Постанова

від 30.01.2017 по справі 914/3348/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р. Справа № 914/3348/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

при секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, б/н від 27.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/151/17 від 12.01.2017 р.),

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2016 року

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина , м. Івано-Франківськ про заміну сторони у виконавчому проваджені

у справі № 914/3348/14 (суддя Сухович Ю.О.),

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина , м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів,

про стягнення 879625,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю б/н від 21.10.2016 р.;

від позивача: Фігель Ю.О. - п/к за довіреністю 30.06.2016 р.;

від ОСОБА_5: не прибув;

від Залізничного ВДВС ГТУЮ у Львівській області: не прибув;

від Мостиського районного ВДВС ГТУЮ у Львівській області: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз'яснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представниками сторін, які прибули в судове засідання подано спільне письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2017 р., справу № 914/3348/14 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, б/н від 27.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/151/17 від 12.01.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 30.01.2017 року, про що сторони, правонаступник стягувача та органи державної виконавчої служби були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (том ІV, а. с. 112-118).

В судове засідання (30.01.2017 р.) представник апелянта/відповідача прибув, на виконання вимог ухвали, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав супровідний лист б/н від 27.01.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/647/17 від 27.01.2017 р.) з копією довідки Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова від 25.01.2017 р. № 02-71/85 про зарахування судового збору, докази надсилання апеляційної скарги Залізничному ВДВС ГТУЮ у Львівській області та Пустомитівському ВДВС ГТУЮ у Львівській області та копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2, також представником скаржника через канцелярію суду подано клопотання б/н від 27.01.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/407/17 від 27.01.2017 р.) про зупинення провадження у справі № 914/3348/14 з копією позовної заяви та копією ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.2016 р. по справі № 909/1547/13.

Представник апелянта клопотання про зупинення провадження у справі підтримав та зазначив, що провадження у справі слід зупинити до вирішення справи № 909/1547/13 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина та до ОСОБА_5, за участю третьої особи: Товарна біржа Довіра про визнання недійсним результатів аукціону та визнання договору № 2 про відступлення права вимоги від 14.09.2016 р., оскільки на думку апелянта, дана справа має суттєве значення, так як, у разі визнання недійсним результатів аукціону буде визнано недійсним договір про відступлення права вимоги, який місцевим господарським судом було взято до уваги та винесено неправомірну ухвалу суду про заміну сторони у виконавчому провадженні, відтак, просить винести ухвалу, якою зупинити провадження у справі № 914/3348/14 до вирішення справи № 909/1547/13 за позовом ОСОБА_2 про визнання результатів аукціону недійсними та визнання договору № 2 про відступлення права вимоги від 14.09.2016 р.

По суті апеляційної скарги, представник апелянта зазначив, що первісний позивача/стягувач, укладаючи договір з правонаступником стягувача зобов'язаний був повідомити боржника/апелянта про такі наміри, однак, таких дій стягувачем вчинено не було, що є порушенням прав боржника,також представник скаржника вважає, що чинним законодавством України не передбачено можливість правонаступництва фізичною особою прав та обов'язків юридичної особи, відповідно до вищенаведеного просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовити.

Представник позивача/первісного стягувача в судове засідання прибув, на виконання вимог ухвали представником через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 27.01.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/650/17 від 27.01.2017 р.) в якому просить залишити ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 р. у справі № 914/3348/14 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, також до відзиву представником долучено копію договору № 2 про відступлення права вимоги від 14 вересня 2016 року, копію акту про передання права власності на придбане майно від 14 вересня 2016 року, копію змін та доповнень до договору № 2 про відступлення права вимоги від 14 вересня 2016 року, копію акту передачі документів до договору № 2 про відступлення права вимоги від 14 вересня 2016 року, копію постанови про прийняття до виконання виконавчого провадження ВП № 52702973 від 22.12.2016 р., копію рішення Господарського суду Харківської області від 10.01.2012 р. по справі № 5023/9351/11, копію безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ Медсервіс-Галичина та (витяг з веб-сайту Міністерства юстиції України) та копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ Медсервіс-Галичина .

Представник позивача проти клопотання про зупинення провадження у справі заперечив, вважає, що підстави для зупинення провадження у справі № 914/3348/14 відсутні, оскільки статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, зазначено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі, однак, покликання апелянта, що ним до місцевого господарського суду подано позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина та до ОСОБА_5, за участю третьої особи: Товарна біржа Довіра про визнання недійсним результатів аукціону та визнання договору № 2 про відступлення права вимоги від 14.09.2016 р., про що місцевим господарським судом винесено ухвалу від 23.11.2016 р. по справі № 909/1547/13 не відповідають дійсності, так як, в резолютивній частині ухвали суд ухвалив відкласти вирішення питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_2 про визнання недійсним результатів аукціону та визнання договору про відступлення права вимоги (вх. № 12097/16 від 22.11.2016 р.) до повернення матеріалів справи № 909/1547/13 з Львівського апеляційного суду України, відповідно до наведеного просить у задоволенні клопотання апелянта про зупинення провадження у справі відмовити у зв'язку з відсутністю підстав передбачених ст. 79 ГПК України.

По суті апеляційної скарги представник позивача/первісного стягувача заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, стверджує, що судова практика на яку покликається апелянт в апеляційній скарзі та додає її до апеляційної скарги стосується зовсім інших правовідносин, ніж ті, які виступають предметом розгляду у даній справі. Також представник позивача вважає, що не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що сторонами за договором № 2 про відступлення права вимоги не було дотримано вимоги щодо форми правочину, оскільки, позивач 27.06.2014 р. на адресу відповідача/боржника направляв вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів, відповідно до наведено просить залишити ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 р. у справі № 914/3348/14 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Від ОСОБА_5 уповноважений представник в судове засідання не прибув, вимог ухвали суду від 16.01.2017 р. не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, яке отримано ОСОБА_5 - 19.01.2017 р. за № 79011 03210375.

Від Залізничного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області уповноважений представник в судове засідання не прибув, вимог ухвали суду від 16.01.2017 р. не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, яке отримано Залізничним ВДВС ГТУЮ у Львівській області - 20.01.2017 р. за № 79040 07163349.

Від Мостиського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області представник в судове засідання не прибув, вимог ухвали суду від 16.01.2017 р. не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, яке отримано Мостиським районним ВДВС ГТУЮ у Львівській області - 19.01.2017 р. за № 81300 01046900.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною другою статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 року прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, б/н від 27.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/151/17 від 12.01.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 30.01.2017 року, про що сторони, правонаступник стягувача та органи державної виконавчої служби були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (том ІV, а. с. 112-118).

Однак, від ОСОБА_5, Залізничного ВДВС ГТУЮ у Львівській області та Мостиського районного ВДВС ГТУЮ у Львівській області уповноважені представники в дане судове засідання не прибули.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників ОСОБА_5, Залізничного ВДВС ГТУЮ у Львівській області та Мостиського районного ВДВС ГТУЮ у Львівській області бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 16.01.2017 р. участь повноважних представників сторін та ОСОБА_5, Залізничного ВДВС ГТУЮ у Львівській області та Мостиського районного ВДВС ГТУЮ у Львівській області судом обов'язковою не визнавалася (том ІV, а. с. 110-111).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 р. (п. 5 резолютивної частини ухвали) зобов'язано ОСОБА_5, Залізничний ВДВС ГТУЮ у Львівській області та Мостиський районний ВДВС ГТУЮ у Львівській області подати суду: копію довідки з ЄДРПОУ - Залізничного та Мостиського ВДВС; письмові, документально та нормативно обґрунтовані відзиви (заперечення) на апеляційну скаргу, однак, вимог ухвали суду в тій частині виконано не було.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене вище, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті та розгляду справи без участі представників ОСОБА_5, Залізничного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області та Мостиського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Щодо поданого представником апелянта клопотання б/н від 27.01.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/407/17 від 27.01.2017 р.) про зупинення провадження у справі № 914/3348/14 з додатками на яких ґрунтується вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, клопотання про зупинення провадження у справі № 914/3348/14 до вирішення справи № 909/1547/13 за позовом ОСОБА_2 про визнання результатів аукціону недійсними та визнання договору № 2 про відступлення права вимоги від 14.09.2016 р. - відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунення.

