Постанова

від 02.02.2017 по справі 826/9066/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м. Київ № 826/9066/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД АФІШ УКРАЇНА до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНД АФІШ УКРАЇНА (надалі - позивач/ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА ) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач/ДПІ у Дніпровському р-н ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.10.2015 р. №0003592205 в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтувавши їх протиправністю винесення відповідачем оскаржуваних рішень.

Представник відповідача заперечував проти позову, з огляду на те що перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 892 674, 00 грн., а відтак контролюючим органом правомірно було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на що просив відмовити у задоволені позову.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 122 КАС України, а також згоду представника позивача та відповідача у справі, суд прийшов до висновку про можливість перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Фактичні обставини свідчать, що позивач (код ЄДРПОУ 37203435) з 10.11.2010 р. зареєстрований Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, з 12.11.2010 року взятий на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебував на обліку у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У період з 23.09.2015 р. по 29.09.2015 р. на підставі направлення від 21.09.2015 р. №2837 та наказу від 21.09.2015 р. №1406, виданих ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до вимог податкового законодавства України Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА по взаємовідносинах з ТОВ БІТТЕР ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39600763) та ТОВ УНІПРИНТ за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р., за результатами якої складений акт від 06.10.2015р. № 1199/26-53-22-05-21/37203435, в якому зафіксовано про виявлення порушення вимог законодавства: пункту 198,6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 892 674 грн. в т.ч. за квітень 2015 року на суму ПДВ 892674 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки від 06.10.2015 року, як вказано у позові, Відповідачем винесено Податкове Повідомлення-Рішення № 0003592209 від 21.10.2015 року, сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 892674 гривень та 446337 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього 1339011 грн.

Також, позивач зазначив, що 30 квітня 2015 року між ТОВ БІТТЕР ПЛЮС , як Виконавцем, та ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА , як Замовником, укладено договір про виконання робіт №2.

Відповідно до умов даного договору Виконавець на замовлення Замовника зобов'язується виконати роботи з підготовки до друку, друку, та/або виготовлення та обробки різних видів поліграфічної продукції та/або рекламного обладнання та передати йому у власність поліграфічну продукцію та/або рекламне обладнання, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити Продукцію на умовах цього Договору. Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, кількість та вартість, асортимент відповідної партії продукції зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору. Згідно пункту 1.3 договору, замовник зобов'язується надати виконавцеві письмово затверджений оригінал-макет продукції (в електронному вигляді і роздрукованому на папері) або опис продукції та погодити зразок продукції, якщо в цьому є потреба.

На підтвердження реальності виконання умов Договору про надання послуг Позивачем були надані податковому органу до перевірки складені та підписані сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 квітня 2015 року №6, №7, №8, №9, №10, №11.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, на підтвердження оплати наданих ТОВ БІТТЕР ПЛЮС послуг, Позивачем надано копії платіжних доручень: від 14 травня 2015 року № 5099 на суму 350 000 грн.; від 18 травня 2015 року № 5153 на суму 400 000 грн.; від 21 травня 2015 року № 5223 на суму 400 000 грн.; від 26 травня 2015 року № 19 на суму 300 000 грн.; від 02 червня 2015 року № 86 на суму 350 000 грн.; від 04 червня 2015 року № 131 на суму 350 000 грн.

На виконання умов договору ТОВ БІТТЕР ПЛЮС виписало на користь ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА податкові накладні:№6 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 720 000 грн., в тому числі ПДВ - 120 000 грн.; №7 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 574 680 грн., в тому числі ПДВ - 95 780грн.; №8 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 2 030 400 грн., в тому числі ПДВ - 338 400 грн.; №9 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 403 680 грн., в тому числі ПДВ - 67 280 грн.; №10 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 878 436 грн., в тому числі ПДВ - 146 406 грн.; №11 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 748 848 грн., в тому числі ПДВ - 124 808 грн.

На підтвердження відображення операцій за участю ТОВ БІТТЕР ПЛЮС у бухгалтерському обліку Позивачем надано картки рахунку: 631.

Однак, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 892 674 грн. в т.ч. за квітень 2015 року на суму ПДВ 892674 грн., в обґрунтування таких висновків, як зазначено у позові, податковий орган посилається на те, що ТОВ БІТТЕР ПЛЮС для надання податкової вигоди контрагентам, не виконано свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, який не має реального характеру, оскільки неможливо визначити наявність фізичних та технічних можливостей у ТОВ БІТТЕР ПЛЮС для виконання послуг з підготовки до друку та/або виготовлення та обробки різних видів поліграфічної продукції та/або рекламного обладнання, що унеможливлює здійснення даних операцій, в зв'язку з тим, що, в ході аналізу податкової звітності ТОВ БІТТЕР ПЛЮС за квітень місяць 2015 року, відповідно до баз даних АС Податковий блок встановлено, що декларацію з податку на додану вартість ДПІ У ГОЛОСІЇВСЬКОМУ РАЙОНІ ГУ ДФС У М.КИЄВІ прийнято "до відома"; "Звіт про суми нарахованої заробітної плати" до ДПІ не подано; Інформація про наявність основних засобів відсутня.

Позивач вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки на момент дії укладених між ним та ТОВ БІТТЕР ПЛЮС договору про виконання робіт, ТОВ БІТТЕР ПЛЮС , як юридичну особу, було внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та були платниками податку на прибуток підприємства на загальних підставах, основним видом діяльності ТОВ БІТТЕР ПЛЮС Основний вид діяльності - 76.90 - Неспеціалізована оптова торгівля.

Крім того, позивач вказує на те, що доказами реального виконання робіт/надання послуг є фактичне розміщення зовнішньої реклами, що надавались Позивачем як замовником послуг для інших третіх осіб у виконання договорів з третіми особами.

Тому, на думку Позивача, зміст отриманих Позивачем у Виконавця робіт відповідає основній господарській діяльності Позивача, як наслідок, при формуванні у податковому обліку даних податкового кредиту та витрат за спірними господарськими операціями, Позивачем було дотримано законодавчо встановлені вимоги щодо документального підтвердження цих операцій та їх спрямування на отримання позитивного економічного ефекту у результаті своєї господарської діяльності.

Також, позивач вважає, що податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування Позивачем даних податкового обліку, висновки, викладені в Акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні Договору про виконання робіт №2 від 30 квітня 2015 року, укладеного між Позивачем та ТОВ БІТТЕР ПЛЮС .

Крім того, позивач зазначив, що на його думку ТОВ БІТТЕР ПЛЮС не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять обов'язкові реквізити, а також включені до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується висновками акту на 6 сторінці, де зазначено, що відповідно до баз АС Податковий Блок та Єдиного реєстру податкових накладних було проаналізовано податкову звітність подану до ДПІ контрагентом ТОВ БІТТЕР ПЛЮС та встановлено наступне:

Платник податків ТОВ БІТТЕР ПЛЮС знаходиться на обліку в 2650 - ДПІ у ГОЛОСІЇВСЬКОМУ РАЙОНІ ДФС у М. КИЄВІ; Реєстрація в ДПІ від 27.01.2015 №265015008200; Стан платника на момент проведення перевірки 0. ПЛАТНИК ПОДАТКІВ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ ОБЛІКУ; Основний вид діяльності - 76.90 - Неспеціалізована оптова торгівля;

Свідоцтво платника ПДВ від 01.03.2015 року - діюче;

Статутний фонд ТОВ БІТТЕР ПЛЮС - 6000грн;

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.З КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачається здійснення адміністративного судочинства відповідно до конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНД АФІШ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 37203435) з 10.11.2010 р. зареєстрований Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, з 12.11.2010 року взятий на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебував на обліку у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У період з 23.09.2015 р. по 29.09.2015 р. на підставі направлення від 21.09.2015 р. №2837 та наказу від 21.09.2015 р. №1406, виданих ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до вимог податкового законодавства України Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА по взаємовідносинах з ТОВ БІТТЕР ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39600763) та ТОВ УНІПРИНТ за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р., за результатами якої складений акт від 06.10.2015р. № 1199/26-53-22-05-21/37203435, в якому зафіксовано про виявлення порушення вимог законодавства: пункту 198,6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 892 674 грн. в т.ч. за квітень 2015 року на суму ПДВ 892674 грн.

