Постанова

від 30.01.2017 по справі 820/5579/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 січня 2017 р. Справа № 820/5579/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРУМ" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "СТРУМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС в Харківській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 19.09.2016 р. №0001591402 в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 44720,99 грн. (у т.ч. донарахування за податковим зобов'язанням на 29813,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14907,0 грн.);

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 р. №0001591402 в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 44720,99 грн. (у т.ч. донарахування за податковим зобов'язанням на 29813,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14907,0 грн.).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 19.09.2016 р. №0001591402 ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, оскільки прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити посилаючись на письмові заперечення.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі направлень №4280, №4279, №4281, №4282, №4283, №4284, №4285 проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "СТРУМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2016 р., за результатами якої складено акт від 15.09.2016 року №546/20-40-14-02-07/23003811.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Приватного акціонерного товариства "СТРУМ" пункту 44.1 статті 44, п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. п. 138.2, п. 138.4, пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., зі змінами та доповненнями, в частині завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 1627700 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 292986 грн., у тому числі за 2014 рік 292986 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 15.09.2016 року №546/20-40-14-02-07/23003811 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001591402 від 29.09.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 439479,0 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 292986,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 146493,0 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2016 р. №0001591402 в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 44720,99 грн. (у т.ч. донарахування за податковим зобов'язанням на 29813,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14907,0 грн.), судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 27 січня 2014 року між ПАТ "СТРУМ" (в якості постачальника) та ПАТ "Єнакіївський металургійний завод" (в якості покупця) укладено договір поставки №14000053(а.с.87-92).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язувався передати, а покупець прийняти та сплатити продукцію (далі - товар) на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.1 договору кількість номенклатура, виробник та рік випуску товару вказуються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється видами транспорту, вказаними у специфікації.

Відповідно до п. 3.3 договору строки поставки, а у разі необхідності грузоотримувач та грузовідправник вказуються в специфікаціях.

На виконання вказаних умов договору сторонами підписано специфікацію №1 від 04.02.2014 р., відповідно до якої позивач приймав на себе зобов'язання поставити конденсатор TSLP 690 kvar 9300 V у кількості 2 шт., загальною вартістю з ПДВ 178761,02 грн.

Відповідно до п. 1 специфікації, товар поставляється автотранспортом.

Відповідно до п. 2 специфікації, товар поставляється на умовах СРТ, склад покупця розташований за адресою: пр. Металургів, 9, м. Єнакієво, Донецька область, 86429, Україна.

Відповідно до п. 4 специфікації, строк поставки визначено протягом 24 тижнів з моменту підписання специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "СТРУМ" було здійснено відвантаження товару -конденсатор TSLP 690 kvar 9300 V у кількості 2 шт., загальною вартістю 178761,02 грн., із оформленням видаткової накладної №110 від 01.08.2014 р., податкової накладної №1 від 31.08.2014 р., товарно-транспортної-накладної № Р110 від 01.08.2014 р.

За для перевезення товару між ПАТ "СТРУМ" (в якості замовника) та ТОВ "Делівері" (в якості перевізника) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №Д-Т-00028669 від 31.07.2014 р., У зв'язку з чим, ТОВ "Делівері" оформлено рахунок-фактуру №Т-198835-2014 від 01.08.2014 р., та позивачем здійснено оплату за надані послуги.

При передачі вантажу ТОВ "Делівері" для перевезення було оформлено квитанцію №2100021904 від 01.08.2014 р., якою підтверджується передача вантажу перевізнику (ТОВ "Делівері").

При цьому позивачем було оформлено видаткову накладна на ім'я покупця - ПАТ "Єнакіївський металургійний завод" із відповідним відображенням її в обліку.

Суд зазначає, що в бухгалтерському обліку позивача було відображено вказану операцію як реалізацію товарів, зокрема здійснено нарахування доходів за такою операцію бухгалтерським записом "Дебет рахунку 361 - Кредит рахунку 702" на суму 178761,02 грн., та відображено списання собівартості реалізованого товару бухгалтерським записом "Дебет рахунку 902 - Кредит рахунку 281" на суму 165633,31 грн., що зокрема підтверджується даними оборотно-сальдової відомості за рахунком 902 бухгалтерського обліку.

Проте, станом на дату відвантаження товару частина території Донецької та Луганської областей, зокрема територія м. Єнакієво Донецької області вже не контролювалась органами державної влади України.

