Рішення

від 31.01.2017 по справі 927/1166/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 31» січня 2017 року Справа № 927/1166/16

Позивач: Управління освіти Ніжинської міської ради,

код ЄДРПОУ 02147606, вул. Жовтнева, 13, м. Ніжин, 16600

Відповідач: Ніжинська міська громадська організація Футбольний клуб Ніжин , код ЄДРПОУ 33556342, вул. Воздвиженська, 5-А, м. Ніжин, 16600

Предмет спору: про стягнення заборгованості у розмірі 8234,78 грн та повернення транспортного засобу

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 01-10/2020 від 19.12.2016;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Управління освіти Ніжинської міської ради звернулось з позовом до Ніжинської міської громадської організації Футбольний клуб Ніжин , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 8234,78 грн та зобов'язати його повернути предмет договору оренди автомобіль ВАЗ 21065 2001 року випуску, державний реєстраційний номер МК 038-00, номер кузова ХТА 21065014345760.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди транспортного засобу від 03.06.2005, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, а також неповерненням предмету оренди позивачу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2016 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.12.2016.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2016 відкладено розгляд справи на 31.01.2017.

У судове засідання з'явився уповноважений представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Відзиву на позов та доказів сплати заборгованості, запропонованих надати ухвалою суду від 21.12.2016, суду не надав.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.12.2016 та про відкладення розгляду справи від 21.12.2016, направлені на адресу відповідача, повернулись неврученими з відмітками поштового зв'язку «за терміном зберігання» .

Згідно з отриманим судом спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Ніжинська міська громадська організація Футбольний клуб Ніжин зареєстрований за адресою: 16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Воздвиженська, 5-А.

За приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до п. 2.3 Постанови №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка уповноваженого представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом брати участь у судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані представником позивача докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Як встановлено судом, рішенням Ніжинської міської ради від 20.10.2004 дозволено виконкому безоплатно передати легковий автомобіль ВАЗ-21065 (державний № МК-03-800 балансовою вартістю 22538,00 грн) на баланс управління освіти для обслуговування міського стадіону «Спартак» .

Факт передачі вказаного автомобілю управлінню освіти підтверджується актами приймання-передачі транспортного засобу від 16.12.2004 та актом прийняття-передачі основних засобів.

Згідно з довідкою Територіального сервісного центру 7443 Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області від 31/25/15-55 від 19.01.2017 транспортний засіб марки ВАЗ 21065, ХТА 21065014345760, д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрований за Управлінням освіти Ніжинської міської ради.

03.06.2005 між Управлінням освіти Ніжинської міської ради (далі - Орендодавець) та Ніжинською міською громадською організацією «Футбольний клуб «Ніжин» (далі - Орендар) укладений договір оренди транспортного засобу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 21065 2001 року випуску, державний реєстраційний номер МК 038-00, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова ХТА 21065014345760.

Орендодавець зобов'язаний протягом 3 днів після набуття чинності цим Договором передати Орендарю за актом предмет оренди в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію (п. 2.1.1. Договору).

Після припинення Договору Орендар зобов'язаний повернути предмет оренди Орендодавцю за актом в технічно справному стані протягом 3 днів (п. 2.3.5. Договору).

Згідно з п. 3.1., 3.2. Договору розмір орендної плати за цим Договором становить 126,25 грн на місяць. Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Орендодавця у строк 10 днів.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 02.06.2010.

Зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору, яка є його невід'ємною частиною (п. 6.3. та 6.4. Договору).

24.12.2010 між сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди транспортного засобу від 03.06.2005, якою внесені зміни до Договору.

Так, пункти 3.1. та 3.2. Договору викладені у новій редакції, згідно з якими розмір орендної плати за цим договором становить 279,49 грн. Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на реєстраційний рахунок Орендодавця у строк 10 днів з дня отримання офіційного повідомлення про індекс інфляції за попередній місяць.

Розділ 3 Договору «Орендна плата» доповнено пунктом 3.5., у якому зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний.

Цією додатковою угодою викладено пункт 6.1. Договору у новій редакції, а саме: Термін дії договору оренди продовжити до 03.06.2015 при забезпеченні виконання зобов'язань, визначених умовами договору оренди, своєчасної сплати податків і платежів.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем заявлено до стягнення заборгованість зі сплати орендної плати за період з липня 2013 по червень 2015 у розмірі 8234,78 грн.

Оскільки відповідачем не сплачувалась орендна плата, позивач направив на адресу відповідача повідомлення від 13.06.2016 №01-10/941 про розірвання договору оренди транспортного засобу від 03.06.2005, яке відповідачем не було отримано, а 15.07.2016 повернуто на адресу позивача з відміткою поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» . Позивач вважає, що саме з цієї дати - 15.07.2016 договір оренди транспортного засобу від 03.06.2005 є розірваним.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні визначення містить норма ст. 759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Договір найму відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до приписів ст. 764 цього Кодексу якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні приписи встановлені ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, згідно з якою строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України, для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У поданій позовній заяві позивач зазначає, що внаслідок несплати відповідачем протягом останніх трьох років орендної плати утворилась заборгованість у розмірі 8234,78 грн, але у наданому розрахунку орендної плати позивач зазначає інший період - липень 2013 - червень 2015, тобто не останні три роки. Позивачем не надано жодних обґрунтувань визначення періоду заборгованості, а також доказів сплати відповідачем орендної плати за інший період, після червня 2015 року (документів бухгалтерського обліку, акту звірки тощо).

Крім того, згідно з п. 3.1. Додаткової угоди від 24.12.2010 до договору оренди транспортного засобу від 03.06.2005 розмір орендної плати становить 279,49 грн. У розрахунку орендної плати сума за липень 2013 (місяць, який є початком обрахунку періоду заборгованості) становить 294,57 грн, тобто є більшою, ніж зазначено у Додатковій угоді. Позивачем жодним чином не обґрунтовано, чому саме сума орендної плати у липні 2013 становить 294,57 грн, а отже неможливо встановити чи правильно розрахована сума стягуваної орендної плати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не обґрунтував суму заборгованості та період її визначення, а отже ці обставини не є належним чином ним доведеними, тому вимога щодо стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 8234,78 грн задоволенню не підлягає.

У силу норм ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, враховуючи відсутність заперечень з боку позивача (Орендодавця) щодо користування спірним автомобілем та заяви про припинення договору, договір оренди транспортного засобу від 03.06.2005 був продовжений на новий термін - до 03.06.2020 на тих самих умовах, що не заперечується позивачем.

Позивач стверджує, що договір був розірваний та припинив свою дію 15.07.2016 з посиланням на те, що позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору оренди транспортного засобу від 13.06.2016 №01-10/941, яке відповідачем не було отримано, а 15.07.2016 повернуто на адресу позивача з відміткою поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» . Тобто, дату повернення повідомлення про розірвання договору оренди позивач вважає і датою розірвання договору.

Суд не приймає до уваги зазначені доводи позивача про розірвання договору, оскільки надане повідомлення від 13.06.2016 №01-10/941 про розірвання договору оренди транспортного засобу не було отримано відповідачем.

Інших доказів розірвання договору сторонами у досудовому чи судовому порядку позивачем не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір оренди транспортного засобу від 03.06.2005 є діючим на теперішній час, а тому вимога щодо повернення спірного транспортного засобу задоволенню не підлягає.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 8234,78 грн та повернення транспортного засобу є неправомірною та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 22, 32-36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 06.02.2017.

Суддя В.В. Шморгун