Рішення

від 26.01.2017 по справі 916/3646/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р.

Справа № 916/3646/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ладаекспорт-Юг” про стягнення заборгованості в сумі 1077480,67 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ладаекспорт-Юг” про стягнення заборгованості в сумі 1077480,67 грн., посилаючись на наступне.

03 квітня 2007 року між ТОВ "Ладаекспорт-Юг" (позичальник) та ЗАТ „ОТП Банк” (правонаступником якого є ПАТ „ОТП Банк”) був укладений договір про надання кредитної лінії № CrL-SME500/025/2007 зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов’язався надати позичальнику кредитну лінію у розмірі 2325000,00 грн., а позичальник прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов’язання, встановлені у кредитному договорі.

Як вказує позивач, банк виконав зобов’язання, передбачені кредитним договором, і надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером та випискою по рахунку боржника.

Згідно п. 1.1 кредитного договору позичальник зобов’язаний своєчасно повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов‘язання, як вони визначені у кредитному договорі з додатками до нього.

Наразі позивач зазначає, що в порушення умов кредитного договору, погашення частин кредиту та сплати процентів у розмірі та строк, передбачені кредитним договором, не відбувається. При цьому, як вказує позивач, неодноразові спілкування з позичальником з питання повного погашення існуючої заборгованості за кредитним договором до дієвого результату не призвели, а боргові зобов'язання за кредитним договором позичальником не погашені.

Відповідно до п. 1.10 договору встановлено, що у випадку неналежного виконання позичальником боргових зобов’язань встановлених умовами кредитного договору, документів забезпечення позичальник зобов’язаний погасити боргові зобов’язання в повному розмірі протягом наступних 7 календарних днів, з дня подання відповідної вимоги банку.

Так, позивач зазначає, що банк, керуючись п. 1.10 кредитної угоди 13.07.2016 р. надіслав відповідачу досудову вимогу про порушення вих. № 501-05-036/306, у якій вимагав від відповідача виконати порушене зобов’язання у 7-денний строк. Однак в порушення умов договору відповідач на сьогоднішній день не здійснив погашення заборгованості по кредитному договору у встановлені строки, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про стягнення заборгованості, яка станом на 15.12.2016 р. склала 1077480,67 грн., у т.ч. залишок заборгованості за кредитом – 885000,00 грн., несплачені відсотки за користування кредитом – 109069,81 грн., сума штрафних санкцій – 83410,86 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2017 р. позовну заяву ПАТ „ОТП Банк” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3646/16, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду на 16.01.2017 р.

В засіданнях суду 16.01.2017 р. та 23.01.2017 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 227). Зокрема, відповідач погоджується з розрахунками позивача по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 109069,81 грн. та сумою штрафних санкцій – 83410,86 грн., але не згоден з вказаною у позові сумою по кредиту з огляду на таке. Так, виходячи з розрахунку заборгованості, викладеному у досудовій вимозі ПАТ «ОТП Банк» від 13.07.2016 р., заборгованість за кредитом (тіло) зазначена в сумі 865000,00 грн., але у позові заборгованість за кредитом становить вже 885000,00 грн., що на 20000,00 грн. більше. Вказана сума 885000,00 грн. не відповідає дійсності і повинна бути зменшена на 20000,00 грн., оскільки в рахунок боргу за кредитом була здійснена 16.12.2016 р. оплата в сумі 10000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 965. Оскільки позовна заява датується 27.12.2016 р., а викладений позові загальний розрахунок датується станом на 15.12.2016 р., тому до розрахунку не могла та й не увійшла вказана сплата 10000,00 грн. Відтак, відповідач вказує, що загальна сума по кредиту не може становити більш 855000,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

03 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ладаекспорт-Юг" (позичальник) був укладений договір про надання кредитної лінії № CrL-SME500/025/2007, відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредитну лінію у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також оплатити відповідну плату за користування кредитною лінією та виконати інші зобов’язання, як це вказано у цьому договорі. Позичальник зобов’язаний використовувати кредитні кошти, що надаються йому в рамках кредитної лінії, на поповнення обігових коштів (п. 1.2.1 договору).