Таким чином, вантаж не було доставлено замовнику про що свідчить інформація, надіслана працівником ПАТ "Єнакіївський металургійний завод".

У зв'язку із отриманою інформацією про не отримання вантажу ПАТ "Єнакіївський металургійний завод" позивач неодноразово звертався до ТОВ "Делівері" із вимогою щодо надання інформації про місцезнаходження вказаного вантажу, причини неможливості його доставки та його повернення до м. Харків (листи від 12.08.2014 р. №569/1, від 12.08.2014 р. №569, від 22.08.2014 р. № 583).

Згідно інформації, яка була отримана від ТОВ "Делівері" відповідно до листа від 27.08.2014 р. №586-14, доставка вантажу до м. Єнакієво була неможливою у зв'язку із веденням бойових дій на вказаній території та неможливості забезпечення безпеки вантажу.

З урахуванням цього, позивачем було отримано недоставлений вантаж від ТОВ "Делівері" на підтвердження чого оформлено акт отримання багажу №А-21000000016028 від 29.08.2014 р., та акт отримання вантажу від ТОВ "Делівері" від 29.08.2014 р. № 8011.

На підставі вказаних документів, позивачем було здійснено оприбуткування вказаного товару в обліку шляхом оформлення накладної на повернення товару від покупця №1 від 29.08.2014 р.

Таким чином, позивачем було отримано належну та достатню інформацію задля оцінки неможливості завершення господарської операції поставки товару, у зв'язку із чим, у бухгалтерському обліку було оформлено його повернення.

Відповідно до п. 1.1 вказаних Методичних рекомендацій, Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до п. 4.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером.

Судом встановлено, що позивачем, 29.08.2014 р. оформлено бухгалтерську довідку про необхідність проведення коригування даних обліку у зв'язку із неможливістю завершення операції поставки товару, і відповідно до вимог Методичних рекомендацій, відображено коригування собівартості реалізованих товарів бухгалтерським записом "Дебет рахунку 902 - Кредит рахунку 281" на суму 165633,31 грн. за знаком "мінус", що зокрема підтверджується даними оборотно-сальдової відомості за рахунком 902 бухгалтерського обліку та рахунком 704 бухгалтерського обліку.

За результатами 2014 р. позивачем було подано Декларацію з податку на прибуток за формою, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 р. № 872.

Відповідно до затвердженої форми Декларації з податку на прибуток, до витрат платника податку на прибуток відносяться витрати операційної діяльності (рядок 04), у тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (рядок 05.1).

У зв'язку із відсутністю затвердженого порядку складання Декларації, під час визначення показнику собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) позивачем використовувався показник дебетового обороту рахунку 90 (без зменшення на можливі коригування). При цьому, оскільки форма Декларації передбачала проведення можливих коригувань собівартості реалізованих товарів (рядок 06.4.28), то формою Декларації було виключено можливість штучного завищення витрат платника податків.

За таких обставин, під час складання декларації за 2014 рік позивачем правомірно включено у складу показника рядка 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" декларації, собівартість реалізованих товарів ПАТ "Єнакіївський металургійний завод" в сумі 165633,31 грн.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Приписами п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.3. ст. 138 Податкового кодексу України у цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат

Пунктом 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім перозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 р. №0001591402 в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 44720,99 грн. (у т.ч. донарахування за податковим зобов'язанням на 29813,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14907,0 грн.) підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій ГУ ДФС в Харківській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 19.09.2016 р. №0001591402 в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 44720,99 грн. (у т.ч. донарахування за податковим зобов'язанням на 29813,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14907,0 грн.), суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 19-1 Податкового кодексу України визначено функції контролюючих органів.

Згідно ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Контролюючими органами вищого рівня є:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць;

контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.

Згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки судом встановлено неправомірність податкового повідомлення-рішення від 29.09.2016 р. №0001591402 в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 44720,99 грн. (у т.ч. донарахування за податковим зобов'язанням на 29813,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14907,0 грн.) частина позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДФС в Харківській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 19.09.2016 р. №0001591402 в оскаржуваній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "СТРУМ" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 року №0001591402 в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 44720 (сорок чотири тисячі сімсот двадцять) грн 99 коп. (у т.ч. донарахування за податковим зобов'язанням на 29813 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот тринадцять) грн 99 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 14907 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сім) грн 00 коп.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "СТРУМ" (код ЄДРПОУ 23003811) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1378 (одна тисячі триста сімдесят вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39599198).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2017 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.