Рішення

від 03.02.2017 по справі 757/330/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/330/17-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2017 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Литвинової І.В.,

при секретарі - Бажан О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Науково-дослідний інститут статистичних досліджень , третя особа Державна служба статистики України про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 2966 грн. 92 коп., посилаючись на те, що при звільненні з посади відповідачем їй не було виплачено зазначених сум, лише видано довідку про існуючу заборгованість, а також у зв'язку із затримкою виплати належних їй сум, просила суд стягнути також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23021 грн. 68 коп.

Позивач у судовому засіданні підтримала позов та просила задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у ньому.

Від відповідача представник у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про судовий розгляд, згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 74 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомлено, заяви, клопотання не надходили.

Представник третьої особи у справі, будучи присутнім у судовому засіданні, не заперечував проти задоволення позову.

Суд, заслухавши обґрунтування позивача та думку представника третьої особи у справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Позивач перебувала з 02.10.2006 по 31.12.2015 у трудових відносинах з Державним підприємством Науково-технічний комплекс статистичних досліджень : 02.10.2006 була прийнята на посаду секретаря директорів, відповідно до наказу № 101-к від 02.10.2006. 03.03.2008 позивач була переведена на посаду економіста І категорії відділу методології проектування статистичних технологій за наказом № 12-к від 03.03.2008. Відповідно до наказу № 67-к від 01.07.2009, позивач займала посаду провідного економіста відділу методології проектування статистичних технологій /а. с. 8-9/.

Як вбачається з трудової книжки позивача, Державне підприємство Науково-технічний комплекс статистичних досліджень з 22.09.2014 змінило назву на Державне підприємство Науково-дослідний інститут статистичних досліджень , згідно з наказом № від 24.09.2014. А назву відділу методології проектування статистичних технологій з 01.10.2014 змінено на відділ методології проектування статистичних технологій.

На підставі наказу Державної служби статистики України № 200 від 21.08.2015, наказом голови ліквідаційної комісії ДП Науково-технічний комплекс статистичних досліджень № 60-к від 30.12.2015 Про дострокове закінчення відпустки для догляду за дитиною та звільнення , позивачем достроково з 31.12.2015 закінчено відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку із ліквідацією підприємства та 31.12.2015 - звільнено з роботи у зв'язку із ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України /а. с. 12/.

Відповідно до вищевказаного наказу ДП Науково-технічний комплекс статистичних досліджень прийнято рішення виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку та грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, чого фактично здійснено не було.

29.01.2016 позивачу відповідачем видано довідку № 24-01/162 про заборгованість із заробітної плати, згідно з якою заборгованість станом на день звільнення позивача становило суму у розмірі 2 966, 92 грн., яка складається з вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку - 1 971, 44 грн. та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки - 995, 48 грн. /а. с. 13/.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як визначено, в частині 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Позивач наголосила, що у день звільнення, в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України, з нею не здійснено остаточного розрахунку по виплаті заробітної плати, як і станом на день розгляду справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-64цс13, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Позивач зверталася до Печерського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та грошової компенсації за 11 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 2 966, 92 грн., а також середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати. Однак, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2016 (справа № 757/26431/16-ц) у видачі судового наказу було відмовлено на підставі наявності спору про право /а. с. 14-15/.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

У відповідності до ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні що річної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.За приписами частини 1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці , зарплата включає: доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Положеннями пп. 14.1.148 ст.14 Податкового кодексу України також встановлено, що заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

З таких обставин грошова компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку, входить до складу заробітної плати, і підлягає виплаті у сороки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та розрахунок вихідної допомоги працівника при звільненні здійснюється відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати .

В довідці, виданій відповідачем про заборгованість із заробітної плати № 24-01/162 від 29.01.2016, зазначено, що вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку складає 1 971,44 грн., середньоденна заробітна плата складає 111,32 грн.

З урахуванням того, що відповідачем не проведено з позивачем повного розрахунку у день звільнення, то, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, з відповідача підлягає стягненню на її користь середній заробіток за період з 01.01.2016 по 12.12.2016, що становить суму у розмірі 23 021,68 грн.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП Науково-технічний комплекс статистичних досліджень з 25.08.2015 перебуває в стані припинення /а. с. 16-19/.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі №1-13/2013 дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню сума компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 995,48 грн., сума вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку - 1 971, 44 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 23021 грн. 68 коп.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , з відповідача підлягає стягненню в дохід держави сума судового збору, яку належало сплатити при поданні позовної заяви майнового характеру, а саме 1600 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 47, 83, 95, 115-117 КЗпП України, ст. ст. 1-16, 28-32, 38-44, 57-63, 66, 79, 80, 88, 157-196, 28, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Науково-дослідний інститут статистичних досліджень , третя особа Державна служба статистики України про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Науково-дослідний інститут статистичних досліджень (ідентифікаційний код 02341372) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 2966 грн. 92 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 23021 грн. 68 коп., а всього стягнути 25988 грн. 60 коп.

Стягнути з Державного підприємства Науково-дослідний інститут статистичних досліджень (ідентифікаційний код 02341372) в дохід держави судовий збір в розмірі 1600 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Литвинова