Ухвала

від 03.02.2017 по справі 756/1674/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03.02.2017 Справа № 756/1674/17

Унікальний номер № 756/1674/17-к

Провадження № 1-кс/756/244/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2017 року м. Київ

Оболонський районним суд м. Києва у складі:

слідчого судді: Жежери О.В.

при секретарі : Чепис О.В.

за участю прокурора: Батрина Ю.М.

за участю представника ТОВ Іппон : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м. Києва клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Батрина Ю. М. про накладення арешту,-

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2017 року до суду надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Батрина Ю. М. про арешт майна.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що в провадженні Оболонського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12016100050010345, відомості про яке 13.10.2016 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено,що службові особи ТОВ Іппон (м. Київ, вул. Богатирська, 26-а) з порушенням вимог містобудівного, земельного, природоохоронного законодавства, без оформлення проектно-дозвільної документації та без її погодження здійснили самовільне будівництво за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 26-А.

Так, 16.01.2017 у межах вказаного кримінального провадження нежитловий будинок кафе-бар на 50 місць за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 26-А визнано речовим доказом у межах кримінального провадження № 12016100050010345.

В органу досудового розслідування, є підстави вважати, що майно у вигляді нежитлового будинку кафе-бару площею 585,20 кв.м, який належить ТОВ Іппон на підставі свідоцтва на право власності від 16.08.2005 може бути приховане та відчужене службовими особами ТОВ Іппон шляхом його перепродажу чи здачу в оренду іншим особам.

Таким чином, на даний час у кримінальному провадженні виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене нерухоме майно, яке може бути використане з метою забезпечення у подальшому відшкодування спричинених Державі збитків,тому просить суд накласти арешт та заборонити відчужувати нежитловий будинок кафе-бар на 50 місць за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 26-А, який на праві власності належить ТОВ Іппон (код 31749960).

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав. Представник ТОВ Іппон не заперечував проти задоволення клопотання.

Заслухавши думку прокурора та представника ТОВ Іппон , дослідивши клопотання та додані до нього документи, вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Виходячи з цього, для арешту на майно особи необхідно встановити правову підставу для накладення такого арешту, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення (обґрунтована підозра), розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до вимог цього кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що арешт може бути накладений лише на майно підозрюваного, обвинуваченого на осіб, які несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Разом з цим, в клопотанні не вказується і до нього не долучено належних та допустимих доказів того, що майно на яке слід накласти арешт належало чи належить підозрюваному по кримінальному провадженню або особам, які в силу Закону повинні нести за нього цивільну відповідальність. Відповідні документи, що підтверджують право власності на майно не долучені. Конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження майном не долучені.

Метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди).

Разом з цим, у клопотанні не зазначені конкретні підстави та мета застосування арешту, лише перелічено можливі ризики від його використання, не вказано хто по справі є потерпілим від злочину, кого визнано цивільним позивачем чи відповідачем, чи заявлено цивільний позов.

Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.

Разом з цим, у клопотанні не вказана вартість майна на яке слід накласти арешт, відповідних доказів щодо цього не долучено.

За таких обставин, відсутні підстави для накладення арешту, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 132, 167, 168, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Батрина Ю. М. про накладення арешту-відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили після її оголошення.

Слідчий суддя : О.В. Жежера