Постанова

від 02.02.2017 по справі 910/13173/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Справа№ 910/13173/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Корсакової Г.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.02.2017 року по справі №910/13173/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2016р.

у справі №910/13173/16 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України

про виселення та зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про виселення Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України (далі-відповідач) з нежилих приміщень, загальною площею 207,69 кв.м., в т. ч. підвалу 3,94 кв.м., 1 поверху - 67,85 кв.м., 2 поверху - 89,80 кв.м., мезоніну - 46,10 кв.м., що знаходяться у будинку №36, літ. А по вул. Андріївський узвіз у м. Києві та зобов'язання відповідача передати йому вказані нежилі приміщення.

Позов мотивований закінченням строку дії договору оренди №07/1819 від 30.08.2005р., в зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання звільнити займані приміщення та передати останні позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2016р. у справі №910/13173/16 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 03.11.2016р., відповідач звернувся з апеляційної скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, в яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; на порушення норм процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

30.08.2005р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був укладений договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва №07/1819 (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежилий будинок, загальною площею 839,80 кв.м., в т. ч. 1, 2 поверхи - 709,90 кв.м., мезонін - 46,40 кв.м. та підвал - 83,50 кв.м., за адресою: Андріївський узвіз, 36 літ. А.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі позивача, який є орендодавцем (п.2.4 Договору).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 30.08.2005р. по 28.06.2006р. (п.9.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав у користування відповідачу нежилий будинок, загальною площею 839,80 кв.м., в т. ч. 1, 2 поверх - 709,90 кв.м., мезонін - 46,40 кв.м. та підвал - 83,50 кв.м., за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 36 літ. А, про що було складено акт приймання-передачі від 30.08.2005р.

В подальшому додатковою угодою від 21.09.2011р. термін дії Договору був продовжений до 31.12.2011р.

У січні 2012 року в зв'язку із тим, що строк дії Договору закінчився, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про закінчення терміну дії Договору та обов'язку останнього повернути об'єкт оренди (лист №155/1/05-62 від 05.01.2012р. (а.с.16 т.1).

06.07.2015р. відповідач повернув позивачу частину орендованих приміщень за вказаною адресою, загальною площею 621,01 кв.м., у т.ч. 1 поверх - 272,35 кв.м., 2 поверх - 273,6 кв.м., та підвал - 75,06 кв.м., про що свідчить акт прийому-передачі від 06.07.2015р. Отже, у відповідача у користуванні залишились нежитлові приміщення загальною площею 218,79 кв.м.

У зв'язку з закінченням строку дії Договору, на який його було укладено, та оскільки відповідач орендоване майно по акту прийому-передачі не повернув у встановлений Договором строк, позивач просить суд виселити відповідача з орендованого нерухомого майна та зобов'язати відповідача передати останнє позивачу.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Судова колегія проаналізувавши умови Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що спірне майно відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

У відповідності до ч.1 та 6 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п.2 ст.26 та п.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 7.5 Договору сторони погодили, що у разі закінчення строку договору або при його розірванні, орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що цей договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Дані умови Договору кореспондуються зі ч.2 ст.291 Господарського кодексу України.

Як встановлено вище, 31.12.2011р. строк дії Договору оренди закінчився, в зв'язку з чим 05.01.2012р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути об'єкт оренди.

У відповідності до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 33-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення за актом прийому - передачі нежилих приміщень, загальною площею 207,69 кв.м., в т. ч. підвалу 3,94 кв.м., 1 поверху - 67,85 кв.м., 2 поверху - 89,80 кв.м., мезоніну - 46,10 кв.м., що знаходяться у будинку №36, літ. А по вул. Андріївський узвіз у м. Києві, переданих на підставі Договору.

Отже, відповідач, в порушення вищезазначених правових норм та умов Договору, не здійснив повернення об'єкту оренди, переданого на підставі Договору, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині виселення відповідача з нежилих приміщень, загальною площею 207,69 кв.м., в т. ч. підвалу 3,94 кв.м., 1 поверху - 67,85 кв.м., 2 поверху - 89,80 кв.м., мезоніну - 46,10 кв.м., що знаходяться у будинку №36, літ. А по вул. Андріївський узвіз у м. Києві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача передати позивачу вказані нежилі приміщення, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до п.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 7.5 Договору сторони погодили, що у разі закінчення строку договору орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю.

Зважаючи на вимоги чинного законодавства та умови Договору, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача повернути (передати) орендоване майно позивачу є обґрунтованим.

Посилання відповідача на положення ст.11 ГПК України судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Крім того, предметом даного спору є виселення та повернення (передання) спірного орендованого майна в зв'язку із припиненням дії Договору (закінчення строку, на який його було укладено), а не зміна чи розірвання договору.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2016р. у справі №910/13173/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2016р. у справі №910/13173/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/13173/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

Г.В. Корсакова