В п. 1.1.2 договору вказано, що у будь-який момент дії цього договору сумарна заставна вартість предмету застави з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань повинна складати не менш ніж 100% від суми кредитних коштів, отриманих позичальником згідно з умовами цього договору та/або кредитних коштів, що підлягають наданню банком позичальнику згідно з умовами цього договору, якщо позичальником надана відповідна кредитна заявка (п. 1.7 цього договору).

Згідно п. 1.4 договору за користування кредитною лінією позичальник зобов’язаний сплатити банку відповідну плату в порядку та на умовах, визначених в договорі. Так, в п. 1.4.1 вказано, що плаваюча ставка по кредиту підлягає коригуванню протягом строку дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини траншу. Плаваюча процентна ставка щоразу фіксується відповідно до умов цього договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 12-місячного періоду попередньої плаваючої процентної ставки. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових угод до цього договору. Період часу з моменту вдачі кредиту чи його першої частини (траншу) до останнього числа календарного місяця, на який припадає видача кредиту чи його першої частини (траншу) вважається і першим календарним місяцем. Проценти за користування кредитом розраховуються Банком як 18% річних із розрахунку 365 днів на рік. При цьому у випадку, якщо згідно з положеннями 1.4.1.6 (з підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з вказаних дат проценти нараховуються, виходячи із ставки 20% річних, встановлених в такі дати. Сторони цим погоджуються з такою зміною процентної ставки по відношенню до всієї суми кредиту без укладення додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п. 1.6.1 договору позичальник зобов’язаний повернути банку суму всіх траншів, виданих в рамках кредитної лінії, у повному обсязі не пізніше 03 квітня 2010 р. При цьому сума кожного траншу, наданого в рамках кредитної лінії, підтягає поверненню в термін не пізніше 90 календарного дня з дня видачі такого траншу, але, в будь-якому випадку , не пізніше 03 квітня 2010 р. (п. 1.6.2 договору). Позичальник несе відповідальність за належне визначення строку повернення кредиту.

Пунктом 1.6.3 договору передбачено, що якщо дата виконання платежу (п. 1.5.1 цього договору) по поверненню кредиту (траншу) припадає на не банківський день чи на останній банківський день місяця - платежі повинні здійснюватись у наступний банківський день.

Відповідно до п. 8.2 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання (дата договору), включаючи всі додатки до нього, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань за цим договором в повному обсязі.

В подальшому з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ладаекспорт-Юг" за кредитним договором № CrL-SME500/025/2007 від 03.04.2007 р. між ЗАТ „ОТП Банк” (кредитор) та ОСОБА_3 (поручитель) було укладено договір поруки № SR-SME500/025/2007 від 03.04.2007 року, відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.

Наразі слід зазначити, що ЗАТ „ОТП Банк” було змінено назву на Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк”.

Також судом встановлено, що до вказаного кредитного договору № CrL-SME500/025/2007 від 03.04.2007 року між сторонами були укладені додаткові договори, а саме: № 1 від 02.11.2007 року, № 2 від 04.02.2008 року, № 3 від 10.03.2008 року, № 4 від 05.05.2008 р., № 5 від 03.11.2008 року, № 6 від 24.02.2009 року, № 7 від 08.05.2009 року, № 8 від 30.06.2009 року, № 9 від 29.07.2009 року, № 10 від 28.10.2009 року, № 11 від 30.03.2010 року, № 12 від 28.09.2010 року, № 13 від 30.03.2011 року, № 14 від 29.04.2011 року, № 15 від 28.03.2012 року, № 16 від 26.04.2012 року, № 17 від 29.03.2013 року, № 18 від 25.04.2013 року, № 19 від 29.08.2013 року, № 20 від 24.09.2013 року, № 21 від 28.02.2014 року, № 22 від 24.03.2014 року, № 23 від 23.09.2014 року, № 24 від 24.03.2015 року, № 25 від 23.09.2015 року. Згідно вказаних додаткових договорів сторонами були внесені до кредитного договору № CrL-SME500/025/2007 від 03.04.2007 року стосовно процентної ставки за користування кредитом, розміру кредиту, строку повернення кредиту та ін.

Зокрема, згідно останнього договору № 25 від 23.09.2015 року про внесення змін до договору про надання кредитної лінії № CrL-SME500/025/2007 від 03.04.2007 року сторонами були внесені зміни щодо порядку нарахування процентів, виходячи з ставки UIRD. Так, UIRD – це фіксована індикативна процентна ставка, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок 20 найбільших (за розміром депозитного портфелю фізичних осіб) українських банків при прийнятті такими банками за договором банківського вкладу від фізичної особи (вкладника) або для неї грошових коштів (вкладу) та сплати процентів на такі грошові кошти (вклад) після спливу такого 12-місячного строку; визначається на 15.00 (п’ятнадцяту годину за київським часом) згідно з даними інформаційної системи (Reuters) (http://www.reuters.com) / даних сайту Національного банку України (http://www.bank.gov.ua) на відповідну дату.

В п. 1.4.1.1 „Проценти” кредитного договору (в редакції договору № 25 від 23.09.2015 року) визначено, що проценти за кредит розраховуються Банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі UIRD+1,5% річних із розрахунку 365 днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.1.5 (зі підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі UIRD+3,5% річних із розрахунку 365 днів на рік, якщо інше не було письмово погоджене сторонами. Розмір UIRD фіксується банком 23 вересня 2015 року (надалі „дата визначення UIRD”) і застосовується при розрахунку процентів за кредит протягом періоду до першого банківського дня 12 місяця, починаючи з дати визначення UIRD (надалі „дата коригування UIRD”). Через кожні 12 місяців, починаючи з дати коригування UIRD, розмір процентної ставки підлягає коригуванню, а саме: розмір UIRD фіксується Банком у перший банківський день відповідного 12-місячного періоду і застосовується при розрахунку процентної ставки протягом періоду до першого банківського дня 12-місячного періоду, що є наступним за таким відповідним 12-місячним періодом.

Також згідно п. 1.6.1. кредитного договору (в редакції договору № 25 від 23.09.2015 року) позичальник зобов’язаний виконати боргові зобов’язання в повному обсязі в строк до 24 вересня 2016 року включно у відповідності з наведеним в договорі графіком.

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання кредиту є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як вказує позивач та вбачається з виписки з особового рахунку ТОВ „Ладаекспорт-Юг”, ПАТ „ОТП Банк” 24.09.2013 р. було видано відповідачу кредит в розмірі 1215000,00 грн., тим самим позивач виконав прийняті на себе зобов’язання за спірним договором.

При цьому в договорі № 25 від 23.09.2015 року про внесення змін до договору про надання кредитної лінії № CrL-SME500/025/2007 від 03.04.2007 р. сторонами наведено графік погашення заборгованості, за яким відповідач за період з 29.09.2015 р. по 24.08.2016 р. повинен був сплатити 120000,00 грн. (щомісячно по 10000,00 грн.), після чого решта сума боргу в розмірі 845000,00 грн. мала бути сплачена до 24 вересня 2016 р.

Однак, за ствердженнями позивача, позичальником порушено умови кредитного договору та не повернуто позивачу заборгованість за кредитним договором, а також не сплачено проценти за користування кредитними коштами, у зв’язку з чим станом на 15.12.2016 р. залишок заборгованості за кредитом складає 885000,00 грн., а по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 109069,81 грн.

Відповідно до п. 1.10 договору встановлено, що у випадку неналежного виконання позичальником боргових зобов’язань встановлених умовами кредитного договору, документів забезпечення, Банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому, чи у визначеній Банком частині. При цьому таке дострокове виконання боргових зобов’язань повинно бути проведене позичальником протягом 7 банківських днів з дня подання Банком відповідної письмової вимоги. Так, банк, керуючись п. 1.10 кредитного договору, 13.07.2016 р. надіслав відповідачу досудову вимогу про порушення вих. № 501-05-036/306, у якій вимагав від відповідача виконати порушене зобов’язання у 7-денний строк.

Як з’ясовано судом та не спростовано відповідачем, умови вказаного вище кредитного договору відповідач не виконав належним чином, а саме після спливу кінцевого терміну погашення кредиту 24.09.2016 р. відповідач отримані кредитні кошти не повернув у повному обсязі, внаслідок чого у позичальника існує заборгованість перед позивачем.

В свою чергу відповідач, не погоджуючись із заявленою сумою боргу по кредиту, вказує, що за період з 02.09.2015 р. по 16.12.2016 р. ним було сплачено на користь Банку 2692165,24 грн., про що свідчать надані відповідачем копії платіжних доручень за вказаний період (а.с. 86-106). Також відповідач зазначає, що вказана у позові заборгованість 885000,00 грн. не відповідає дійсності і повинна бути зменшена на 20000,00 грн., оскільки в рахунок боргу за кредитом було здійснено оплату 02.11.2016 р. – 10000,00 грн. та 16.12.2016 р. – 10000,00 грн., а позивачем неправомірно розподілено вказані суми.

Доводи відповідача про розподілення позивачем сплачених відповідачем коштів на свій розсуд, без погодження відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на те, що в п. 1.5 кредитного договору сторонами був передбачений порядок виконання боргових зобов'язань. Так, при надходженні банку коштів для виконання боргових зобов'язань банк спрямовує такі кошти на погашення боргових зобов’язань в такій черговості:

1)          прострочені проценти за користування кредитом (якщо прострочення матиме місце);

2)          проценти, нараховані на прострочену до сплати суми кредиту (якщо прострочення матиме місце);

3)          прострочена до повернення суми кредиту (якщо прострочення матиме місце)

4)          пеня за несплату в строк процентів (якщо прострочення матиме місію);

5)          пеня за неповернення суми кредиту (якщо прострочення матиме місце);

6)          строкові проценти за користування кредитом;

7)          штраф за нецільове використання кредитних коштів, наданих в рамках кредитної лінії;

8)          сума основного боргу за кредитом.

При цьому банк має право змінити порядок погашення боргових зобов'язань. За запитом позичальника банк інформує позичальника в письмовій формі про застосування черговості погашення боргових зобов'язань.

Враховуючи вказані положення кредитного договору, суд вважає, що позивачем було правомірно зараховано здійснену відповідачем 02.11.2016 р. оплату в сумі 10000,00 грн. в рахунок салати прострочених відсотків за користування кредитом, а оплату в сумі 10000,00 грн. за 16.12.2016 р. було зараховано в наступному порядку: 1961,05 грн. - на оплату прострочених відсотків за користування кредитом (підпункт 1 п. 1.5), 1160,24 грн. – на оплату відсотків про прострочену суму кредиту (підпункт 2 п. 1.5), 6878,71 грн. – на повернення суми кредиту (підпункт 3 п. 1.5).

Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, станом на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом (29.12.2016 р.) за весь період користування кредитом з 25.09.2013 р. в рахунок його погашення відповідачем було перераховано 336878,71 грн., про що також свідчить наданий позивачем акт звірки розрахунків по спірному кредитному договору. Відтак, залишок суми боргу відповідача по кредиту складає 878121,29 грн. (1215000,00 грн. - 336878,71 грн.), а не 885000,00 грн., як вказано у позові. Як зазначив представник позивача під час розгляду справи, при складанні позову не була врахована здійснена відповідачем оплата в сумі 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 965 від 16.12.2016 р., відповідно до якого в рахунок погашення кредиту було зараховано 6878,71 грн. Враховуючи те, що відповідачем було здійснено оплату до подачі до суду заявленого позову, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню сума боргу по кредиту в розмірі 878121,29 грн.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

В ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Так, як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с. 69), за період з 21.12.2015 року до 31.08.2016 р. банком нараховувались відсотки за користування кредитом за ставкою 22,51% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, а за період з 01.09.2016 р. по 14.12.2016 р. – за ставкою 19,99% річних. З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що сума боргу по нарахованим відсоткам за період з 21.12.2015 р. по 14.12.2016 р. складає 195638,68 грн., на погашення якої відповідачем сплачено у період з 30.12.2105 р. по 16.12.2016 р. 89690,16 грн. У зв’язку з цим залишок суми боргу по відсоткам складає 105948,52 грн. (195638,68 грн. – 89690,16 грн.). Наразі слід зазначити, що позивачем було заявлено до стягнення суму відсотків в розмірі 109069,81 грн., з якою погодився відповідач. Однак, як встановлено судом, при подачі позову позивачем не була врахована здійснена відповідачем оплата в сумі 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 965 від 16.12.2016 р., відповідно до якого в рахунок погашення відсотків було зараховано 3121,29 грн., що вбачається з наданого позивачем до суду акті звірки розрахунків. Відтак, сума боргу по відсоткам зменшилась до 105948,52 грн. (109069,81 грн. – 3121,29 грн.).

Так, неповернення позичальником отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором та несплата нарахованих процентів за користування кредитними коштами є порушенням умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором позичальник несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1.1 кредитного договору встановлено, що за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов’язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за користування кредитом в обумовлені цим договором строки, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання, за кожний день прострочкн. Вказана пеня сплачується окремо від процентів та штрафних санкцій, нарахованих за користування простроченими до повернення сумами та нараховується за весь період прострочит виконання зобов’язань позичальником.

Також частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, згідно умов вказаного кредитного договору відповідач як позичальник зобов'язався сплачувати нараховані відсотки та здійснити погашення кредиту. Однак, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині повноти та своєчасності сплати кредиту і відсотків, тому позивачем згідно з умовами договору нараховувалась відповідачу пеня на суму заборгованості по відсоткам та суму боргу по кредиту за період з 15.12.2015 р. по 15.12.2016 р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, за кожний день прострочки, яка складає в загальному розмірі 83727,66 грн., розрахунок якої міститься в наданому позивачем до суду розрахунку заборгованості станом на 15.12.2016 р. (а.с. 69).

Враховуючи те, що відповідачем, який є позичальником, не були своєчасно виконані зобов’язання за спірним кредитним договором від 03.04.2007 р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу і нарахованим відсоткам, що узгоджується з вимогами приписів ч. 2 ст. 193, ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 549, ст. 1050 ЦК України. Поряд з цим матеріали справи свідчать, що у період з 15.12.2015 р. по 15.12.2016 р. на оплату нарахованої пені відповідачем сплачено, а позивачем зараховано 316,80 грн. (30.12.2015 р. – 12,05 грн., 02.02.2016 р. – 304,75 грн.). Відтак, сума заборгованості відповідача по нарахованій пені складає 83410,86 грн. (83727,66 грн. – 316,80 грн.), з якою відповідач погодився.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед банком по кредитному договору № CrL-SME500/025/2007 від 03.04.2007 р., що підлягає стягненню, складає 1067480,67 грн. (878121,29 грн. – борг по кредиту, 105948,52 грн. – борг по відсоткам, 83410,86 грн. – пеня).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (1067480,67 грн. х 16162,21 грн. / 1077480,67 грн.).

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ладаекспорт-Юг” про стягнення заборгованості в сумі 1077480,67 грн. задовольнити частково.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ладаекспорт-Юг” (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29/1; код ЄДРПОУ 14309994) на користь Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за договором про надання кредитної лінії № CrL-SME500/025/2007 від 03.04.2007 р. в сумі 1067480/один мільйон шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят/грн. 67 коп., у тому числі: 878121/вісімсот сімдесят вісім тисяч сто двадцять одна/грн. 29 коп. – заборгованості по кредиту, 105948/сто п’ять тисяч дев’ятсот сорок вісім/грн. 52 коп. – заборгованості по відсоткам, 83410/вісімдесят три тисячі чотириста десять/грн. 86 коп. – пені.

3.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ладаекспорт-Юг” (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29/1; код ЄДРПОУ 14309994) на користь Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; код ЄДРПОУ 21685166) витрати по сплаті судового збору в сумі 16012/шістнадцять тисяч дванадцять/грн. 21 коп.

4.          В задоволенні решти частини вимог Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ладаекспорт-Юг” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2017 р.

Суддя В.С. Петров