Рішення

від 31.01.2017 по справі 910/22089/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 рокуСправа № 910/22089/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №910/22089/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", Дніпропетровська область, м. Синельникове

до товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 33", м. Кропивницький

про стягнення 4 347,16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 13.01.2017 р.;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 22.11.2016 р. № 1169 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 33" заборгованості в сумі 4 347,56 грн., з яких: 3 962,16 грн. основна заборгованість, 214,75 грн. пеня, 99,33 грн. 15% річних, 71,32 грн. інфляційні втрати, з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 1064 від 22.06.2016 р.

Представник позивача в судовому засіданні 31.01.2017 р. позовні вимоги підтримав, на виконання вимог ухвали суду надав витребувані докази по справі, зокрема, докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, що значиться в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернулися конверти з ухвалою від 17.01.2017 р., що направлялись відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві та адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зокрема за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з відміткою відділення поштового зв"язку "організація не знайдена", за адресою зазначеною у відзиві на позовну заяву з відміткою "повернуто за закінченням строку зберігання".

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

На підтвердження направлення на адресу відповідача ухвали господарського суду від 17.01.2017 р. до матеріалів справи долучена належним чином засвідчена копія реєстру рекомендованих відправлень від 20.01.2017 р. та засвідчений судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки за вказаних вище підстав, він вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Престиж 33" (Покупець) укладено договір поставки № 1064, відповідно до умов якого постачальник зобов"язується у зумовлені строки передавати (поставляти) у власність Покупця алкогольну продукцію відповідно до узгоджених (прийнятих на виконання) Постачальником Замовлень покупця, а Покупець приймати вказаний товар у власність і сплачувати за нього зумовлену даним Договором грошову суму (пункт 1.1 Договору, а.с. 21-22).

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування та асортимент товару, який поставляється за даним договором, визначається Специфікацією (Додаток 1). Зазначення певного виду товару в Специфікації саме по собі не передбачає обов"язку Покупця замовляти чи купувати цей товар та обов"язку Постачальника поставляти такий товар.

Згідно пункту 2.1 Договору Постачальник зобов"язується поставляти товар згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року на умовах DDP (в торгову точку Покупця). Місце призначення поставки товару - згідно замовлення покупця, в межах місць призначення, зазначених в Додатку № 2.

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі узгоджених Постачальником (прийнятих до виконання) Замовлень Покупця (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що Замовлення на поставку товарів передається Постачальнику попередньо не менше ніж за 2 календарні дні до дати поставки. Узгодження отриманого Замовлення, здійснюється Постачальником шляхом надання Покупцю видаткової накладної в електронному вигляді (електронною поштою), в якій Постачальником зазначається асортимент і кількість товарів з наданого Покупцем Замовлення, що фактично буде поставлена Постачальником, із зазначенням вартості таких Товарів, та загальної ціни поставки. Постачальник зобов"язаний узгодити отримане Замовлення повністю або частково, протягом 24 годин з моменту отримання Замовлення.

Підписуючи видаткові накладні та приймаючи Товар, Покупець підтверджує, що поставка товару відбулася за узгодженими сторонами цінами.

Згідно пункту 6.1 Договору право власності на товар, ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами належним чином накладної, що засвідчує момент передання товару Покупцю.

Разом з Товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, посвідчення про якість, сертифікат відповідності (пункт 6.3 Договору).

Підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, Покупець підтверджує, що поставка товару відбулася відповідно до попередньо узгодженого сторонами асортименту та кількості товару по даній поставці (пункт 6.7 Договору).

Покупець зобов"язаний оплатити поставлений Постачальником товар протягом 21 календарного дня передання товару Покупцю (пункт 7.1 Договору).

На виконання умов договору позивачем 13.08.2016 р. поставлено відповідачу товар на суму 3 962,16 грн., що підтверджується видатковою накладною № 9682 від 13.08.2016 р. (а.с. 31-33).

Відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату товару в повному обсязі. Внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 3 962,16 грн.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами і у відповідності із статтею 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання своїх договірних зобов'язань, позивачем поставлено на адресу Відповідача та передано уповноваженому представнику товар на загальну суму 3 962,16 грн., що підтверджується видатковою накладною № 9682 від 13.08.2016 року, яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками.

Відповідач в порушення умов договору не розрахувався за отриманий товар, у зв"язку з чим утворилась заборгованість в сумі 3 962,16 грн., що підтверджується матеріалами справи.

03.10.2016 р. сторонами був підписаний акт звірки розрахунків, в якому відповідач підтвердив, що у нього існує заборгованість в розмірі 3 962,16 грн. (а.с. 18).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Приймаючи до уваги наведене та беручи до уваги те, що всупереч умов договору № 1064 від 22.06.2016 р. та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав в повному обсязі, а тому суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за договором в сумі 3 962,16 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім того, позивач у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов"язання 15 % річних, 71,32 грн. інфляційних втрат та 214,75 грн. пені.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно пунктом 9.3 Договору сторони домовились, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує Постачальнику 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 99,33 грн. 15 % річних, нарахованих на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати за період з 15.09.2016 року по 15.11.2016 року (розрахунок 24% знаходиться в матеріалах справи).

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 71,32 грн. інфляційних втрат за вересень 2016 р.

Розглянувши представлений розрахунок 15% річних та інфляційних втрат, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 71,32 грн. інфляційних втрат та 99,33 грн. 15 % річних як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та неоспорені відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 9.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 214,75 грн. за період прострочення оплати з 05.09.2016 року по 15.11.2016 року згідно розрахунку.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, статті 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Нарахування пені проведені позивачем відповідно до умов договору з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", стаття 232 Господарського кодексу України, виходячи з наявного боргу (розгорнутий розрахунок в матеріалах справи), тому з огляду на викладене підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 33" (25015, м. Кропивницький, вул. Кавалерійська, буд. 5, код ЄДРПОУ 39942039) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30012937) 3 962,16 грн. основного боргу, 214,75 грн. пені, 99,33 грн. 15% річних, 71,32 грн. інфляційних втрат, а також 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законно сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.02.2017 р.

Суддя С.Б. Колодій