Рішення

від 31.01.2017 по справі 907/999/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

31.01.2017 р. Справа № 907/999/13

За позовом Закарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чорнопотіцької сільської ради, с. Чорний Потік Іршавського району та Осійської сільської ради, с. Осій Іршавського району

до відповідача ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» , с. Ільниця Іршавського району

про стягнення до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів сільських рад Іршавського району суми 45 756 грн. 75 коп. за порушення лісового законодавства,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

представники :

Позивача - ОСОБА_2, довіреність № 7/09 від 03.01.2017 року

Відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 14 від 19.01.2017 року

Третіх осіб - не з'явилися

В судовому засіданні брала участь ОСОБА_4, прокурор відділу прокуратури Закарпатської області

СУТЬ СПОРУ: Закарпатським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері заявлено позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород до відповідача ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» , с. Ільниця Іршавського району про стягнення до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів сільських рад Іршавського району суми 45 756 грн. 75 коп. за порушення лісового законодавства. Ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі від 03.10.2013 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Чорнопотіцьку сільську раду, с. Чорний Потік Іршавського району та Осійську сільську раду, с. Осій Іршавського району.

Закарпатський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області з позовними вимогами до ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» про стягнення суми 45 756 грн. 75 коп. шкоди, які обґрунтовано посиланням на факт проведення працівниками Державної екологічної інспекції у Закарпатській області у липні 2013 році перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природного-заповідного фонду у ОСОБА_1 природному парку «Зачарований край» , в ході якої виявлено ряд порушень норм Закону України „Про природно-заповідний фонд» , Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , Лісового кодексу України і Санітарних правил в лісах України, зокрема, виявлено порушення термінів проведення санітарних рубок, невивезення в установлений термін деревини з лісосік, несвоєчасне очищення місць рубок від порубкових залишків, за наслідками проведення якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.07.2013 року.

Відповідно до проведеного Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області розрахунку згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 555 від 27.07.1995 року «Про затвердження санітарних правил в лісах України» та ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища» розмір шкоди внаслідок порушення термінів проведення санітарних рубок, невивезення в установлений термін деревини з лісосік, несвоєчасне очищення місць рубок від порубкових залишків становить 45 756 грн. 75 коп.

З огляду на невідшкодування нанесених навколишньому природному середовищу та лісу збитків, покликаючись на положення Лісового кодексу України та природоохоронного законодавства прокурор та позивач просять стягнути з відповідача до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів сільських рад Іршавського району суму 45 756 грн. 75 коп. за порушення лісового законодавства, а саме, на користь Чорнопотіцької сільської ради суму 33 370 грн. 02 коп. та на користь Осійської сільської ради суму 12 386 грн. 73 коп.

Як на підставу звернення з позовом до суду прокурор покликається на наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними та державою, а також порушення інтересів держави, які полягають у несвоєчасній сплаті відповідачем коштів, що негативно впливає на реалізацію заходів щодо збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, охорони та відтворення лісів, посилення її корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах. Інтерес держави полягає у поповненні місцевих бюджетів, раціонального та законного його використання. Здійснення діяльності господарюючих суб'єктів, спрямованої на несвоєчасне повернення грошових коштів призводить до неможливості державою достатнього фінансування пріоритетних напрямків економічного, соціального і культурного життя суспільства.

