Рішення

від 30.01.2017 по справі 910/23842/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017Справа № 910/23842/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛВТ 2000" про стягнення 18 426 грн 12 коп. Представники сторін: від позивача:Іванюк В.В. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВТ 2000" про стягнення 18 426 грн 12 коп. заборгованість за договором оренди № ДО-80/Б-2014 від 01.07.2014, в тому числі: 11 913 грн 46 коп. заборгованості з орендної плати, 1 713 грн 33 коп. інфляційних втрат, 387 грн 76 коп. 3 % річних та 4 411 грн 57 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договором оренди № ДО-80/Б-2014 від 01.07.2014 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього за період з січня 2015 року по листопад 2016 року виникла заборгованість з оплати орендних платежів у розмірі 11 913 грн 46 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 1 713 грн 33 коп. інфляційних втрат, 387 грн 76 коп. 3 % річних та 4 411 грн 57 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23842/16 та справу призначено до розгляду на 30.01.2017.

20.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

30.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 30.01.2017 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 40193590.

Судом не приймається до уваги, подане через відділ діловодства суду клопотання відповідача про перенесення судового засідання, оскільки до клопотання не додано належних доказів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_2 діяти від імені відповідача та надавали б їй повноваження підписувати заяви від імені відповідача.

У судове засідання 30.01.2017 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 30.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВТ 2000" (орендар за договором) укладено договір оренди № Д0-80/Б-2014, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт оренди: приміщення в будинку побуту (цокольний поверх) загальною площею 278.9 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Виборзька. 70.

Згідно з пунктом 10.1 договору даний договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 01.07.2014 по 30.06.2015 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 10.4 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача об'єкта в оренду здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію для оформлення акту приймання-передачі.

У відповідності до пункту 2.4 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом десяти робочих днів з дати припинення цього договору. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендар незалежно від наслідків господарської діяльності сплачує орендодавцю протягом строку дії даного договору плату за користування об'єктом оренди 61,67 грн за 1 м 2 , крім того ПДВ 20 % - 12,33 грн. Всього з ПДВ за 1 м 2 в місяць - 74 грн 00 коп. Загальна сума за користування об'єктом оренди за базовий місяць (травень 2014 року) складає 17 198 грн 83 коп., крім того ПДВ - 20 % - 3 439 грн 77 коп. Всього з ПДВ - 20 638 грн 60 коп.. В розмірі орендної плати враховано відшкодування податку на землю.

Згідно з пунктом 3.2 договору плата за користування об'єктом оренди сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий районом орендодавця, не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць на умовах 100 % попередньої оплати.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, але не нижче розміру орендної плати за базовий місяць, вказаної в пункті 3.1 договору (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору оренди № ДО-80/Б-2014 від 01.07.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення в будинку побуту (цокольний поверх) загальною площею 278.9 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Виборзька, 70, що підтверджується підписаним між сторонами актом здачі-приймання об'єкта від 01.07.2014.

21.10.2015 між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору оренди № ДО-80/Б-2014 від 01.07.2014, відповідно до мов якої сторони дійшли згоди розірвати договір оренди № ДО-80/Б-2014 від 01.07.2014 з 01.11.2015.

31.10.2015 між сторонами було підписано акт здачі-приймання об'єкта, відповідно до якого орендарем повернуто, а орендодавцем прийнято приміщення в будинку побуту (цокольний поверх) загальною площею 278.9 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Виборзька, 70.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з січня 2015 року по листопад 2016 року, у зв'язку з чим, станом на день подання позову, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати орендних платежів у розмірі 11 913 грн 46 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за договором оренди № ДО-80/Б-2014 від 01.07.2014 та факту наявності заборгованості за період з січня 2015 року по листопад 2016 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендних платежів у розмірі 11 913 грн 46 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором оренди № ДО-80/Б-2014 від 01.07.2014, позивачем нараховано відповідачу 1 713 грн 33 коп. інфляційних втрат, 387 грн 76 коп. 3 % річних та 4 411 грн 57 коп. пені за період прострочення вказаний у розрахунку, доданому до позовної заяви.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 9.3 договору у випадку порушення строку сплати орендної плати (передбаченого пунктом 3.2. договору) за користування об'єктом оренди, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 9.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором оренди № ДО-80/Б-2014 від 01.07.2014, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 713 грн 33 коп. інфляційних втрат, 387 грн 76 коп. 3 % річних та 4 411 грн 57 коп. пені підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВТ 2000" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 78, офіс 313-314, ідентифікаційний код 38448397) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (03680, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 49/2, ідентифікаційний код 14308569) заборгованість по орендній платі у розмірі 11 913 (одинадцять тисяч дев'ятсот тринадцять) грн 46 коп., пеню у розмірі 4 411 (чотири тисячі чотириста одинадцять) грн 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 713 (одна тисяча сімсот тринадцять) грн 33 коп., 3 % річних у розмірі 387 (триста вісімдесят сім) грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 06.02.2017

Суддя Н.Б. Плотницька