Також, у судовому засіданні було встановлено, що на підставі вищевказаного Акту перевірки, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві було винесено:

- податкове повідомлення - рішення від 21.10.2015 року № 0003592209 (форма Р ), відповідно до якого встановлено порушення податкового законодавства, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 892674 гривень та 446337 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього 1339011 грн.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що 30 квітня 2015 року між ТОВ БІТТЕР ПЛЮС , як Виконавцем, та ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА , як Замовником, укладено договір про виконання робіт №2.

Відповідно до умов даного договору Виконавець на замовлення Замовника зобов'язується виконати роботи з підготовки до друку, друку, та/або виготовлення та обробки різних видів поліграфічної продукції та/або рекламного обладнання та передати йому у власність поліграфічну продукцію та/або рекламне обладнання, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити Продукцію на умовах цього Договору. Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, кількість та вартість, асортимент відповідної партії продукції зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору. Згідно пункту 1.3 договору, замовник зобов'язується надати виконавцеві письмово затверджений оригінал-макет продукції (в електронному вигляді і роздрукованому на папері) або опис продукції та погодити зразок продукції, якщо в цьому є потреба.

Також, у судовому засіданні було встановлено, що на виконання Договору № 2 від 30 квітня 2015 року року, укладеного між ТОВ БІТТЕР ПЛЮС , як Виконавцем, та ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА , останнім було видано Позивачу рахунки-фактури датовані 30 квітня 2015 року на оплату робіт/товарів, а саме: рахунок - фактура на оплату № 6 від 30 квітня 2015 року за друк на банерній тканині FRONTLIT на суму 720000,00 грн., у тому числі ПДВ 120000,00 грн.; рахунок - фактура на оплату № 7 від 30 квітня 2015 року за післядрукарську обробку та пакування продукції у квітні 2015 на суму 574680,00 грн., у тому числі ПДВ 95780,00 грн.; рахунок - фактура на оплату № 8 від 30 квітня 2015 року за друк та передачу постерів паперових 6х3м на суму 2030400,00 грн., у тому числі ПДВ 338400,00 грн.; рахунок - фактура на оплату № 9 від 30 квітня 2015 року за підготовку (адаптацію) оригінал-макетів замовників в квітні 2015року на суму 403680,00 грн., у тому числі ПДВ 67280,00 грн.; рахунок - фактура на оплату № 10 від 30 квітня 2015 року за друк та передачу постерів паперових на суму 878436,00 грн., у тому числі ПДВ 146406,00 грн.; рахунок - фактура на оплату № 11 від 30 квітня 2015 року за друк на самоклейній плівці, друк на банерній тканині BACKLIT на суму 748848,00 грн., у тому числі ПДВ 124808,00 грн.

Як вбачається з платіжних доручень ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА здійснило оплату згідно договору №2 від 30.04.2015, на рахунок ТОВ БІТТЕР ПЛЮС :

- Платіжне доручення №131 від 04 червня 2015 року, перераховано грошову суму у розмірі 350000,00 грн., призначення платежу: оплата за роботи згідно Договору №2 від 30.04.2015, у т.ч. ПДВ 20% - 58333,33 грн.;

-Платіжне доручення №86 від 02 червня 2015 року, перераховано грошову суму у розмірі 350000,00 грн., призначення платежу: оплата за роботи згідно Договору №2 від 30.04.2015, у т.ч. ПДВ 20% - 58333,33 грн.;

- Платіжне доручення №5223 від 21 травня 2015 року, перераховано грошову суму у розмірі 400000,00 грн., призначення платежу: оплата за роботи згідно Договору №2 від 30.04.2015, у т.ч. ПДВ 20% - 666666,67 грн.;

