Рішення

від 30.01.2017 по справі 904/11896/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.2017 Справа № 904/11896/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", смт. Чабани, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське-М", с. Преображенка, Дніпропетровська область

про стягнення 319 617,94 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське-М" про стягнення заборгованості у розмірі 319 617,94 грн. за договором № 1258 від 15.03.2016, з яких 248 302,27 грн. основна заборгованість, 13676,98 грн. 48 % річних, 49 660,45 грн. штраф, 7 978,24 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №1258 від 15.03.2016, в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 12.01.2017.

12.01.2017 позивач подав через канцелярію суду, письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України розгляд справи було відкладено з 12.01.2017 на 30.01.2017.

30.01.2017 представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (позивач - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преображенське-М" (відповідач-покупець) укладено договір поставки №1258 (а.с.12).

Відповідно до п. 1.1. договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначання (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва відповідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива. Для товару (ЗЗР), насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Згідно з п. 2.3. договору, загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадках розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей (товару).

Пунктом 3.1. договору визначено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

15.03.2016 між сторонами було укладено додаток №1 до договору, в якому сторони погодили асортимент продукції, кількість, ціну та порядок поставки та розрахунків за товар. Так, сторони узгодили, що оплата здійснюється в наступному порядку: 20% вартості - до 17.03.2016, 80% вартості - до 30.10.2016 (а.с.16).

На виконання умов укладеного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 310 377,84 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №3356 від 19.04.2016 (а.с.17).

Товар за вищевказаною видатковою накладною отримав уповноважений представник відповідача ОСОБА_1, на підставі довіреності № 22/1 від 19.04.2016 (а.с.18-19).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 62075,57 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.24).

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 248302,27 грн., що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною (а.с.14).

З огляду на умови п. 3 додатку №1 від 15.03.2016 до договору, строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 248 302,27 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1.1. договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.8. договору встановлено, що в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно оплаченого товару.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 7978,24 грн. за період з 01.11.2016 по 12.12.2016 та штраф у розмірі 49660,45 грн.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу та пені, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 48% річних за період з 01.11.2016 по 12.12.2016 у розмірі 13676,98 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Враховуючи, що відповідно до п. 7.7. договору, сторони передбачили, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір відсотків річних не встановленим додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 48% річних, в зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 48% річних у розмірі 13676,98 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське-М" (52920, Дніпропетровська область, Межівський район, село Преображенка, вул. Леніна, буд. 48, код 33702505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4-В, код 30048570) 248 302,27 грн. основної заборгованості, 13676,98 грн. 48 % річних, 49 660,45 грн. штрафу, 7 978,24 грн. пені та 4 794,27 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2017

Суддя ОСОБА_2