Ухвалами господарського суду від 28.11.2013 року та від 03.03.2016 року провадження у даній справі зупинялось за клопотаннями учасників спору до вирішення Закарпатським окружним адміністративним судом справи № 807/4086/13-а за позовом ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» до Державної екологічної інспекції в Закарпатській області про визнання протиправними дій інспекції щодо складання акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.07.2013 року, щодо складання розрахунку збитків, завданих державі та щодо складання претензії № 74/14/13 від 24.07.2013 року, а також справи № 807/258/15 за позовом ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» до Державної екологічної інспекції в Закарпатській області про визнання протиправними дій інспекції щодо проведення позапланової перевірки з дотримання вимог природоохоронного законодавства ОСОБА_1 природним парком „Зачарований край» , щодо визнання протиправним та скасування акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.07.2013 року, визнання протиправною та скасування претензії № 74/14/13 від 24.07.2013 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 року у справі № 807/4086/13-а, що набрала законної сили 16.12.2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» відмовлено, констатовано правомірне та законне проведення Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області позапланової перевірки ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» , і як наслідок правомірне відображення виявлених у акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природного-заповідного фонду у ОСОБА_1 природному парку «Зачарований край» від 03.07.2013 року порушень термінів проведення санітарних рубок, невивезення в установлений термін деревини з лісосік, несвоєчасного очищення місць рубок від порубкових залишків та у розрахунку збитків від 15.07.2013 року, а також правомірне застосування норм законодавства, в тому числі постанови Кабінету Міністрів України № 555 від 27.07.1995 року «Про затвердження санітарних правил в лісах України» та ст. 64 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 року закрито провадження у справі № 807/258/15 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки вже є такі, що набрали законної сили, ухвали суду з того самого спору і між тими самими сторонами (справа № 907/4086/13-а). Ухвала набрала законної сили 01.11.2016 року.

У ході судового розгляду справи представник прокуратури заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на задоволенні позову, в тому числі, покликаючись на долучені до матеріалів справи додаткові письмові пояснення від 10.01.2017 року з нормативним обґрунтуванням позовних вимог та письмові пояснення від 24.01.2017 року, якими зазначає, що у зв'язку з ліквідацією Закарпатської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на підставі наказу Генерального прокурора України № 144ш від 05.12.2014 року, прокуратура Закарпатської області уповноважена на представництво інтересів держави у справах за позовом ліквідованої Закарпатської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері з врахуванням положень ст. ст. 1, 7 Закону України «Про прокуратуру» та наказу Генерального прокурора України № 6 гн від 28.05.2015 року «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень» .

Уповноважений представник позивача заявлений позов підтримала в повному обсязі і наполягає на його задоволенні, покликаючись при цьому на законність дій працівників Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо проведення позапланової перевірки з дотримання вимог природоохоронного законодавства ОСОБА_1 природним парком „Зачарований край» , складання акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природного-заповідного фонду у ОСОБА_1 природному парку «Зачарований край» від 03.07.2013 року, претензії № 74/14/13 від 24.07.2013 року, а також нарахування суми 45 756 грн. 75 коп. шкоди за порушення лісового законодавства.

Присутній в судовому засіданні уповноважений представник відповідача після поновлення провадження у справі подав суду заяву б/н від 31.01.2017 року, якою заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі та з посиланням на вкрай скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» , яке фінансується суто з державного бюджету і якому на даний час затверджено план асигнувань та кошторис на 2017 рік у розмірі 909 800 грн., з яких 724 800 грн. на оплату праці, 163 500 грн. нарахувань на оплату праці, 1 200 грн. на енергоносії, 2 300 грн. на інші витрати, просить суд розстрочити виконання рішення у даній справі рівними частинами строком на 1 рік.

Прокурор та уповноважений представник позивача проти задоволення поданої представником відповідача заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі строком на 1 рік не заперечили.

Треті особи явку уповноважених представників для участі в судових засіданнях не забезпечили. Разом з тим, Осійська сільська рада надісланою на адресу суду заявою від 13.01.2017 року № 18 позовні вимоги підтримала та просила суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представника сільської ради.

Чорнопотіцька сільська рада надісланою господарському суду заявою від 30.09.2013 року проти заявлених позовних вимог не заперечила та просила суд розглянути справу за відсутності представника сільської ради.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін,

суд встановив:

Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області у період з 03.07.2013 року по 04.07.2013 року проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно - заповідного фонду ОСОБА_1 природного парку «Зачарований край» , яка була проведена в присутності його представників, про що складено відповідний акт перевірки від 03.07.2013 року.