- Платіжне доручення №5153 від 18 травня 2015року, перераховано грошову суму у розмірі 400000,00 грн., призначення платежу: оплата за роботи згідно Договору №2 від 30.04.2015, у т.ч. ПДВ 20% - 66666,67 грн.;

- Платіжне доручення №5099 від 14 травня 2015 року, перераховано грошову суму у розмірі 350000,00 грн., призначення платежу: оплата за роботи згідно Договору №2 від 30.04.015, у т.ч. ПДВ 20% - 58333,33 грн.;

- Платіжне доручення №19 від 26 травня 2015 року, перераховано грошову суму у розмірі 300000,00 грн., призначення платежу: оплата за роботи згідно Договору №2 від 30.04.2015, у т.ч. ПДВ 20% - 50000,00 грн.

Також факт перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Позивача підтверджується наданою суду копією оборотно - сальдової відомості по рахунку 631.

У відповідності до наданих суду копій Актів від 30 квітня 2015 року №6, №7, №8, №9, №10, №11 ТОВ БІТТЕР ПЛЮС (Виконавець) виконав роботи, передбачені умовами Договору №2 від 30.04.015 року, а ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА (Замовник) прийняв роботи, претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ БІТТЕР ПЛЮС матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання договорів поставок, зокрема, того, що дані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності та виконання умов договорів, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ БІТТЕР ПЛЮС ; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Також, згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, "за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань".

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ ГРАНД АФІШ Україна та підприємствами - ТОВ БІТТЕР ПЛЮС , а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договору та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ БІТТЕР ПЛЮС за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу вимог ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ БІТТЕР ПЛЮС , - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пп.21.1.1, пп.21.1.2, пп.21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом а п. 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до абз. 2 та 3 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з положеннями пп. а п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та надання послуг) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів у паперовому вигляді.

Абзацом 1 п. 201.7. ст. 207 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п. 201.1.10 п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.22.1 ст.22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Крім того, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . У відповідності до ч. 1 ст. 2 цього Закону - Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , під господарською операцією слід розуміти дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що основною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 року, дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Згідно із п.1.2 цього Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст.1 Закону України Про рекламу від 03.07.1996 р. №270/96-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Закон №270/96-ВР), який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 надано роз`яснення щодо того, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві стосовно порушення позивачем ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА вимог Податкового Кодексу України, з огляду на наступне.

У судовому засіданні було встановлено, що між Позивачем та його контрагентом ТОВ БІТТЕР ПЛЮС було укладено договір від 30 квітня 2015 року №2 про виконання робіт, на підтвердження реальності виконання умов вказаного договору Позивачем були надані суду відповідні копії первинних облікових документів, а саме: рахунки-фактури датовані 30 квітня 2015 року на оплату робіт/товарів, а саме: рахунок - фактура на оплату № 6 від 30 квітня 2015 року за друк на банерній тканині FRONTLIT на суму 720000,00 грн., у тому числі ПДВ 120000,00 грн.; рахунок - фактура на оплату № 7 від 30 квітня 2015 року за післядрукарську обробку та пакування продукції у квітні 2015 на суму 574680,00 грн., у тому числі ПДВ 95780,00 грн.; рахунок - фактура на оплату № 8 від 30 квітня 2015 року за друк та передачу постерів паперових 6х3м на суму 2030400,00 грн., у тому числі ПДВ 338400,00 грн; рахунок - фактура на оплату № 9 від 30 квітня 2015 року за підготовку (адаптацію) оригінал-макетів замовників в квітні 2015року на суму 403680,00 грн., у тому числі ПДВ 67280,00 грн; рахунок - фактура на оплату № 10 від 30 квітня 2015 року за друк та передачу постерів паперових на суму 878436,00 грн., у тому числі ПДВ 146406,00 грн.; рахунок - фактура на оплату № 11 від 30 квітня 2015 року за друк на самоклейній плівці, друк на банерній тканині BACKLIT на суму 748848,00 грн., у тому числі ПДВ 124808,00 грн., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 квітня 2015 року №6, №7, №8, №9, №10, №11, копії платіжних доручень: від 14 травня 2015 року № 5099 на суму 350 000 грн.; від 18 травня 2015 року № 5153 на суму 400 000 грн.; від 21 травня 2015 року № 5223 на суму 400 000 грн.; від 26 травня 2015 року № 19 на суму 300 000 грн; від 02 червня 2015 року № 86 на суму 350 000 грн.; від 04 червня 2015 року № 131 на суму 350 000 грн., податкові накладні:№6 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 720 000 грн., в тому числі ПДВ - 120 000 грн.; №7 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 574 680 грн, в тому числі ПДВ - 95 780грн.; №8 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 2 030 400 грн., в тому числі ПДВ - 338 400 грн.; №9 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 403 680 грн., в тому числі ПДВ - 67 280 грн.; №10 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 878 436 грн., в тому числі ПДВ - 146 406 грн.; №11 від 30 квітня 2015 року на загальну суму 748 848 грн., в тому числі ПДВ - 124 808 грн., надано картки рахунку: 631,що свідчить про наявність достатніх підстав для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача при проведенні позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА про те, що Договір про надання послуг між останнім та ТОВ БІТТЕР ПЛЮС було укладено без мети настання реальних наслідків, оскільки чинним законодавством України не передбачено права контролюючого органу щодо визнання правочинів недійсними, рішення суду у цивільній чи господарській справі на підтвердження недійсності правочину відповідачем до суду надано не було, тому такі посилання відповідача при встановленні порушень з боку позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства України, також, слід зазначити, що само по собі дотримання норм цивільного чи господарського права не означає реальності вчинення господарської операції в контексті податкового законодавства України.