Частина 1 коментованої статті встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Як зазначено у п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" 1412 , статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі. Надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої статті 79 ГПК, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи. Водночас необхідно мати на увазі, що подання як апеляційних, так і касаційних скарг на ухвали, зазначені в пунктах 1, 5, 10 - 21 частини першої статті 106 ГПК, не перешкоджає продовженню розгляду справ, у яких винесено такі ухвали. Приписи частини третьої статті 106 ГПК стосуються й подання касаційних скарг на відповідні ухвали апеляційних господарських судів. Якщо на час надіслання місцевим господарським судом до суду вищої інстанції матеріалів справи не завершений розгляд заяви про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зміну способу та порядку його виконання, скарги на дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби тощо, то провадження за ними зупиняється на підставі статті 79 ГПК до повернення зазначених матеріалів до суду першої інстанції. У разі ж якщо відповідна заява чи скарга або зустрічна позовна заява надійшла до місцевого господарського суду під час перебування матеріалів справи у суді вищої інстанції, то місцевий господарський суд виносить ухвалу про відкладення вирішення питання про прийняття відповідної заяви (скарги) так само до повернення відповідних матеріалів із суду вищої інстанції.

В пункті 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" 1413 зазначено: якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим зумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Як вбачається з клопотання про зупинення провадження у справі та додатків до нього, підставою для зупинення провадження у даній справі, апелянт/відповідач/боржник вважає те, що ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина та до ОСОБА_5, за участю третьої особи Товарної біржі Довіра про визнання результатів аукціону недійсними та визнання договору № 2 про відступлення права вимоги від 14.09.2016 р., про що свідчить ухвала Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/1547/13 від 23.11.2016 р.

Колегією суддів дослідивши ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/1547/13 від 23.11.2016 р. встановлено, що місцевий господарський суд даною ухвалою відклав вирішення питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_2 про визнання недійсним результатів аукціону та визнання договору про відступлення права вимоги (вх. № 12097/16 від 22.11.2016 р.) до повернення матеріалів справи № 909/1547/13 з Львівського апеляційного суду України (абзац перший резолютивної частини ухвали).

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що підстав для зупинення провадження у справі 914/3348/14 не має, а подане представником апелянта/відповідача/боржником клопотання б/н від 27.01.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/407/17 від 27.01.2017 р.) про зупинення провадження у справі № 914/3348/14, є надуманим та таким, що призведе до затягування розгляду справи, відтак у його задоволенні слід відмовити.

З огляду на наведене, заслухавши думку учасників судового процесу, колегія суддів прийшла до висновку розглядати справу по суті, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, ухвалу Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2016 року по справі № 914/3348/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2016 року по справі № 914/3348/14 (суддя Сухович Ю.О.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №914/3348/14 задоволено частково, ухвалено: Замінити стягувача у виконавчому провадженні № 52702973 у справі № 914/3348/14 - Товариство з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд. 1; код ЄДРПОУ 33163059) його правонаступником - ОСОБА_5 (79011, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за наказом Господарського суду Львівської області від 24.03.2015 р. (бланк № 0039748) виданим на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2014 р. залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. у справі № 914/3348/14 (п. п. 1, 2 резолютивної частини ухвали). У задоволенні решти заяви відмовлено (п. 3 резолютивної частини ухвали) (том ІV, а. с. 94-100).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 22.12.2016 р. у справі № 914/3348/14, апелянт/відповідач/боржник (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІV, а. с. 119-122), просить винести постанову, якою ухвалу Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2016 року по справі № 914/3348/14 про заміну стягувача у виконавчому провадженні скасувати (п. 2 прохальної частини апеляційної скарги ).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права при недотриманні процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до прийняття незаконної ухвали, відтак вважає, що дану ухвалу слід скасувати.

Так, апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції, замінюючи первісного стягувача на правонаступника стягувача ОСОБА_5 не врахував тих підстав, що чинним законодавством не передбачено можливість правонаступництва фізичною особою прав та обов'язків юридичної особи, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення клопотання заявника про заміну стягувача у виконавчому провадженні, на підтвердження чого до апеляційної скарги долучив ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.09.2016 р. по справі № 910/25652/15.

Також апелянт стверджує, що заміна стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правового договору чинним законодавством не передбачена, що також підтверджується судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду України від 19.08.2014 р. по справі № 3-56гс14, постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2014 р. по справі № 923/945/13 та інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-06/131/16 від 28.01.2016 р. та ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2016 р. по справі № 910/6099/15-г.

Апелянт також зазначає, що уступка вимоги зобов'язань, що виникли на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України чинним законодавством не передбачена, що також на думку скаржника також підтверджується судовою практикою, а саме постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. по справі № 12/80/2011/5003.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2014 р. у справі № 914/3348/14 (том ІІ, а. с. 86-96), повністю задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина про стягнення 879625,00 грн. безпідставно отриманих коштів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина 879625,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 17592,50 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2014 р. у справі № 914/3348/14 залишено без змін (том ІІ, а. с. 146-151).

Відповідно до вищенаведеного, місцевим господарським судом було видано наказ № 0039748 від 24.03.2015 р. (том ІІ, 159) на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2014 р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015р. у справі № 914/3348/14.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України . Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду .

Також з матеріалів скарги вбачається, що відповідачем/апелянтом, який не погодився з рішення місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, було подано касаційну скаргу. Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2015 р. по справі № 914/3348/14 касаційну скаргу скаржнику - ОСОБА_2 повернуто без розгляду.

06.04.2015 р. державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського МУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47107602 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області у справі № 914/3348/14 від 24.03.2015 р. (том ІІІ, а. с. 25).

В процесі виконання наказу по справі № 914/3348/14 від 24.03.2015 р., між Товариством з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Мельника Юрія Анатолійовича, що діє на підставі постанови (ухвали) Господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2014 р. у справі № 909/1547/13 та ОСОБА_5 (надалі - покупець) було укладено договір № 2 про відступлення права вимоги від 14.09.2016р. (надалі - договір) (том ІІІ, а. с. 14-15).

Також між сторонами за договором було укладено та підписано 14.09.2016 р. Акт про передання права власності на придбане майно (том ІІІ, а. с. 16).

Відповідно до укладеного договору та акту про передання права власності на придбане майно, 26.09.2016 р. ОСОБА_5 (покупець за договором) звернувся до місцевого господарського суду з заявою вх. № 4620/16 про заміну кредитора (том ІІІ, а. с. 7-9).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.10.2016 р. по справі № 914/3348/14 заяву ОСОБА_5 про заміну кредитора у зобов'язанні задоволено та замінено первісного кредитора у зобов'язанні Товариство з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд.1; код ЄДРПОУ 33163059) його правонаступником - ОСОБА_5 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до договору № 2 про відступлення права вимоги від 14.09.2016 р. (том ІІІ, а. с. 47-51).

Слід зазначити, що вищезазначена ухвала суду якою замінено первісного кредитора у зобов'язанні набрала законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 р. по справі № 914/3348/14, якою відмовлено в прийнятті до провадження апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 27.10.2016 р. (том ІІІ, а. с. 168-169).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, 12.10.2016 р. ОСОБА_5 звернулась до місцевого господарського суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні (том ІІІ, а. с. 62-64), однак ухвалою суду від 12.12.2016 р. у справі № 914/3348/14 у задоволенні заяви ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження було відмовлено на підставі ст. 121-4 Господарського процесуального кодексу України (том ІV, а. с. 33-35).

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в процесі розгляду заяви ОСОБА_5 про заміну сторони у виконавчому провадженні місцевим судом було встановлено, що 04.10.2016 р. Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського МУЮ прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 47107602 по примусовому виконанню наказу господарського суду Львівської області у справі № 914/3348/14 від 24.03.2015 р., з посиланням на п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , оскільки згідно відповіді ПФ України за № 1012871848 ОСОБА_2 працює та отримує доходи у ТзОВ Мак Трейд Вест за адресою: Мостиський район, с. Плешевичі, вул. Центральна, 31, що за належністю є територією Мостиського РВДВС ГТУЮ у Львівській області (том ІІІ, а. с. 43).

У зв'язку з наведеним, 24.10.2016 р. Мостиським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52702973 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області № 914/3348/14 від 24.03.2015 р. (том ІV, а. с. 23).

В процесі виконавчого провадження державним виконавцем було з'ясовано, що боржник (ОСОБА_2) 20.10.2016 р. був звільнений з роботи за власним бажанням, у зв'язку з чим, 07.12.2016 р. в. о. начальника Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на адресу Головного територіального управління юстиції у Львівській області скеровано постанову про передачу виконавчого провадження ВП № 52702973 на виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/3348/14 від 24.03.2015 р. до Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського МУЮ за місцем проживання боржника (том ІV, а. с. 28-29).

У зв'язку з зазначеним, 13.12.2016 р. стягувач/позивач (тзОВ Медсервіс-Галичина ) звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження на підставі ст. 121-4 ГПК України (54-56), яку місцевим господарським судом задоволено, з чим погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2014 р. у справі № 914/3348/14 (том ІІ, а. с. 86-96), повністю задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина про стягнення 879625,00 грн. безпідставно отриманих коштів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина 879625,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 17592,50 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2014 р. у справі № 914/3348/14 залишено без змін (том ІІ, а. с. 146-151).

Відповідно до вищенаведеного, місцевим господарським судом було видано наказ № 0039748 від 24.03.2015 р. (том ІІ, 159) на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2014 р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015р. у справі № 914/3348/14.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України . Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду .

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, щосаме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом Про виконавче провадження , іншими нормативно-правовими актами.

На підставі ст.3 Закону Про виконавче провадження виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, видані судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених законом, судові накази, виконавчі написи нотаріусів, посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі рішень цих комісій, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування будівлями та майном, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу, рішення інших органів державної виконавчої влади, у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон), сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

На підставі ч. 4 ст.11 Закону, у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частина 2 ст.124 Конституції України визначає : Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, заміна сторони виконавчого провадження у спосіб звернення до суду - конституційний по правовій суті.

Зважаючи на викладене - звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження - це не лише обов'язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа (рішення, наказу тощо).

Однак, в процесі виконавчого провадження, наказ Господарського суду Львівської області від 24.03.2015 р. по справі № 914/3348/14 не виконаний, про що свідчить постанова про передачу виконавчого провадження від 07.12.2016 р. (том ІV, а. с. 72).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.10.2016 р. по справі № 914/3348/14 заяву ОСОБА_5 про заміну кредитора у зобов'язанні задоволено та замінено первісного кредитора у зобов'язанні Товариство з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд.1; код ЄДРПОУ 33163059) його правонаступником - ОСОБА_5 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до договору № 2 про відступлення права вимоги від 14.09.2016 р. (том ІІІ, а. с. 47-51), дана ухвала суду набрала законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 р. по справі № 914/3348/14, якою відмовлено в прийнятті до провадження апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 27.10.2016 р. (том ІІІ, а. с. 168-169).

Відтак, за наявності ухвали суду від 10.10.2016 р. про заміну первісного кредитора у зобов'язанні, яка набрала законної сили, у суду відсутні законні підстави для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Крім того, як уже було вище зазначено у цій постанові, між Товариством з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Мельника Юрія Анатолійовича, що діє на підставі постанови (ухвали) Господарського суду Івано-Франківської області від 22.07.2014 р. у справі № 909/1547/13 та ОСОБА_5 (надалі - покупець) було укладено договір № 2 про відступлення права вимоги від 14.09.2016р. (надалі - договір) (том ІІІ, а. с. 14-15) та укладено та підписано 14.09.2016 р. акт про передання права власності на придбане майно (том ІІІ, а. с. 16).

Вищезазначений правочин є чинним, оскільки сторонами не доведено перед судом протилежного.

Відповідно до чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст.8 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником. Виходячи з цих норм, а саме, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідації, спадкування тощо) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України Про виконавче провадження , ст. 378 ЦПК України за заявою заінтересованою сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону України Про виконавче провадження .

Відтак, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Дана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 р.

Отже, така правова позиція Верховного Суду України полягає у тому, що відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, визначених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вищенаведеного в сукупності вбачається, що твердження апелянта/відповідача/боржника, що чинним законодавством не передбачено можливість правонаступництва фізичною особою прав та обов'язків юридичної особи, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення клопотання заявника про заміну стягувача у виконавчому провадженні, на підтвердження чого до апеляційної скарги долучив ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.09.2016 р. по справі № 910/25652/15, спростовуються висновками Верховного Суду України, які викладені у постанові від 20.11.2013 р.

Відповідно до ст.121-4 ГПК України (даною статтею Господарський процесуальний кодекс України доповнений Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р.) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Господарський суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вищенаведеного вбачається, що первісний стягувач (ТзОВ Медсервіс-Галичина ) звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 914/3348/14 (позивач) правомірно, як цього вимагає ст.121-4 ГПК України.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №914/3348/14.

