Рішення

від 01.02.2017 по справі 903/37/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 лютого 2017 р. Справа № 903/37/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХіПП-Ужгород» , с.Кибляри, Ужгородський район, Закарпатська область

до відповідача: Приватного підприємства «АМКОН» , м.Луцьк

про стягнення 17921,37 грн.

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність №01/2017 від 20.01.2017р.;

від відповідача: н/з.

Права та обов'язки роз'яснені відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХіПП-Ужгород» звернулося з позовом до Приватного підприємства «АМКОН» про стягнення 17 921,37 грн., з них: 15 254,20 грн. - основний борг (попередня оплата) та 609,66 грн. - 3% річних та 2057,51 грн. - інфляційних втрат. Судовий збір просять стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.01.2017р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 01.02.2017р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

01.02.2017р. на адресу суду від позивача поступив супровідний лист №15/17 від 30.01.2017р.з додатками.

У судовому засіданні 01.02.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримує, позов просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання 01.02.2017р. не з'явився, компетентного представника не направив, вимог ухвал суду від 06.01.2017р. не виконав. Ухвала господарського суду Волинської області від 06.01.2017р. направлялись відповідачу за адресою зазначеною в позовній заяві (підтверджується відомостями з інтернет сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а саме: 43000, Волинська обл., місто Луцьк, вул.Дубнівська, буд. 47В та повернута відділенням поштового зв'язку до суду із позначкою адресат відсутній .

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату та час слухання справи та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

14.01.2015р. між Приватним підприємством «АМКОН» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХіПП-Ужгород» (далі - Покупець) було укладено договір поставки товару №01/01 (далі - Договір)(а.с.8-10).

Згідно п. 1.1 та п 1.2 Договору Продавець зобов'язується систематично постачати Покупцю плівку поліпропіленової (далі - товар), згідно рахунка, накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість в терміни та на умовах даного Договору. Товар передається покуплю частинами - партіями. Купівля - продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної у відповідності із замовленням Покупця.

Згідно п.2.5 Договору оплата за поставлений Продавцем товар здійснюється Покупцем у вигляді 100% попередньої оплати на момент відвантаження товару зі складу Продавця шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок.

Згідно п.4.1 Договору товар повинен бути поставлений Покупцю зі складу на території України не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання та узгодження заявки.

На виконання умов Договору позивачем (покупцем) здійснено (перераховано) попередню оплату продавцю (відповідачу) згідно банківських виписок по рахунку 26003001059455.980 на суму 14 400 грн., 11 692,80 грн., 8520 грн., 10224 грн., 769,30 грн., 3102 грн., всього 48708,10 грн. (а.с.27-33).

Продавцем (відповідачем) відповідно до умов Договору здійснено поставку позивачу товару на загальну суму 25 153,90 грн., згідно наступних видаткових накладних:

- №1 від 22.01.2015р. на суму 3871,30 грн.;

- №8 від 16.03.2015р. на суму 11 289 грн.;

- №19 від 04.08.2015р. на суму 4972,80 грн.;

- №20 від 12.08.2015р. на суму 5020,80 грн. (а.с.11-14).

Також відповідачем здійснено часткове повернення грошових коштів позивачу за недопоставлений товар в сумі 8 300 грн., а саме:

- 21.12.2015р. на суму 2500 грн.

- 06.01.2016р. на суму 2000 грн.,

- 16.01.2016р. на суму 3000 грн.

- 29.01.2016р. на суму 800 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку 26003001059455.980 (а.с. 23-26).

Позивач звертався до відповідача з претензією №191/15 від 06.11.2015р. про повернення коштів, проте на час розгляду справи в суді сума боргу (попередньої оплати) відповідачем перед позивачем в сумі 15 254,20 грн. не погашена, товар не поставлено.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Враховуючи вищенаведене, недопоставку відповідачем в погоджений Договором термін позивачу товару, неповернення Приватним підприємством «АМКОН» (відповідачем) попередньої оплати, суд приходить до переконання, про задоволення позовних вимог ТОВ «ХіПП-Ужгород» , в частині стягнення з відповідача 15 254,20 грн. основного боргу (попередньої оплати).

Щодо стягнення з відповідача 609,66 грн. - 3% річних та 2057,51 грн. - інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд звертає увагу, що статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення попередньої оплати за недопоставлений товар (плівку поліпропіленову - п.1.1 Договору).

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України, розмір, яких встановлений договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Договором не передбачено обов'язку продавця(відповідача) сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця(позивача), тому посилання позивача саме на ст. 536 та ст. 625 ЦК України при встановлені розміру нарахування 3% річних в сумі 609,66 грн. і стягнені інфляційних втрат в сумі 2057,51 грн. є безпідставним. Сума боргу (попередньої оплати) - 15 254,20 грн., на яку нараховуються позивачем 3% річних та інфляційні втрати - не є грошовим зобов'язанням відповідача, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволені частини позовних вимог, а саме, щодо стягнення з відповідача 609,66 грн. - 3% річних та 2057,51 грн. - інфляційних втрат.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у Постанові від 16.09.2014р. №3-90гс14.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 17921,37 грн. заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 15 254,20 грн. - основного боргу (попередньої оплати), а в частині стягнення 2667,17 грн., з них 609,66 грн. - 3% річних та 2057,51 грн. - інфляційних втрат - відмові за безпідставністю.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1172,92 грн. судового збору, в іншій частині(205,08 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АМКОН» (43000, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Дубнівська, будинок 47В, код ЄДРПОУ 34649489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХіПП-Ужгород» (89450, Закарпатська обл., Ужгородський район, село Кибляри, будинок 85-А, код ЄДРПОУ 13596193) 15 254,20 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні двадцять копійок) грн. - основного боргу та 1172,92 (одну тисячу сто сімдесят дві гривні дев'яносто дві копійки) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

3. У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «ХіПП-Ужгород» до Приватного підприємства «АМКОН» в частині стягнення 2667,17 грн., з них 609,66 грн. - 3% річних та 2057,51 грн. - інфляційних втрат - відмовити.

Повний текст рішення складено

06.02.2017

Суддя А. С. Вороняк