Рішення

від 02.02.2017 по справі 904/222/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.2017 Справа № 904/222/17

За позовом Фермерського господарства "СВІТЯЗЬ-М", с. Веселе, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс "ЕКО", м. Синельникове, Дніпропетровська область

про стягнення 76 545,03 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 01.03.2016)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "СВІТЯЗЬ-М" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс "ЕКО" про стягнення заборгованості у розмірі 76 545,03 грн. за договором № 1 від 12.07.2015, з яких 60 045,18 грн. інфляційні втрати, 16 499.85 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення господарського суду Дніпропетровської області 18.05.2016 по справі № 904/1743/16 не виконано, відповідно позивач має право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2017 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 30.01.2017.

30.01.2017 представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 64 702,67 грн. інфляційні втрати, 17 350,53 грн. 3 % річних.

На підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача відзив на позов не надав, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2016 у справі №904/1743/16 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс "ЕКО" на користь Фермерського господарства СВІТЯЗЬ-М суму боргу у розмірі 524 144,00 грн. та суму судового збору у розмірі 7 862,16 грн. (а.с. 14-15).

Зазначеним судовим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2016 у справі №904/1743/16 встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором зберігання № 1 від 12.07.2015 в частині оплати вартості товару, який було передано на зберігання на суму 524 144,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс "Еко" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2016 року у справі № 904/1743/16 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2016 року у справі № 904/1743/16 залишено без змін.

13.07.2016 на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2016 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.16р. було видано наказ про примусове виконання.

Отже, 13.07.2016 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2016 у справі №904/1743/16 набрало законної сили.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

18.07.2016 державним виконавцем Криворізького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №51709717 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 у справі №904/1743/16 (а.с.17).

15.08.2016 Криворізький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перерахував Фермерському господарству СВІТЯЗЬ-М стягнуту за наказом господарського суду Дніпропетровської області від13.07.2016 у справі №904/1743/16 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс "Еко" суму у розмірі 6 645,17 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (а.с.18).

Отже, відповідачем 11.08.2016 було частково погашено заборгованість у розмірі 6 645,17 грн.

Позивач вважає, що оскільки відповідачем суму заборгованості у повному обсязі не сплачено, тому є підстави для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості за період невиконання зобов'язання боржником рішення суду, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наявність рішення господарського суду Дніпропетровської області від18.05.2016 у справі №904/1743/16, не звільняло відповідача як боржника від відповідальності за несвоєчасне невиконання грошового зобов'язання за договором зберігання № 1 від 12.07.2016, а також не позбавляє права позивача як кредитора на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за вказаним договором.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 64 702,67 грн. за період прострочення з січня 2016 по грудень 2016 та 17 350,53 грн. 3 % річних за період прострочки з 18.12.2016 по 30.01.2017.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 17 350,53 грн. та інфляційних втрат у сумі 64 702,67 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс "ЕКО" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул.. Виконкомівська, буд. 31, оф. 21, код 35460673) на користь Фермерського господарства СВІТЯЗЬ-М (53080, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Веселе, вул. Довгинцівська, буд. 1, код 38640564) інфляційні втрати у сумі 64 702,67 грн., 3 % річних у сумі 17 350,53 грн., судовий збір у сумі 1600,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2017

Суддя ОСОБА_2