Рішення

від 25.01.2017 по справі 322/452/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №322/452/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шиш А.Б.

Провадження № 22-ц/778/53/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дзярука М.П.,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2016 року ТОВ ТЕРРА звернулося до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4

В обґрунтування позову зазначено, що йому на праві користування належить земельна ділянка, площею 6,0809 га., розташована на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, в контурі поля № 196, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10 липня 2015 року, близько 14 годин 00 хвилин, ОСОБА_4 незаконно, керуючи комбайном "Нива", скосив ячмінь на частині вказаної ділянки, площею 5,5 га., чим заподіяв Товариству з обмеженою відповідальністю "Терра" матеріальний збиток на суму 44294 гривні 25 копійок.

Посилаючись на ці обставини, просили стягнути з ОСОБА_4 на їх користь 44294 гривні 25 копійок в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" 41427 гривень 66 копійок в рахунок відшкодування заподіяної шкоди, в іншій частині позовних вимог відмовлено

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- земельна ділянка площею 6,0809 га, кадастровий номер 2323655100:12:006:0027, розташована на території Новомиколаївської селищної ради, Новомиколаївського району, Запорізької області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві власності ОСОБА_5, що підтверджується державним актом на землю (а.с. 5);

- згідно з договором встановлення емфітевзису від 23.07.2011р. ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 право володіння та право цільового використання зазначеною вище земельною ділянкою (а.с. 6-9);

- ОСОБА_6 в свою чергу передав зазначену земельну ділянку в якості статутного капіталу до ТОВ Терра Плюс ;

- 01.01.2015р. між ТОВ Терра Плюс та ТОВ Терра був укладений договір про сумісну діяльність, відповідно до якого сторони діють сумісно з метою отримання прибутку при використанні земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ТОВ Терра Плюс , зокрема і спірна земельна ділянка. Згідно договору, питання пов язані з обробкою земельних ділянок повністю покладено на ТОВ Терра (а.с. 14-16).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що належним правомочним володільцем посівів на спірній земельній ділянці є позивач ТОВ Терра , оскільки саме воно здійснило посів та мало всі права на отримання врожаю.

Такi висновки суду першоi iнстанцii вiдповiдають матерiалам справи.

Як слідує з обставин, наведених у позовнiй заявi, позивач обґрунтував свій позов про відшкодування матеріальної шкоди тим, що відповідач, не маючи жодних правових підстав на користування спірною земельною ділянкою та на врожай, що знаходиться на ній, скосив ячмінь площею 5,5 га, чим завдав позивачу матеріальних збитків. Протиправне використання відповiдачем земельноi дiлянки позивача порушило його право на отримання доходiв вiд належного йому майна i цi дiї призвели до спричинення позивачу збиткiв у виглядi не отримання доходу, який позивач мiг би отримати, як би його право не було порушено відповідачем. Неотриманий позивачем дохiд дорівнює кiлькостi урожаю ячміню, який отримав відповідач, що розрахований відповідно до середньоi врожайностi даної культури в господарствi.

Оцінюючи встановлені у справі обставини в контексті положень законодавства, що регулює спір, який виник між сторонами справи, колегія суддів доходить висновку, що районний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення матеріальних збитків з відповідача від зібраних 11,505 тонн ячміню врожаю 2015 року у розмірі 41 427,66 грн.

Колегія суддів погоджується з наведеним судом обґрунтуванням зазначеного висновку, зокрема, що ТОВ Терра є належним правомочним землекористувачем спірної земельної ділянки. Посилання апелянта на те, що право користування спірною земельною ділянкою за ТОВ Терра не зареєстровано у встановленому законом порядку, відхиляються колегією суддів, оскільки Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачена реєстрація передачі земельної ділянки до статутного капіталу підприємства.

Позивач обґрунтував заявлені вимоги про стягнення збитків посиланням на норму ст. 1166 ЦК України, що регулює деліктні зобов`язання.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоди.

Позивач мав навести у позові посилання на обставини, що підтверджують завдання йому шкоди з зазначенням конкретних дій, якими така шкода завдана.

Стосовно деліктних зобов`язань законодавство передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Позивач послався на самовільні дії відповідача, який без достатніх правових підстав скосив ячмінь на спірній земельній ділянці.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про своє звернення до правоохоронних органів щодо притягнення відповідача до кримінальної відповідальності та про вжиті заходи щодо фіксуванню такого факту.

Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, відповідачем не заперечується, що останній скосив ячмінь, який йому не належить, який він не сіяв та знаходився на земельній ділянці, яка згідно технічної документації визначена контуром 196 і належить на праві власності ОСОБА_5, який передав право користування за договором емфітевзису ОСОБА_6 і яка не теперішній час знаходиться у статутному капіталі ТОВ Терра Плюс та використовується ТОВ Терра на підставі договору про сумісну діяльність.

При таких обставинах наявні підстави для набуття висновку про заподіяння шкоди позивачу внаслідок протиправних дій відповідача та про причинний зв`язок між ними.

За наведених обставин, згідно ст. 308 ЦПК України, підстави для зміни чи скасування рішення суду в частині вирішення вимоги про стягнення матеріальної шкоди відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та були предметом його ретельного дослідження і яким надана належна правова оцінка, з якою погоджується колегія суддів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_4, зважаючи на часткове задоволення вимоги про стягнення матеріальної шкоди, до 1 288,43 грн.( 44294,25=100%,41427,66=93,5%)

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 червня 2016 року по цій справі змінити в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА судовий збір у сумі 1 288,43 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді: