Постанова

від 30.01.2017 по справі 810/4428/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2017 року 810/4428/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомКиєво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Алатирь" простягнення коштів з банківських рахунків платника,

в с т а н о в и в:

Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Алатирь" про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 164708,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 164708,58 грн. Дана заборгованість підтверджується даними декларації, податковим повідомленням-рішенням, згідно з яким до відповідача застосовані штрафні санкції, а також нарахованою пенею.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.12.2016 відкрито провадження у справі №810/4428/16, розгляд якої відповідно до статті 183-2 КАС України здійснюється у порядку скороченого провадження.

Одночасно вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали подати через відділ документообігу суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.

25 січня 2017 року до суду надійшли заперечення на позов, в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, яким відкориговане від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, та який був прийнятий позивачем без зауважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Алатирь" (код ЄДРПОУ 36962843) зареєстроване як юридична особа 30.03.2010 та як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Як вбачається з позовної заяви, за результатами фінансово-господарської діяльності станом на 12.12.2016 за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 164708,58 грн.

В обґрунтування наявності заборгованості у вказаному розмірі податковий орган стверджує, що заборгованість складається із самостійно задекларованих сум податку на додану вартість в розмірі 157112,27 грн. та нарахованих контролюючим органом за результатами камеральної перевірки штрафних санкцій у сумі 15032,30 грн.

Так, позивач вказує, що з вищезазначених сум відповідачем сплачено лише 15033,00 грн. за рахунок податкового кредиту з ПДВ.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених сум податкових зобов'язань позивачем на підставі п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нараховано відповідачу пеню в розмірі 7597,01 грн.

Так, на виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податковим органом була виставлена відповідачу податкова вимога від 12.11.2015 №1905-23 про сплату податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 157112,27 грн.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з приписами підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 49 Податкового кодексу України визначені умови подання податкової декларації до податкового органу.

Так, пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, у випадку визначення податкового (грошового) зобов'язання органом ДФС граничним днем сплати буде десятий календарний день, що настає за днем отримання платником відповідного податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

В той же час, відповідно п. 50.1 до ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту №265/10-07-15-01/36962843 від 27.05.2016, складеного Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності ТОВ "БК "Алатирь" за червень 2015 року, перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, ТОВ "БК "Алатирь" завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду (р. 24), оскільки двічі відображена сума від'ємного значення, що зараховується до податкового періоду наступного (податкового) періоду в сумі 150323,00 грн. у рядках 24, 31 декларації з ПДВ за червень 2015 року.

У висновках акту зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про завищення рядка 24 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" на суму 150323,00 грн., а саме: зменшується сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 24).

Як зазначив відповідач у письмових запереченнях, вказане порушення відбулось внаслідок помилки при складанні та заповнені податкової декларації з податку на додану вартість (ПДВ) за звітний період червень 2015 року, а саме: у податковій декларації з податку на додану вартість, поданої ТОВ "БК " Алатирь" до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, де у розділі 3 рядку 24 було заявлено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) у розмірі 150323,00 грн. Навпаки, зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з попереднього звітного (податкового) періоду переносити до рядка 24 було здійснено помилково. Вірним було зазначення суми у розмірі 150323,00 грн. у розділі IV рядку 26 сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду (рядок "Усього, в т.ч.:" графи 6 таблиці 1Д2), а також рядку 31 того ж розділу сума непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 26-рядок 27 + рядок 28 (+чи-) + рядок 29 (+чи-) - рядок 30) (переноситься до рядка 26 наступного звітного (податкового) періоду), та відповідно у рядку "Усього, в т.ч.:" графи 6 таблиці 1 Додатку 2 до Декларації з ПДВ.

З вказаною податковою декларацією ТОВ "БК "Алатирь" було також подано Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року), Розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року).

Зазначену декларацію з ПДВ за червень 2015 року разом із додатками отримано позивачем 03.07.2015 о 09:41:24, що підтверджується Квитанцією №2 від 03.07.2015 та якій було присвоєно реєстраційний номер 9138130654.

Як зазначає відповідач, вищевказана помилка призвела до зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, судом встановлено, що 17 січня 2017 року засобами телекомунікаційного зв'язку ТОВ "БК "Алатирь" подано до податкового органу Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 року та довідку про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (додаток 2 до Декларації з ПДВ), який був прийнятий без зауважень (присвоєно реєстраційний номер 9001137939), про що відповідачу видана квитанція №2 від 17.01.2017, а відтак, уточнюючий розрахунок прийнято контролюючим органом 17.01.2017 в 12:54:21.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У силу вимог пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, уточнюючий податковий розрахунок подається платником податку до контролюючого органу та на його підставі здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, тобто уточнюючий розрахунок у розумінні п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України є різновидом податкової декларації.

Згідно п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форма уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок станом на час подання такого розрахунку (17.01.2017) була затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289.

Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 за №21, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Аналізуючи положення п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, суд зазначає, що помилки, допущені в деклараціях з ПДВ попередніх періодів, можуть бути виправлені самостійно не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Як передбачено пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлені обмеження на подання уточнюючих розрахунків виключно під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.1 та п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, з аналізу статті 75 Податкового кодексу України вбачається, що камеральна перевірка не відноситься до документальних планових та позапланових виїзних перевірок.

Та обставина, що уточнюючий розрахунок до показників податкової декларації подано відповідачем після проведення камеральної перевірки не являється порушенням податкового законодавства, адже приписами пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлені лише обмеження на подання уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій під час проведення документальних планових та позапланових перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, документальні планові та позапланові виїзні перевірки за період, за який подавався відповідачем уточнюючий розрахунок, Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не проводились.

Отже, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 року поданий відповідачем 17.01.2017 з дотриманням вимог, встановлених Податковим кодексом України.

Більш того, відповідачем самостійно нараховано суму штрафу, яка відображена у рядку 18.3 "сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки" уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що сума штрафу, нарахованого відповідачем самостійно, у зв'язку з виправленням помилки, була сплачена відповідно до вимог чинного податкового законодавства, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 19.01.2017 на суму 4510, 00 грн., тобто у розмірі 3 відсотків.

Отже, з наведеного слідує, що сума податкового боргу з ПДВ, яку Києво-Святошинська ОДПІ просить стягнути з відповідача, була відкоригована згідно уточнюючого розрахунку.

Щодо нарахованої пені за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ за період з 23.03.2015 по 19.03.2015 на суму 7597,10 грн., суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, відповідач відкоригував податкове зобов'язання з ПДВ, а тому нарахована пеня на таку суму податкового боргу є неправомірною.

В той же час, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу нараховувати пеню за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання. Такі функції належать виключно позивачу як суб'єкту владних повноважень та фіскальному органу.

А відтак, суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7597,10 грн.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, що вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією і законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що всупереч наведеним вимогам позивач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що у відповідача існує заборгованість в розмірі 164708,58 грн.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог і, відповідно, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.