Рішення

від 31.01.2017 по справі 916/3138/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2017 р.Справа № 916/3138/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 03.01.2017р. №15-1/1

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 (65121, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39226894)

до відповідача: Дочірнього підприємства Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49, код ЄДРПОУ 32018511)

про: спонукання до виконання мирової угоди, -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про спонукання до виконання мирової угоди від 10.08.2016р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 та Дочірнім підприємством Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України шляхом стягнення з відповідача 239147,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2016р. у справі №916/1410/16 та невідповідністю ухвали господарського суду Одеської області від 10.08.2016р. у справі №916/1410/16 вимогам Закону України Про виконавче провадження , що ставляться до виконавчих документів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 14.12.2016р. об 11:30; витребувано додаткові документи.

18.11.2016р. за вх.№2-6084/16 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки боржника.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2016р. розгляд справи відкладено на 18.01.2017р. об 11:30; витребувано додаткові документи.

16.01.2017р. за вх.№852/17 до суду від відповідача надійшов відзив та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав часткового погашення 09.09.2016р. відповідачем суми боргу, неможливості повного добровільного виконання мирової угоди через арешт рахунків відповідача; окрім того, відповідач заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки відповідача з підстав її необґрунтованості.

18.01.2017р. за вх.№2-285/17 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2017р. задоволено клопотання відповідача та продовжено строк розгляду справи №916/3138/16 до 02.02.2017р.; розгляд справи відкладено на 23.01.2017р. о 12:30; витребувано додаткові документи.

У судовому засіданні 23.01.2017р. оголошувалась перерва до 31.01.2017р. об 11:00.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень, повернуті до суду з довідкою пошти за закінченням терміну зберігання , витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, особистий підпис представника позивача на розписці про оголошення у справі перерви до 31.01.2017р.

Слід взяти до уваги, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (з наступними змінами та доповненнями).

Застосовуючи відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Водночас суд бере до уваги той факт, що відповідно до вимог ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В матеріалах справи наявна заява позивача від 18.11.2016р. (за вх.№2-6084/16 від 18.11.2016р.) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову з підстав її необґрунтованості.

Розглянувши у судовому засіданні 31.01.2017р. заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Така ж правова позиція викладена в п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову (з наступними змінами та доповненнями).

Господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки:

- позивачем не доведено наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі;

- позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження обставин того, що грошові кошти відповідача на рахунках можуть зменшитись або зникнути на момент виконання рішення суду, а також жодних доказів того, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на зменшення або зникнення належних йому грошових коштів.

Враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомленого позивача.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд встановив:

У травні 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення 239147,83 грн., з яких: 161120 грн. боргу, 148,87 грн. пені (нарахована за період з 23.12.2014р. по 29.06.2016р.) та 77878,96 грн. індексу інфляції (нарахована за січень 2016р., лютий 2016р.).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2016р. у справі №916/1410/16 спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 та Дочірнього підприємства Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про затвердження мирової угоди задоволено; затверджено мирову угоду по справі №916/1410/16, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 та Дочірнім підприємством Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в наступній редакції:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 (надалі - Позивач), код ЄДРПОУ 39226894 в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту та Дочірнє підприємство Одеський облавтодор ВАТ Державної акціонерної компанії Автомобільні дороги України (надалі - Відповідач) код ЄДРПОУ 32018511, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з метою врегулювання спору про стягнення заборгованості за договорами поставки Товару № 2-ш від 29.10.2014р., № 1-ч від 29.10.2014р. та № 3-Б від 29.10.2014р., уклали цю мирову угоду про таке:

1. Сторони домовились врегулювати спір по справі № 916/1410/16 шляхом підписання та виконання даної мирової угоди.

2. Відповідач визнає свої зобов'язання по сплаті суми заборгованості перед Позивачем за договорами поставки Товару № 2-ш від 29.10.2014 року, № 1-ч від 29.10.2014р.та № 3-Б від 29.10.2014 р., яка становить 239147,83 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч сто сорок сім грн.. 83 коп.) в повному обсязі.

3. Позивач відмовляється від вимог про стягнення суми судових витрат, у вигляді судового збору в розмірі 3578,21 грн. (три тисячі п'ятсот сімдесят вісім грн. 21 коп.).

4. Заборгованість у сумі 239147,83 грн. Відповідач зобов'язується та гарантує сплатити Позивачу, шляхом виплати за графіком сплати платежів в розмірах і в строки, встановлені в п. 5 цієї угоди.

5. Відповідач сплачує борг, зазначений у п. 4 цієї мирової угоди на умовах наступної розстрочки:

- 79715,95 грн. (сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять грн. 95 коп.) з 10 серпня по 31 серпня 2016 року;

- 79715,94 грн. (сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять грн. 94 коп.) з 01 вересня по 30 вересня 2016 року;

- 79715,94 грн. (сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять грн. 94 коп.) з 01 жовтня по 31 жовтня 2016 року.

6. Виплата боргу або частин боргу у вигляді платежів, здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Позивача за реквізитами:

Отримувач: Товариство з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 ;

Найменування банку: АБ Південний м. Одеса,

МФО: 328209

ЄДРОПУ: 39226894

р/рахунок № 26002010031190 в АБ Південний .

7. Відповідач має право достроково погасити борг у повному обсязі.

8. Сторони констатують, що у разі погашення Відповідачем заборгованості, яка встановлена п. 2 даної ОСОБА_4 у строк, визначений п. 5 даної ОСОБА_4 угоди, інших боргових зобов'язань будь-кого з учасників цієї ОСОБА_4 угоди не існує. Позивач заявляє, що з цього моменту не матиме жодних майнових претензій до Відповідача з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї ОСОБА_4.

9. За письмовою згодою Позивача та Відповідача, дати виплати окремих платежів можуть бути відстрочені, але не більш, ніж на 10 днів від дат, які вказані у п. 5 цієї ОСОБА_4 угоди. При цьому, письмова згода сторін про відстрочення окремого платежу повинна бути укладена між Позивачем та Відповідачем не пізніше запланованої дати виплати такого платежу, яка вказана у п. 3 ОСОБА_4 угоди.

10. Позивач та Відповідач заявляють, що ні в процесі укладення цієї ОСОБА_4 угоди, ні процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі й держави.

11. ОСОБА_5 угода направляється до суду для її затвердження.

12. ОСОБА_5 угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання зобов'язання, передбаченого цією мировою угодою.

13. Ухвала Господарського суду Одеської області про затвердження мирової даної угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України Про виконавче провадження .

14. У разі несплати Відповідачем сум боргу у порядку п.5 цієї мирової угоди Позивач має право направити ухвалу суду про затвердження цієї мирової угоди до виконавчої служби для виконання шляхом стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі, вказаному у п.2 цієї мирової угоди за вирахуванням здійснених Відповідачем платежів за цією мировою угодою, про що Позивач вказує у заяві про відкриття виконавчого провадження.

15. ОСОБА_5 мирова угода складена у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу.

Наслідки припинення провадження у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди, передбачені ст. 80 ГПК України, нам роз'яснені та зрозуміли.

Підписи сторін. ; провадження у справі № 916/1410/16 припинено.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 10.08.2016р. у справі №916/1410/16 визначено, що вона є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України Про виконавче провадження ; ухвала набирає законної сили 10.08.2016р.; ухвала дійсна для пред'явлення до виконання відповідно до ст. 22 Закону України Про виконавче провадження ; Стягувачем за ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 (65121, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 39226894), Боржником за ухвалою є Дочірнє підприємство Одеський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 49, код ЄДРПОУ 32018511).

Позивач звертаючись до суду з даним позовом посилається на невиконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2016р. у справі №916/1410/16 та невідповідність ухвали господарського суду Одеської області від 10.08.2016р. у справі №916/1410/16 вимогам Закону України Про виконавче провадження , що ставляться до виконавчих документів.

Докази на підтвердження звернення позивача до органів державної виконавчої служби в матеріалах справи відсутні; позивачем до суду не надано.

Водночас відповідач надав до суду платіжне доручення №373 від 09.09.2016р. про сплату 25000 грн. на виконання мирової угоди у справі №916/1410/16.

Предметом спору у даній справі є спонукання до виконання мирової угоди від 10.08.2016р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 та Дочірнім підприємством Одеський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України шляхом стягнення з відповідача 239147,83 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч.4 ст. 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Пунктом 7 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 17.05.2016р., чинній станом на дату затвердження мирової угоди у справі) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали , постанови судів у цивільних, господарських , адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ; 10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України Про виконавче провадження і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України Про виконавче провадження із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України Про виконавче провадження ), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди , в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

Така ж правова позиція викладена і у п.7.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з ч.ч. 1,3,4 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 17.05.2016р., чинній станом на дату затвердження мирової угоди у справі) у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 17.05.2016р., чинній станом на дату затвердження мирової угоди у справі) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом .

У разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України Про виконавче провадження , то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах ;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ . Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (з наступними змінами та доповненнями).

З правового аналізу вищевикладених норм Закону України Про виконавче провадження виходить, що ухвала господарського суду про затвердження укладеної між сторонами у справі мирової угоди є виконавчим документом у разі, якщо вона відповідає всім вимогам ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

Дослідивши ухвалу господарського суду Одеської області від 10.08.2016р. у справі №916/1410/16 про затвердження мирової угоди, господарським судом визначено наявність в ній реквізитів виконавчого документу.

За таких обставин, у зв'язку з ненаданням позивачем жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України доказів на підтвердження звернення позивачем до органів державної виконавчої служби за примусовим її виконанням та доказів відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження через невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України Про виконавче провадження , відповідно відсутні підстави для задоволення господарським судом позовної вимоги про спонукання до виконання мирової угоди, приймаючи також до уваги, що у випадку задоволення такого позову стягувачу фактично буде видано 2 виконавчі документи на стягнення однієї суми.

До того ж, у даній справі позивачем заявлено позовні вимоги не про спонукання до виконання мирової угоди у викладеній в ній редакції, а про спонукання до виконання шляхом стягнення визначеної грошової суми.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За встановлених господарським судом обставин, приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 , у задоволенні позову слід відмовити.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ДРУЖБА 2014 відмовити.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 03 лютого 2017 р.

Суддя Ю.С. Бездоля