Рішення

від 02.02.2017 по справі 910/739/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017Справа №910/739/17

За позовом Державного підприємства Служба капітана Іллічівського морського рибного

порту

до Державного підприємства Севастопольський морський рибний порт

про стягнення 231 764,38 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Кудрян О.П. - по дов. № б/н від 23.11.2016

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства Служба капітана Іллічівського морського рибного порту про стягнення з Державного підприємства Севастопольський морський рибний порт 231 764,38 грн., з яких: 230 000,00 грн. основного боргу, 1 764,38 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання безвідсоткової позики № ФД-08 від 17.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 порушено провадження у справі № 910/739/17 та призначено її до розгляду на 02.02.2017.

Позивач в судовому засіданні 02.02.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 02.02.2017 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 16.01.2017 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 16.01.2017 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.01.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 16.01.2017, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 24.01.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0103041246255.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 02.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.12.2014 між Державним підприємством Служба капітана Іллічівського морського рибного порту (позикодавець) та Державним підприємством Севастопольський морський рибний порт (позичальник) було укладено договір безпроцентної позики № ФД-08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю.

Згідно з п. 2.2. договору сума позики за договором становить 460 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 29.10.2015 до договору внесено зміни та встановлено розмір позики в сумі 230 000,00 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не було у повному обсязі повернуто позику, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховано пеню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача частковому підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.1. договору позикодавець надає позивальнику суму позики шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника в строк до 31.12.2014.

Як свідчать матеріали справи (платіжне доручення № 268 від 29.12.2014) позивачем відповідачу було перераховано фінансову допомогу в розмірі 230 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору позику повинно повернути до 17.12.2015.

Додатковою угодою № 1 від 29.10.2015 до договору внесено зміни та встановлено строк повернення позики до 31.12.2016.

Відповідно до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення позики в передбачений договором строк не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 230 000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 230 000,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1. договору при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період на який нараховується пеня за кожен день простачки неповернення суми позики (її частини).

Як свідчать матеріали справи відповідач у визначений строк (до 31.12.2016) позику не сплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 01.01.2017.

Однак, позивачем в позовній заяві здійснено нарахування пені у період з 01.12.2016 по 10.12.2016, коли у відповідача не настав строк виконання зобов'язання з повернення позики та відповідно прострочення не мало місця.

В зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення 1 764,38 грн. пені.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Державного підприємства Служба капітана Іллічівського морського рибного порту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Севастопольський морський рибний порт (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 20709663) на користь Державного підприємства Служба капітана Іллічівського морського рибного порту (68094, Одеська область, м. Чорноморськ-5, ТОВ ІМРП , код ЄДРПОУ 32927460) 230 000 (двісті тридцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 3 450 (три тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 06.02.2017.

СуддяВ.В.Сівакова