Рішення

від 31.01.2017 по справі 909/1134/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 р. Справа № 909/1134/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Манів-Головецька О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат-Євробуд", вул. Горбачевського, 50, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: приватного підприємства "Роса-ІФ", вул.Коновальця,136Б/232, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 456616,02 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - директор ТОВ "Клімат-Євробуд", (паспорт серія СС №527341 від 24.03.98),

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клімат - Євробуд" звернулось в суд із позовом до приватного підприємства "Роса-ІФ" про стягнення 456616,02 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов"язання щодо оплати виконаних позивачем робіт згідно договорів №03/06 від 03.06.15 та №02/01 від 02.01.16.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, згідно заяви вх.№1217/17 від 31.01.17 про зменшення позовних вимог в частині основного боргу у зв"язку з частковою оплатою та просить стягнути з відповідача 398528,00 грн. боргу за виконані роботи та 3088,02 грн. - пені, а також судовий збір. Дослідивши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що зменшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, то суд розглядає позов згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вх.№1217/17 від 31.01.17.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1024/17 від 27.01.17.

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.11 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що явка відповідача не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його присутності в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості в сумі 401616,02 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договорів №03/06 від 03.06.15 та №02/01 від 02.01.16 в частині оплати вартості виконаних робіт по встановленню вентиляції.

03.06.15 між сторонами даного спору укладено договір №03/06 та 02.01.16 договір №02/01 (далі-договори), відповідно до умов яких виконавець зобов"язується виконати роботи по встановленню вентиляції на об"єкті замовника - дитячий садок в мікрорайоні №4 житлового масиву "Пасічна" в м.Івано-Франківську, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити це замовлення, згідно з умовами даних договорів (п.1.1.договрів).

Найменування, кількість, ціна. вказуються в актах приймання виконананих будівельних робіт, який є невід"ємною частиною даного договору (1.2. договорів).

Сторони у п.2.1 договору №03/06 від 03.06.15 погодили, що загальна вартість даного договору становить 461641,20 грн.

Відповідно до п.2.1. договору №02/01 від 02.01.16, загальна вартість договору становить 479864,40 грн.

Згідно п.2.3 договорів, розрахунки за цими договорами здійснюються в національній валюті України - гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця на протязі 3(трьох) робочих днів.

Пунктом 4.2.5 договорів, встановлено, що замовник зобов"язаний своєчасно, в повному об"ємі провести оплату виконаної роботи, відповідно до акта приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов договорів позивачем виконано роботи по встановленню вентиляції та поставлено матеріали на загальну суму 613486,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в 10К за жовтень №5/3-0-1-3 та №5/4-0-1-4 за листопад №5/2-0-1-2, довідками про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 та видатковою накладною №РН-0000002 від 25 березня 2016 року. Вказані акти, довідки та видаткова накладна підписані повноважними представниками обох сторін без зауважень та скріплені печатками, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань, виконані позивачем роботи оплачено відповідачем частково в сумі 214958,00грн. Внаслідок чого, станом на 31.01.17 виникла заборгованість в сумі 398528,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію №01/12/16 від 01.12.16 з вимогою погасити заборгованість, докази чого долучено до матеріалів справи. Проте,зобов"язання виконане частково.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами випливають із договору підряду, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акти приймання виконаних будівельних робіт є документами, що підтверджують належну якість робіт, оскільки, відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України прийняття робіт свідчить про те, що відповідач оглянув роботи, виконані позивачем відповідно до договору підряду, та не виявив допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків.

Акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт також є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в силу того, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Згідно приписів ч.4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов"язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, враховуючи аванс в сумі 159958,00 грн. та часткову оплату в сумі 55000,00 грн. вимога позивача в частині стягнення з відповідача 398528,00 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 5.4 договорів, сторони погодили, що у разі невиконання сторонами зобов"язань, що передбачені умовами цього договору, за кожен день прострочення (невиконання, затримки виконання) замовник сплачує виконавцю, або виконавець замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення (невиконання, затримки виконання) зобов"язання.

На підставі вказаних правових норм та пункту договорів, позивач за період з 04.11.16 -08.12.16 на суму боргу 28618,40 грн., за період 04.11.16-08.12.16 на суму боргу 46420,80 грн. та за період з 04.12.16 - 08.12.16 на суму боргу 368530,80 грн. нарахував відповідачу пеню в сумі 3088,02 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 2797,65 грн. В решті суми нарахованої пені слід відмовити, оскільки позивачем при нарахуванні пені на заборгованість, згідно акта виконаних робіт за листопад 2016 року не враховано, що 03.12.16 та 04.12.16 вихідні дні, в той час як п.2.3 договору №02/01 від 02.01.16 передбачено, що оплата робіт здійснюється на протязі 3(трьох) робочих днів.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 401325,65 грн., з яких 398528,00 грн. - основного боргу та 2797,65 грн. - пені.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст.11, 202, 509, 525, 526, 530, 546,599, 610, 611, 612, 614, 627, 629, 632, 837, 853, 879, 882 ЦК України, ст.ст. 173,193,216,230 ГК України, керуючись ст.ст. 4-7, 33, 22, 43, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат - Євробуд" до приватного підприємства "Роса-ІФ" про стягнення 401616,02 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Роса-ІФ", вул.Коновальця,136Б/232, м. Івано-Франківськ, 76018(код 34083975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат - Євробуд", вул. Горбачевського, 50, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 37183723) 398528,00 (триста дев"яносто вісім тисяч п"ятсот двадцять вісім гривень) - основного боргу та 2797,65 (дві тисячі сімсот дев"яносто сім гривень шістдесят п"ять копійок) - пені, а також 6019,88 (шість тисяч дев"ятнадцять гривень вісімдесят вісім копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 290,37 (двохсот дев"ятиста гривень тридцяти семи копійок) пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.17

Суддя Максимів Т. В.