Рішення

від 26.01.2017 по справі 908/3567/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/18/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017 Справа № 908/3567/16

за позовом: Приватного підприємства "Рибальська М.В." (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 153, код ЄДРПОУ 34677428)

до відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

про визнання право власності

суддя: Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: Скуріхін О.В., довіреність від 20.01.2017р № 1.

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Рибальська М.В." звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання за позивачем право власності на об'єкти та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме: приміщення торговельного павільйону літ. К 20 , загальною площею 79.1 кв.м., яке складається з кухні площею 20,2 кв.м., зали, площею 53,8 кв.м., вмивальні площею 1,6 кв.м., туалету площею 1,9 кв.м., комори площею 1,6 кв.м.; дитячий майданчик під № 9; замощення V.

Ухвалою від 03.01.2017р. судом порушено провадження у справі № 908/3567/16, присвоєно провадженню номер 24/18/17, справу призначено до розгляду на 26.01.2017р.

До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву від 17.01.2017р., згідно якої просить суд визнати за приватним підприємством Рибальська М.В. право власності на об'єкти та споруди, та зареєструвати дане право власності, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на об'єкти та споруди розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме: приміщення торговельного павільйону літ. К 20 , загальною площею 79,1 кв.м., яке складається з кухні площею 20,2 кв.м., зали, площею 53,8 кв.м., вмивальні площею 1,6 кв.м., туалету площею 1,9 кв.м., комори площею 1,6 кв.м ; дитячий майданчик під № 9; замощення V.

Заява позивача відповідає вимог ст. 22 ГПК України, прийнята судом та задоволена.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 26.01.2017р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, в обґрунтування яких посилається на ст.ст. 328. 331, 376, 392 ЦК України, просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, свою позицію виклав у відзиві на позов від 25.01.2017р., в якому вказує на те, що дійсно, 01.02.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди тимчасової споруди з продажу товарів лікувального призначення з благоустроєм території, тіньовим навісом та дитячим майданчиком по АДРЕСА_2. Відповідно до цього договору позивач передав відповідачу у строкове платне користування тимчасові споруди з продажу товарів медичного призначення з тіньовим навісом та дитячим майданчиком по АДРЕСА_2. Вказані споруди були передані відповідачу за актом приймання-передачі від 01.02.2016р. Право власності позивача на вищевказане майно відповідачем не визнається на підставі того, що право власності на орендоване майно позивачем не зареєстровано у відповідності з чинним законодавством України порядку, частина приміщень збудовано самочинно відповідачем. Відповідач за власний рахунок здійснив реконструкцію та спорудження дитячого майданчика та навісу, збудував торгівельний зал, внаслідок чого, має права на визнання за ним права власності на збудовані об'єкти. З огляду на те. що позивач користується земельною ділянкою на якій розташовані споруди, на підставі договору оренди землі № 201305000100284 від 03.12.2013 р. Позивачеві передана земельна ділянка площею 0,0115 та кадастровий номер НОМЕР_2, відповідно до рішення тридцять восьмої сесії шостого скликання Запорізької міської ради від 28 серпня 2013 року № 43/17. У відповідності до цільового призначення земельної ділянки, позивачем було розроблено проект тимчасової споруди з продажу товарів лікувального призначення з благоустроєм території, тіньовим навісом та дитячим майданчиком по АДРЕСА_2. Даний проект затверджено та погоджено зі всіма службами міста: Департаментом архітектури та містобудування ЗМР, УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, комунальною установок 6-а міська клінічна лікарня . Просить суд розглянути справу без своєї участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 року між приватним підприємством Рибальська М.В. (Орендодавець) та фізичною особою-підприсмцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування тимчасові споруди з продажу товарів медичного призначення з тіньовим навісом та дитячим майданчиком по АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1.2. договору, до оренди Орендарю Орендодавцем передається: тимчасова споруда з продажу товарів лікувального призначення з благоустроєм території, тіньовим навісом та дитячим майданчиком по АДРЕСА_2.

Вказані споруди були передані відповідачеві за актом приймання-передачі від 01.02.2016р.

19.07.2016 р. на адресу позивача надійшло повідомлення від відповідача, відповідно до якого право власності позивача на вищевказане майно відповідачем не визнається на підставі того, що право власності на орендоване майно позивачем не зареєстровано у відповідності з чинним законодавством України порядку, частина приміщень збудовано самочинно відповідачем. Також в повідомленні відповідач зазначив, що він за власний рахунок здійснив реконструкцію та спорудження дитячого майданчика та навісу, збудував торгівельний зал, внаслідок чого, має права на визнання за ним права власності на збудовані об'єкти.

Проте, відповідно до ч. 3 ст.376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Позивач користується земельною ділянкою, на якій розташовані споруди, на підставі договору оренди землі № 201305000100284 від 03.12.2013р.

Позивачу передана земельна ділянка площею 0,0115 га кадастровий номер НОМЕР_2 відповідно до рішення тридцять восьмої сесії шостого скликання Запорізької міської ради від 28 серпня 2013 року № 43/17.

У відповідності до цільового призначення земельної ділянки, позивачем було розроблено проект тимчасової споруди з продажу товарів лікувального призначення з благоустроєм території, тіньовим навісом та дитячим майданчиком по АДРЕСА_2. Даний проект затверджено та погоджено зі всіма службами міста: Департаментом архітектури та містобудування ЗМР, УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, комунальною установою 6-а міська клінічна лікарня .

Відповідач, не отримавши згоду позивача самовільно здійснив реконструкцію та спорудження дитячого майданчика та навісу, збудував торгівельний зал. Майно збудоване відповідачем самочинно на земельній ділянці, яка на законних підставах перебуває в користуванні позивача, без отримання належних дозволів.

Отже, відповідні правовідносини підпадають під ознаки статті 376 ЦК України, якою, зокрема, передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша); на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята).

Позивач, для реалізації затвердженого проекту здійснював своїми силами будівництво тимчасової споруди з благоустроєм.

Проте, відповідач, маючи копію затвердженої проектної документації, не отримавши від позивача та служб міста, дозволу, розпочав будівельні роботи та здійснив реконструкцію об'єкта, що призвело до виникнення спору з питання належності права власності на спірний об'єкт.

Позивач не зареєстрував за собою право власності на зведені ним споруди, і передав їх у оренду відповідачу.

Відповідач, у свою чергу, без достатніх правових підстав та без письмового дозволу позивача, як це передбачено умовами договору оренди, також здійснив часткову реконструкцію та перепланування орендованих приміщень, чим порушив умови договору.

Як пояснив позивач, сторони усно домовилися, що позивач компенсує витрати понесені відповідачем у зв'язку із реконструкцією, за рахунок орендної плати. Тобто відповідач її не сплачує.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Позивач має підтвердження на право користування ним земельною ділянкою, (договір оренди землі, копія якого міститься в матеріалах справи). Тобто є підстави для визначення права власності на зазначені будівлі та споруди.

Так як право власності позивача на вищевказані об'єкти відповідачем не визнається, останній порушує охоронюване законом право позивача на власність, та здійснює перешкоди у реалізації даного права.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі і визнання права.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень

За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведене господарський суд вважає, що позовні вимоги про визнання за приватним підприємством Рибальська М.В. право власності на об'єкти та споруди, та зареєструвати дане право власності, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на об'єкти та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме: приміщення торговельного павільйону літ. К 20 , загальною площею 79,1 кв.м., яке складається з кухні площею 20,2 кв.м., зали, площею 53,8 кв.м., вмивальні площею 1,6 кв.м., туалету площею 1,9 кв.м., комори площею 1,6 кв.м; дитячий майданчик під № 9; замощення V.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Враховуючи специфіку спору та положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 5 , 22, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за приватним підприємством Рибальська М.В. право власності на об'єкти та споруди, та зареєструвати дане право власності, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на об'єкти та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме: приміщення торговельного павільйону літ. К 20 , загальною площею 79,1 кв.м., яке складається з кухні площею 20,2 кв.м., зали, площею 53,8 кв.м., вмивальні площею 1,6 кв.м., туалету площею 1,9 кв.м., комори площею 1,6 кв.м; дитячий майданчик під № 9; замощення V.

Повне рішення складено 01.02.2017р.

Суддя Т.А. Азізбекян