Вказаним актом було зафіксовано факт порушення термінів проведення санітарних рубок, невивезення в установлений термін деревини з лісосік, несвоєчасне очищення місць рубок від порубкових залишків. Враховуючи складений 03.07.2013 року акт перевірки, Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України № 555 від 27.07.1995 року «Про затвердження санітарних правил в лісах України» та ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі в результаті порушення термінів проведення санітарних рубок, невивезення в установлений термін деревини з лісосік, несвоєчасне очищення місць рубок від порубкових залишків, який складає 45 756 грн. 75 коп.

В подальшому, претензією № 74/14/13 від 24.07.2013 року Державна екологічна інспекція у Закарпатській області звернулася до відповідача з вимогами відшкодувати суму 45 756 грн. 75 грн. завданої шкоди, в тому числі шляхом перерахування суми 33 370 грн. 02 коп. на користь Чорнопотіцької сільської ради Іршавського району та 12 386 грн. 73 коп. на користь Осійської сільської ради Іршавського району.

Залишення відповідачем без задоволення претензії № 74/14/13 від 24.07.2013 року, невідшкодування нанесеної навколишньому природному середовищу та лісу шкоди на суму 45 756 грн. 75 коп. стало підставою звернення Закарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до господарського суду з позовними вимогами в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області про стягнення з ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» вказаної суми шкоди в примусовому порядку.

Законність та правомірність проведення Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області позапланової перевірки з дотримання вимог природоохоронного законодавства ОСОБА_1 природним парком „Зачарований край» та складення за її наслідками акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.07.2013 року, претензії № 74/14/13 від 24.07.2013 року та розрахунку завданих збитків підтверджено постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 року у справі № 807/4086/13-а, що набрала законної сили 16.12.2015 року.

До основних принципів охорони навколишнього природного середовища відповідно до ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" віднесено зокрема: пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Норми ст. 19 Лісового кодексу України встановлюють, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, тощо.

Приписами статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно положень ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів; забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.

В силу ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно.

Згідно положення ст. 89 Лісового кодексу України, охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 60 Закону України „Про природно-заповідний фонд» передбачено, що охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Відповідно до ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку визначених законодавством України.

Вказане презюмується і з положеннями ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» згідно яких підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Особливості застосування цивільно - правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу України). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди (п. 1.6.).

В даному випадку, факт порушення термінів проведення санітарних рубок, невивезення в установлений термін деревини з лісосік, несвоєчасне очищення місць рубок від порубкових залишків, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеним за наслідками перевірки актом від 03.07.2013 року. Даний акт перевірки є чинним на час вирішення спору, відповідачем відомості, зазначені в акті та матеріалах перевірки, в установленому порядку належними і допустимими доказами не спростовані.

У відповідності до ст. 4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Нормами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Статею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач під час розгляду справи, в порушення вимог ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території, а також відсутність його вини в зафіксованих актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природного-заповідного фонду у ОСОБА_1 природному парку «Зачарований край» від 03.07.2013 року порушеннях.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги належним чином обґрунтовані законом, підтверджені матеріалами справи, відповідачем у встановленому порядку не спростовані та визнані заявою б/н від 31.01.2017 року, тому підлягають до задоволення судом повністю, шляхом стягнення з відповідача на користь спеціальних фондів охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів сільських рад Іршавського району суми 45 756 грн. 75 коп. за порушення лісового законодавства, а саме, суми 33 370 грн. 02 коп. на користь Чорнопотіцької сільської ради та суми 12 386 грн. 73 коп. на користь Осійської сільської ради.

При цьому, зазначені кошти у відповідності до вимог п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69 1 Бюджетного кодексу України розподіляються наступним чином: 30 відсотків зараховуються до спеціального фонду державного бюджету, 20 відсотків зараховуються до спеціального фонду обласного бюджету та 50 відсотків зараховуються до спеціального фонду сільського, селищного, міського бюджету.

Стосовно поданої представником відповідача заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У відповідності до правової позиції, викладеної у п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь - якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013 за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання належать, окрім іншого, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Конституційний Суд України також зазначив, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Виходячи з аналізу положень статей 116, 121 Господарського процесуального кодексу України і статті 36 Закону України „Про виконавче провадження", Конституційний Суд України констатував висновки про наявність підстав вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Як вбачається з поданої представником відповідача заяви про розстрочку виконання рішення, необхідність надання розстрочки останній обґрунтовує посилаючись на вкрай скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» , яке фінансується суто з державного бюджету і якому на даний час затверджено план асигнувань та кошторис на 2017 рік у розмірі 909 800 грн., з яких 724 800 грн. на оплату праці, 163 500 грн. нарахувань на оплату праці, 1 200 грн. на енергоносії, 2 300 грн. на інші витрати.

Оцінивши наведені представником відповідача мотиви необхідності розстрочення виконання рішення у даній справі, враховуючи правовий статус відповідача - ОСОБА_1 природний парк, що повністю фінансується із державного бюджету, беручи до уваги позицію прокурора та представника позивача, матеріальні інтереси обох сторін, суд вважає за можливе задоволити заяву представника відповідача надавши розстрочку виконання судового рішення по даній справі рівними частинами строком на 1 рік.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 720 грн. 50 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82, п. 6 ст. 83, ст. ст. 84 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» , Іршавський район, с. Ільниця, вул. Партизанська, б/н (код ЄДРПОУ 36484564) до спеціального фонду місцевих бюджетів Іршавського району суму 45 756 (Сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень) грн. 75 коп. за порушення лісового законодавства, в тому числі:

- на користь Чорнопотіцької сільської ради, Іршавський район, с. Чорний Потік, 150 (р/р 33114331700130, назва банку одержувача - ГУДКУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100, код ЄДРПОУ 04349604) суму 33 370 (Тридцять три тисячі триста сімдесят гривень) грн. 02 коп.;

- на користь Осійської сільської ради, Іршавський район, с. Осій, вул. Шевченка, 47 (р/р 33116331700127, назва банку одержувача - ГУДКУ у Закарпатській області, м. Ужгород, МФО банку одержувача - 812016, код платежу 24062100, код ЄДРПОУ 00433414) суму 12 386 (Дванадцять тисяч триста вісімдесят шість гривень) грн. 73 коп.

3. Заяву представника відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду від 31.01.2017 року у справі № 907/999/13 рівними частинами строком на 1 рік, викладену в тексті заяви про визнання позову б/н від 31.01.2017 року, задоволити.

Розстрочити виконання рішення на 12 місяців згідно з наступним графіком:

- до 28.02.2017 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 06 коп. шкоди;

- до 31.03.2017 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 06 коп. шкоди;

- до 30.04.2017 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 06 коп. шкоди;

- до 31.05.2017 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 06 коп. шкоди;

- до 30.06.2017 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 06 коп. шкоди;

- до 31.07.2017 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 06 коп. шкоди;

- до 31.08.2017 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 06 коп. шкоди;

- до 30.09.2017 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 06 коп. шкоди;

- до 31.10.2017 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 06 коп. шкоди;

- до 30.11.2017 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 06 коп. шкоди;

- до 31.12.2017 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 06 коп. шкоди;

- до 31.01.2018 року - 3 813 (Три тисячі вісімсот тринадцять гривень) грн. 09 коп. шкоди.

4. Стягнути з ОСОБА_1 природного парку „Зачарований край» , Іршавський район, с. Ільниця, вул. Партизанська, б/н (код ЄДРПОУ 36484564) в доход Державного бюджету України (банк одержувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - Державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 1 720 (Одна тисяча сімсот двадцять гривень) грн. 50 коп. судового збору.

5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.02.2017 року

Суддя Пригара Л.І.