Постанова

від 11.05.2007 по справі 23/31а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/31а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

11.05.07 р.                                                                             Справа № 23/31а

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Забарющего М.І., при секретарі судового засідання  Ізвековій Я.Б., розглянув матеріали справи

За позовом: Релігійної громади Свідків Єгови міста Добропілля м. Добропілля

до відповідача:  Добропільської міської ради м. Добропілля

про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 30.09.2005р.                     № 4/21-17 у частині пункту 1.12.6 додатку № 4 у новий редакції

Суддя               Забарющий М.І.

Представники сторін:

від позивача: Голубов В.Ю. за дов.      

від відповідача: не з'явився   

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні, яке відбулось 07.05.2007р., суд закінчив розгляд справи та оголосив перерву до 11.05.2007р. Повний текст постанови виготовлено (складено) та підписано 16.05.2007р.   

Позивач, релігійна громада Свідків Єгови міста Добропілля м. Добропілля, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, Добропільської міської ради м. Добропілля,  від 30.09.2005р. № 4/21-17 у частині пункту 1.12.6 додатку № 4 у новий редакції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: договір оренди земельної ділянки № 310 від 06.02.2003р. укладений сторонами по даній справі; винесення відповідачем 30.09.2005р. рішення № 4/21-17, яким для позивача встановлена орендна плата за землю у п'ятикратному розмірі земельного податку; розмір орендної плати до винесення оскаржуваного рішення – 474,17грн. у рік, після винесення цього рішення – 2 370,76грн. у рік; те, що він дізнався про винесення оскаржуваного рішення лише 19.02.2006р.; додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 310, якою дія договору оренди була продовжена, а орендна плата була збільшена до 2 370,76грн.- яку позивач не підписав; ст.3 Закону “Про свободу совісті та релігійні організації” та п.2 статуту позивача, згідно яких діяльність позивача носить благодійну просвітницьку мету; п. 5 ст. 12 Закону “Про плату за землю”; те, що він є неприбутковою релігійною організацією, яка не займається підприємницькою діяльністю; доручення Президента України від 08.07.2005р. № 1-1/657; спрямування внутрішньої політики держави на встановлення для релігійних організацій сприятливих умов для користування земельними ділянками, які знаходяться під культовими спорудами; п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі-ЦК); частину 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС); оскаржуване рішення відповідача є завуальованою дискримінацією позивача; ч.3ст. 5 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, згідно якої держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій.

Позивач заявив суду клопотання щодо поновлення йому строку звернення до адміністративного суду за даним позовом. Частиною 3 ст.100 КАС встановлено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Тобто, дане клопотання є недоречним, оскільки поставлені у ньому питання врегульовані нормами КАС. Крім того, суд фактично його задовольнив, винісши 14.02.2005р. ухвалу про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом. Тому це клопотання суд залишає без розгляду.

Позивач заявив суду клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії п. 1.12.6 додатку № 4 у новій редакції рішення відповідача від 30.09.2005р. № 4/21-17. Суд відхиляє це клопотання, оскільки не доведено, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, чи захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, очевидності протиправності рішення.

Позивач подав до суду заяву про збільшення та доповнення (уточнення) позовних вимог від 21.02.2007р. Позивач просить суд:

-  визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.09.2005р. № 4/21-17 у частині пункту 1.12.6 додатку № 4 у новій редакції відносно релігійних організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю, не надають платних послуг, не збирають членських внесків;

- зобов'язати відповідача внести доповнення до додатку рішення  від 30.09.2005р. № 4/21-17 у частині пункту 1.12.6. додатку № 4 у новій редакції, доповнивши його пунктом, який встановлює розмір підвищуючого коефіцієнту, який застосовується при розрахунку орендної плати за землю для релігійних організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю, не надають платних послуг, не збирають членських внесків у розмірі одного відсотка (1%).

Відповідач вимоги позивача не визнав. Однак він підписав мирову угоду  від 08.05.2007р. у якій визнано, що сторони повністю врегулювали спір.  У зв'язку з тим, що суду не надано тексту такої мирової угоди, підписаної обома сторонами, з якої видно у чому полягає примирення сторін, суд не затверджує тексту мирової угоди від 08.05.2007р.

    Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

     Частиною 2 ст. 99 КАС закріплено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 100 КАС встановлено, що порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умовами, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Суду не подано від сторін заяв чи клопотань  про відмову позивачу у задоволенні позову у зв'язку з порушенням строку звернення до суду. Тому суд розглядає справу по суті у порядку передбаченому нормами КАС.

 Сторони 06.02.2003р. уклали договір оренди землі, згідно умов якого у тимчасове платне користування позивачу (орендарю) відповідач (орендодавець) передав земельну ділянку площею 0,1108га, яка знаходиться на території м. Добропілля по вул. Фрунзе. Договір був укладений терміном на три роки з дати реєстрації цього договору. Договір був зареєстрований у Добропільському міському відділі земельних ресурсів про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 6 лютого 2003р. № 310. Таким чином, цей договір оренди був укладений строком дії до 06.02.2006р.

Сторони на подали суду угоди, підписаної обома сторонами, про продовження терміну дії договору оренди землі.

Позивач продовжує займати земельну ділянку, зазначену у договорі оренди земельної ділянки від 06.02.2003р. на час винесення цього рішення, згідно норм ст. 33 Закону України “Про оренду землі” та рішення відповідача від 10.02.2006р. № 4/25-20.

Відповідач 30.09.2005р. виніс рішення № 4/21-17 “Про внесення змін до рішення міської ради від 11.01.2002р. № 3/24-50” ( далі-рішення № 4/21-17). У п. 1 цього рішення зазначено про прийняття додатку № 4 у новій редакції, який додається до рішення. Цей додаток має назву “Підвищуючі коефіцієнти, які застосовуються при розрахунку орендної плати за землю” (далі-Додаток № 4). У п.1.12.6 цього додатку зазначено, що коефіцієнт, який застосовується до ставки земельного податку для громадських та релігійних організацій становить показник “5”.

Частиною 2 ст. 71 КАС встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідач не навів суду доказів та обґрунтувань щодо правомірності свого рішення.

Частиною 3 ст.2 КАС передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони з метою, з якою це повноваження надано (п. 2), обґрунтовано (п.3), безсторонньо (неупереджено), добросовісно (п. 5), розсудливо (п.6), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації (п.7).

Суд дійшов висновку, що оскаржуване (частково) рішення відповідача не повністю відповідає принципам зазначеним у ч. 3 ст. 2 КАС.

Рішення 4/21-17 стосовно позивача винесене:

нерозсудливо- не можна застосовувати відповідний коефіцієнт до ставки земельного податку від сплати якого позивач звільнений ( п. 5 ст. 12 Закону України “Про плату за землю”);

необґрунтовано - суду не подано відповідних обґрунтувань, чому був застосований коефіцієнт “5”;

недобросовісно- згідно ч. 3 ст. 5 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій, що знайшло своє відображення у доручені Президента України від 08.07.2005р. № 1-1/657 та Прем'єр Міністра України від 13.07.2005р. № 35423/1/1-05 у частині мінімізації розміру плати за землю для релігійних організацій.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

  На підставі ст.ст. 26, 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.  8, 19, 24, 35 Конституції України та керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 17, 71, 86, 94, 105, 153, 160, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд         

                                                 П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.09.2005р. № 4/21-17 у частині пункту 1.12.6 додатку № 4 у новій редакції відносно релігійних організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю, не надають платних послуг, не збирають членських внесків.

Зобов'язати відповідача внести доповнення до додатку рішення  від 30.09.2005р. № 4/21-17 у частині пункту 1.12.6. додатку № 4 у новій редакції, доповнивши його пунктом, який встановлює розмір підвищуючого коефіцієнту, який застосовується при розрахунку орендної плати за землю для релігійних організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю, не надають платних послуг, не збирають членських внесків у розмірі одного відсотка.

          Стягнути з місцевого бюджету Добропільської міської ради на користь Релігійної громади Свідків Єгови міста Добропілля м. Добропілля (вул. Московська, 16/7, м. Добропілля, 85000, ЄДРПОУ 26000888 )  - 3, 40грн. витрат на сплату судового збору.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя