Рішення

від 23.11.2016 по справі 911/3361/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р.                                                             Справа № 911/3361/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Торговий Дім Поляков” , м. Черкаси

до Приватного підприємства „Софія клас”, с. Підгірці, Обухівський район, Київська область

про стягнення 14 686, 03 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП „Торговий Дім Поляков” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПП „Софія клас” про стягнення 10 917, 81 грн основної заборгованості, 492, 88 грн 20 % річних, 3 275, 34 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № 5176 від 28.04.2016 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2016 р. порушено провадження у справі № 911/3361/16 за позовом Приватного підприємства „Торговий Дім Поляков” до Приватного підприємства „Софія клас” про стягнення 14 686, 03 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 09.11.2016 р.

09.11.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.11.2016 р.

23.11.2016 р. перед судовим засіданням від позивача надійшло клопотання № 423 від 23.11.2016 р., в якому він просив суд провести розгляд справи без його участі.

23.11.2016 р. представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання відповідач суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

28.04.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 5176, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно п. 1.2. договору сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені в заявці терміни.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо шляхом перерахування вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника на протязі двадцяти одного календарного дня з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100 % вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника на протязі двадцяти одного календарного дня з моменту отримання товару.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 р., а в частині зобов'язань – до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивачем протягом червня-липня 2016 р. було передано у власність (поставлено) відповідачу товар на загальну суму 10 917, 81 грн, що підтверджується видатковою накладною № АКФ-114374 від 24.06.2016 р. на суму 2 241, 00 грн, видатковою накладною № АКФ-109567 від 17.06.2016 р. на суму 5 468, 44 грн, видатковою накладною № АКФ-123046 від 08.07.2016 р. на суму 3 208, 37 грн, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 10 917, 81 грн, що підтверджується договором поставки № 5176 від 28.04.2016 р., видатковою накладною № АКФ-114374 від 24.06.2016 р. на суму 2 241, 00 грн, видатковою накладною № АКФ-109567 від 17.06.2016 р. на суму 5 468, 44 грн, видатковою накладною № АКФ-123046 від 08.07.2016 р. на суму 3 208, 37 грн, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 10 917, 81 грн за договором поставки № 5176 від 28.04.2016 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 20 % річних від суми основної заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 09.07.2016 р. по 06.10.2016 р., з 16.07.2016 р. по 06.10.2016 р., з 30.07.2016 р. по 06.10.2016 р. всього на загальну суму 492, 88 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою п. 5.2. договору передбачено, що при порушенні покупцем умов п. 4.2. договору він сплачує постачальнику 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Розрахунок 20 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 20 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 492, 88 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором поставки № 5176 від 28.04.2016 р., за прострочення відповідачем умов п. 4.2. договору поставки понад 10 днів на загальну суму 3 275, 34 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що при порушенні відповідачем умов п. 4.2. договору на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми.

Розрахунок штрафу від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу від суми основної заборгованості за договором у розмірі 3 275, 34 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Приватного підприємства „Софія клас” (ідентифікаційний код 35161521) на користь Приватного підприємства „Торговий Дім Поляков” (ідентифікаційний код 32268131) 10 917 (десять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн 81 (вісімдесят одна) коп. основної заборгованості, 492 (чотириста дев'яносто дві) грн 88 (вісімдесят вісім) коп. 20 % річних, 3 275 (три тисячі двісті сімдесят п'ять) грн 34 (тридцять чотири) коп. штрафу та судові витрати 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя                                                             В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

26 грудня 2016 р.