Рішення

від 03.02.2017 по справі 904/10284/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.2017 Справа № 904/10284/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой", м. Горішні Плавні, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група "ДНІПРОГІДРОБУД", м. Дніпро

про стягнення 208 752,73 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 1708 від 30.12.2016)

ОСОБА_2 - представник (дов. б/№ від 10.09.2016)

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (дов. б/№ від 01.12.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група "ДНІПРОГІДРОБУД" про стягнення заборгованості у розмірі 208 752,73 грн. за договором № 316/1 від 04.06.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного договору субпідряду №316/1 від 04.06.2015, в частині несплати відповідачем вартості дизельного палива в розмірі 176 951,31 грн., 3% річних вартості виконаних робіт в розмірі 6801,42 грн., а також штрафу у розмірі 25 000 грн., передбаченого п. 7.2.6. договору субпідряду за перебування працівників відповідача на території об'єкту в стані алкогольного сп'яніння.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2016, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 05.12.2016.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 05.12.2016 на 20.12.2016.

20.12.2016 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти наявності заборгованості за видатковими накладними № 0730 від 31.08.2015 на суму 48711,38 грн., №0743 від 31.11.2015 на суму 8386,56 грн., №2631 від 31.12.2015 на суму 5119,30 грн., посилаючись на те, що вказані накладні складені в м. Горішні Плавні. Тоді як зазначене місто не існувало до травня 2016 року. Відповідач зазначає, що з 25.11.2015 роботи на об'єкті не проводились, а тому, на думку відповідача, посилання позивача на те, що ним було надано дизельне паливо після 25.11.2015 є безпідставним. Щодо нарахованого на підставі п. 7.2.6. договору штрафу, відповідач заперечував, посилаючись на те, що станом на дату порушення робітниками вимог "Політики внутрішньооб'єктового режиму ТОВ "Єристовський ГЗК" вказані особи не перебували з позивачем у трудових відносинах.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 20.12.2016 на 12.01.2017.

12.01.2017 позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення (а.с.182-184) та клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2017 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, а розгляд справи відкладено з 12.01.2017 на 31.01.2017.

31.01.2017 позивач подав через канцелярію суду заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, подав через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (позивач - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група "Дніпрогідробуд" (відповідач - субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 316/1 (а.с.14-34).

За умовами п. 1.1 договору, субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах: «Будівництво дослідних кущів гідрогеологічних свердловин в північній частині Єристівського родовища залізистих кварцитів (27 скважин)» (надалі об'єкт №1), згідно договору генерального підряду №215/51000 від 22.05.2015, що розташований на території замовника ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Комсомольськ, Полтавська область), а генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи в порядку та розмірах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору загальна вартість робіт становить 2 221 974,16 грн. (з ПДВ) з урахуванням 3 % генпідрядних відрахувань на вартість послуг. Вартість робіт є динамічною.

Згідно п. 4.2.5. договору, при виконанні робіт субпідрядник використовує власні матеріали та/або матеріали генпідрядника, що передані субпідряднику на підставі відповідного акту приймання-передачі.

На виконання умов договору, на підставі листів відповідача №286 від 31.07.2015 та №1041 від 16.09.2015 (а.с.39-40), для виконання відповідачем будівельно-монтажних робіт на об'єкті позивача, в період з 31.07.2015 по 31.12.2015 позивач передав відповідачу дизельне паливо у кількості 7000 літрів на загальну суму 176 951,31 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей та видаткові накладні, підписані обома сторонами (а.с. 54, 56, 58, 60, 62, 64).

Також, 30.11.2015 між позивачем та відповідачем було складно акт №27, в якому сторони погодили, що генпідрядником (позивачем) було надано субпідряднику (відповідачу) послуги генпідряду в погодженому розмірі 3% від вартості виконаних субпідрядником робіт на загальну суму 6801,42 грн. (а.с. 66).

На оплату відпущеного дизельного палива та наданих послуг генпідряду, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури (а.с. 53, 55, 57, 59, 61, 63,65).

03.10.2016 позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу, якою просив погасити існуючу заборгованість (а.с.140).

