачу у повному обсязі суму податку за землю , обчислену пропорційно тій частині площі, що знаходиться фактично у користуванні відповідача. ( п. 2.2 договору № 54).

На виконання умов договору, позивач виготовив для відповідача наступні рахунки на відшкодування податку на землю:

- за травень 21016 року на суму 131,92 грн. ( а..19);

- за квітень 2016 року на суму 131,92 грн. ( а.с.20);

- за березень 2016 року на суму 131,92 грн. ( а.с.21)

- за лютий 2016 року на суму 131,92 грн. ( а.с.22);

- за січень 2016 року на суму 131,92 грн. ( а.с.23);

- за грудень 2015 року на суму 92,06 грн. ( а.с.24) ;

- за листопад 2015 року на суму 92,06 грн. ( а.с.25) ;

- за жовтень 2015 року на суму 92,06 грн. ( а.с.26) ;

- за вересень 2015 року на суму 92,06 грн. ( а.с.27) ;

19.03.2015 року позивач звернувся до суду з претензією за № юр-190 на суму 11030,90 грн. ( а.с.13-15), в якій стягувач просить відповідача негайно сплатити суму заборгованості в розмірі 11030,90 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена. Відповідач не надав докази своєчасного виконання своїх зобов'язань. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 994,06 грн.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені за несвоєчасне відшкодування витрат по сплаті податку за землю становить 64,05 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма" ОСОБА_1 Плюс" ( м. Харків , вул. Сумська, буд.92, офіс.3 код ЄДРПОУ 32848708) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім.В.М.Бакуля Національної академії наук України ( м. Київ, вул.автозаводська, 2 р/р 31257274211585 в Головному управління державної казначейської служби України м.Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 05417377) суму боргу за відшкодування витрат по сплаті податку на землю 994,11 грн. Пеню 96,04 грн. та судовий збір 1378,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_2