Рішення

від 30.01.2017 по справі 910/23567/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017Справа №910/23567/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн карго партс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська торгівельно-транспортна компанія

про стягнення заборгованості в розмірі 9 761,54 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Лінькова М.І., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн карго партс (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська торгівельно-транспортна компанія (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 9 761,54 грн., з якої: 4137,36 грн. - основна заборгованість, 1428,24 грн. - 24% річних, 472,32 грн. - інфляційні втрати та 3723,62 грн. - пеня

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки № 8230-16/205 від 12.06.2015 поставив відповідачу визначений товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23567/16, розгляд справи призначено на 30.01.2017.

У судове засідання 30.01.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 30.01.2017 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.01.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Автодистриб'юшн карго партс (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київська торгівельно-транспортна компанія (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 8230-16/2015 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п. 2.1 Договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невід'ємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна) виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар.

Товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно (п.2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору поставка товару здійснюється за погодженням сторін на умовах:

- EXW - склад постачальника. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника;

- FCA - Франко-перевізник. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару постачальником перевізнику. Оплата послуг перевізника здійснюється постачальником за рахунок покупця. Усі ризики загибелі, втрати, пошкодження або знищення товару переходять до покупця з моменту отримання ним товару від перевізника. Доказом передачі постачальником товару перевізнику є товарно-транспортна накладна, квитанція, декларація або інший документ, що засвідчує передачу товару перевізнику.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що оплата згідно даного договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 (п.8.2 Договору).

У відповідності до п. 8.4 Договору, якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, Договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку узгодженого з відповідачем товару на загальну суму 4390,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: №SI0000108919 від 04.07.2015 на суму 4137,36 грн., №SI0000109097 від 04.07.2015 на суму 253,56 грн., які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплена печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки щодо оплати поставленого товару в повному обсязі, оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 253,56 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 4137,36 грн.

Позивачем було направлено відповідачу Претензію з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена відповідачем без задоволення.

Крім того, відповідачем було також підписано Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.10.2015, за відповідачем перед позивачем, обліковується заборгованість у розмірі 4 137,36 грн.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 4137,36 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач відповідно до п. 5.2. Договору (в разі простроченого платежу більше трьох календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.) нарахував, та просить стягнути з відповідача пеню за період з 07.07.2015 по 02.01.2016 в сумі 3723,62 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, встановлений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено власний розрахунок пені, та встановлено, що відповідачем здійснено нарахування пені без врахування ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 023,80 грн.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили зміну розміру процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановили її у розмірі 24 % річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, а умовами договору поставки сторони погодили зміну розміру процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та заявив до стягнення 24% річних в сумі 1428,24 грн. за період з 07.07.2015 по 12.12.2016 та інфляційні втрати в сумі 472,32 грн. за період з липня 2015 по грудень 2016.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 24 річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київська торгівельно-транспортна компанія (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 2/1; ідентифікаційний код 38896631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС (02660, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний код 3714112) заборгованість у розмірі 4 137 (чотири тисячі сто тридцять сім) грн. 36 коп., пеню в розмірі 1 023 (одна тисяча двадцять три) грн. 80 коп., 24 % річних у розмірі 1 428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) грн. 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 005 (одна тисяча п'ять) грн. 94 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.02.2017.

Суддя О.А. Грєхова