Відповідно до п. 7.2.6. договору, в разі порушення робітниками/фахівцями субпідрядника вимог «Політики внутрішньооб'єктового режиму ТОВ «Єристовський ГЗК» , субпідрядник за письмовою вимогою генпідрядника сплачує штраф у розмірі, визначеному вимогами «Політики внутрішньооб'єктового режиму ТОВ «Єристовський ГЗК» . Сторони домовилися, що субпідрядник сплачує відповідні суми штрафу (штрафів) протягом одного місяця з дня отримання вимоги від гендпідрядника про сплату.

Позивач вказує, що робітниками відповідача (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) було порушено вимоги договору субпідряду №316/1 від 04.06.2015 та вимоги «Політики внутрішньооб'єктового режиму ТОВ «Єристовський ГЗК» , а саме було зафіксоване знаходження робітників ТОВ ОСОБА_9 «Дніпрогідробуд» в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, що підтверджується відповідними рапортами, протоколами огляду особи на стан сп'яніння, письмовими поясненнями та актами, складеними 09 жовтня 2015 (а.с.69-108).

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензії №1694 від 10 листопада 2015, №1695 від 10 листопада 2015, №1696 від 10 листопада 2015, №1697 від 10 листопада 2015, №1698 від 10 листопада 2015, в яких позивач просив судповідача сплатити штраф, нарахований на підставі п. 7.2.6. договору субпідряду за перебування працівників відповідача на території об'єкту в стані алкогольного сп'яніння. На вказані претензії відповідач не відреагував.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору субпідряду № 316/1 від 04.06.2015, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 208 752,73 грн., яка складається з (176 951,31 грн. - заборгованість за дизельне пальне, 6801,42 грн. - послуги генпідряду) та 25 000 грн. штрафу, передбаченого п. 7.2.6. договору субпідряду за перебування працівників відповідача на території об'єкту в стані алкогольного сп'яніння, що і є причиною виникнення цього спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору, та пред'явлену до сплати вимогу, строк оплати є таким, що настав.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у сумі 183 752,73 грн., яка складається з (176 951,31 грн. - заборгованість за дизельне пальне, 6801,42 грн. - послуги генпідряду), за вказаним договором відповідач суду не надав, а тому заборгованість на вказану суму підтверджена належними та допустимими доказами.

З приводу заперечень відповідача щодо заборгованості у розмірі 87217,24 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що надані позивачем накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей та видаткові накладні відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 8, та є підтвердженням передачі відповідачу та прийняття ним дизельного пального.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільнили замовника від обов'язку оплатити товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами (зокрема не вірним вказанням міста).

Отже, заперечення відповідача з приводу недоведеності належними доказами поставленого пального на загальну суму 62217,24 грн. за видатковими накладними № 0730 від 31.08.2015 на суму 48711,38 грн., №0743 від 31.11.2015 на суму 8386,56 грн., №2631 від 31.12.2015 на суму 5119,30 грн., суд вважає необґрунтованими.

За таких обставин заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 183 752,73 грн., яка складається з (176 951,31 грн. - заборгованість за дизельне пальне, 6801,42 грн. - послуги генпідряду), підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо обґрунтованості нарахування позивачем штрафу у розмірі 25 000 грн., передбаченим п. 7.2.6. договору субпідряду за перебування працівників відповідача на території об'єкта в стані алкогольного сп'яніння, суд зазначає таке.

Доказів в підтвердження того, що відповідач та фізичні особи (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) на момент порушення ним вимог «Політики внутрішньооб'єктового режиму ТОВ «Єристовський ГЗК» перебували у трудових відносинах, позивачем не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

До договору перелік осіб, які будуть виконувати певні роботи за договором № 316/1 від 04.06.2015 від відповідача, між сторонами не підписувався.

Таким чином, за відсутності доказів перебування винних осіб у трудових відносинах з відповідачем, позов в частині стягнення з відповідача 25000грн. штрафу задоволенню не підлягає.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-геологічна група Дніпрогідробуд (49094, м. Дніпро, Набережна Перемоги, 58, код 24994005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Феррострой (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16, код 35107305) заборгованість за дизельне паливо в розмірі 176 951,31 грн., 3% річних вартості виконаних робіт в розмірі 6801,42 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 756,29 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2017

Суддя ОСОБА_10