Крім того, слід зазначити, що якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Також, суд критично ставиться до позиції відповідача, викладеної у Акті про проведення перевірки з приводу того, що ТОВ БІТТЕР ПЛЮС для надання податкової вигоди контрагентам, не виконано свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, який не має реального характеру, оскільки неможливо визначити наявність фізичних та технічних можливостей у ТОВ БІТТЕР ПЛЮС для виконання послуг з підготовки до друку та/або виготовлення та обробки різних видів поліграфічної продукції та/або рекламного обладнання, що унеможливлює здійснення даних операцій, в зв'язку з тим, що, в ході аналізу податкової звітності ТОВ БІТТЕР ПЛЮС за квітень місяць 2015 року, відповідно до баз даних АС Податковий блок встановлено, що декларацію з податку на додану вартість ДПІ У ГОЛОСІЇВСЬКОМУ РАЙОНІ ГУ ДФС У М.КИЄВІ прийнято "до відома"; "Звіт про суми нарахованої заробітної плати" до ДПІ не подано; Інформація про наявність основних засобів відсутня, на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено підприємницьку діяльність даного контрагенту під час укладання та виконання договорів.

Отже, виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ БІТТЕР ПЛЮС .

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем надано до суду належні докази, на підтвердження, того, що 30 квітня 2015 року між ТОВ БІТТЕР ПЛЮС , як Виконавцем, та ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА , як Замовником, укладено договір про виконання робіт №2 з метою настання реальних наслідків та обставин, а тому висновки викладені в Акті Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт від 06.10.2015 року №1199/26-53-22-05-21/37203435 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ГРАНД АФІШ УКРАЇНА по взаємовідносинах з ТОВ БІТТЕР ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39600763) та ТОВ "УНІПРИНТ" (код за ЄДРПОУ 38992780) за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року є безпідставними та такими, що не відповідають реальним обставинам справи, правомірність визначення податкового кредиту позивачем встановлена у судовому засіданні, будь - яких доказів щодо того, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, ТОВ БІТТЕР ПЛЮС , як юридичну особу, не було внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та не було зареєстровано платником податку на додану вартість, суду надано не було.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД АФІШ УКРАЇНА - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21.10.2015 р. №0003592205.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНД АФІШ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 37203435) понесені судові витрати в розмірі 20 085,17 (Двадцять тисяч вісімдесят п'ять) гривень із Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур