Рішення

від 01.02.2017 по справі 922/4035/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р.Справа № 922/4035/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Охоронне агентство "Тайфун-С", с. Нова Мерефа до Пусконалагоджувального управління Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж", м. Харків про стягнення 166227,59 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 15.11.2016р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Охоронне агентство "Тайфун-С" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області до відповідача - Пусконалагоджувального управління Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж", в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 66350,00 грн. та пеню у розмірі 93344,88 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору надання послуг фізичної охорони об'єктів від 01.04.2014р. №14-2713Ф, який був укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати пов'язані із провадженням по справі.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву про уточнення позовних вимог, яка надана ним через канцелярію господарського суду Харківської області за вх.№2638, в якій позивач просить стягнути з відповідача: суму основного боргу у розмірі 66350,00 грн., пеню у розмірі 58335,22 грн., інфляційні у розмірі 37288,70 грн. та 3% річних у розмірі 4253,67 грн.

Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством "Охоронне агентство "Тайфун-С" та Пусконалагоджувальним управлінням ПАТ "Теплоенергомонтаж" було укладено договір надання послуг фізичної охорони об'єктів від 01.07.14р. №14-2713Ф (далі по тексту - договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог от. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 ЦК України встановлено обов'язок для замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору позивач (охоронна фірма за договором) протягом 2015 року надав відповідачу (замовник за договором) послуги на суму 91350,00 грн.

Статтею 4 договору, встановлено ціна договору і порядок розрахунків. Згідно з п. 4.3. ст. 4 Договору, розрахунки за договором здійснюються до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 4.5. ст. 4 договору, на підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг до 5 (п'ятого) числа наступного за розрахунковим складається відповідний акт та надається замовнику.

З боку позивача було складено та надано відповідачу відповідні акти в підтвердження факту надання послуг на суму 91350,00 грн., про що свідчать акти здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000001 на суму 8700,00грн.; №ОУ-0000006 на суму 8700,00грн.; №ОУ-0000011 на суму 8700,00грн.; №ОУ-0000021 на суму 8700,00грн.; №ОУ-0000022 на суму 8700,00грн.; №ОУ-0000028 на суму 8700,00грн.; №ОУ-0000030 на суму 8700,00грн.; №ОУ-0000036 на суму 8700,00грн.; №ОУ-0000040 на суму 8700,00грн.; №ОУ-0000041 на суму 8700,00грн.; №ОУ-0000046 на суму 4350,00грн.

Відповідач послуги отримав, але сплатив лише частково, а саме у розмірі 25000,00 грн., у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 66350,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 66350,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 58335,22 грн.

Підпунктом 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 договору, крім основної заборгованості, передбачена сплата пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3.5. договору оренди сторони обумовили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає стягненню до Державного бюджету з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з заявою про уточнення позовних вимог, розмір пені нарахований позивачем становить 58335,22 грн.

Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 17778,27 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 40556,95 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 37288,70 грн. та 3% річних у розмірі 4253,67 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахування позивачем 3% річних суд встановив, що позивач невірно здійснив підрахунок 3% річних та вірною сумою вказаних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача є 3942,50 грн. За таких обставин в задоволенні 311,17 грн. 3% річних слід відмовити, оскільки заявлені позивачем безпідставно.

Перевіривши нарахування інфляційних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Також судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду не доплачено судовий збір у розмірі 615,42грн., тому суд вважає за необхідне стягнути вказану суму з позивача на користь державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Пусконалагоджувального управління Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 341, а/с 1236, п/р 26008011196195 в ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Київі, МФО 300023, код ЄДРПОУ 04860998, ІПН №001209820392, св.пл. ПДВ 100091993) на користь Приватного підприємства "Охоронне агентство "Тайфун-С" (63223, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35701241, р/р 26003530396600 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) суму основного боргу у розмірі 66 350,00 грн., пеню у розмірі 1778,27 грн., інфляційні у розмірі 37288,70 грн., 3% річних у розмірі 3942,50 грн. та судовий збір у розмірі 1878,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог - у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Пусконалагоджувального управління Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 341, а/с 1236, п/р 26008011196195 в ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Київі, МФО 300023, код ЄДРПОУ 04860998, ІПН №001209820392, св.пл. ПДВ 100091993) на користь державного бюджету України (р/р № 31215206783003, одержувач коштів - УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова, код одержувача - 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО - 851011, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу: *;101) судовий збір у розмірі 615,42 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_2