Щодо заявленої вимоги ТзОВ Медсервіс-Галичина про видачу наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/3348/14 про стягнення з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 879 625,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 17 592,50 грн. судового збору, яку місцевим господарським судом у задоволенні відмовлено, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст.117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України Про виконавче провадження .

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала про заміну сторони у виконавчому провадженні має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження. Виконання наказу має здійснюватися на підставі та з урахуванням як раніше виданого судом наказу, так і відповідної ухвали про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено видачі нового наказу у випадку заміни сторони виконавчого провадження.

Крім того, як уже зазначалось вище у цій постанові, ухвалою суду першої інстанції від 10.10.2016 р. задоволено заяву ОСОБА_5 про заміну кредитора у зобов'язанні було задоволено та замінено первісного кредитора у зобов'язанні Товариство з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина (код ЄДРПОУ 33163059) його правонаступником - ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до договору № 2 про відступлення права вимоги від 14.09.2016 р.

Відтак, в частині вимог заявника, щодо видачі наказу слід відмовити.

Щодо заперечень апелянта/відповідача/боржника, які викладені в апеляційній скарзі що заміна стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правового договору чинним законодавством не передбачена, що також підтверджується судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду України від 19.08.2014 р. по справі № 3-56гс14, постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2014 р. по справі № 923/945/13 та інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-06/131/16 від 28.01.2016 р. та ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2016 р. по справі № 910/6099/15-г, колегія суддів також вважає такими що не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.

З доданої до апеляційної скарги судової практики вбачається, що у справах, які розглядались судами, за умовами договору відступлення права вимоги цесіонарію надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду. Тому суди дійшли висновку, що позивач та відповідач, не замінюючи кредитора у зобов'язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення. Утім, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. Саме тому у справі № 923/945/13 (3-56гс14) було визнано недійсним договір уступки права вимоги, а у справі № 910/6099/15-г в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні відмовлено.

Апелянт також зазначає, що уступка вимоги зобов'язань, що виникли на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України чинним законодавством не передбачена, що також на думку скаржника також підтверджується судовою практикою, а саме постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. по справі № 12/80/2011/5003, однак, колегія суддів також не може з тим погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Однак, жодним чинним нормативно-правовим актом не встановлено, що кредитор у зобов'язанні яке виникло на підставі спи 1212 ЦК, не може бути замінений.

Отже, стаття 512 ЦК України стосується усіх видів цивільно-правових зобов'язань, в тому числі й зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто тих, які виникли на підставі ст. 1212 ЦК України.

Тому твердження апелянта, що відступлення права вимоги за правочином може мати місце лише у разі, коли зобов'язання між боржником і первісним кредитором виникли на підставі правочину та підтверджені належними доказами, є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, як уже вище було зазначено у цій постанові, 14 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Медсервіс-Галичина та ОСОБА_5 було укладено Договір № 2 про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги до Боржника ОСОБА_2 щодо повернення безпідставно одержаних грошових коштів в розмір 879625,00 грн.: Боржник - ОСОБА_2; загальна сума боргу - 897217,50 грн., в тому числі право вимоги щодо повернення безпідставно одержаних ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 879625,00 грн., сума сплаченого судового збору - 17592,50 грн. перейшло до ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. На виконання цієї норми закону первісним кредитором - ТзОВ Медсервіс - Галичина було передано новому кредитору - ОСОБА_5 усі необхідні документи, які засвідчують право вимоги до боржника - ОСОБА_2, а саме: вимога ТзОВ "Медсервіс-Галичина" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про сплату коштів у розмірі 891465,00 грн. від 27.06.2014 року вих. № 909/1547/13/003; квитанція та опис вкладення у цінний лист про надіслання вимоги Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 про сплату коштів у розмірі 891465,00 грн. від 27.06.2014 року вих. № 909/1547/13/003; банківські виписки від: 21.09.2011 p.; 28.09.2011 p.; 29.09.2011 p.; 06.10.2011 p.; 12.10.2011 p.; 14.10.2011 p.; 19.10.2011 p.; 20.10.2011 p.; 14.11.2011 p.; 23.11.2011 p.; p.; 07.02.2012 p.; 15.02.2012 p.; 07.03.2012 p.; 12.03.2012 p.; 16.03.2012 p.; p.; 04.04.2012 p. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2014р. у справі № 914/3348/14; Наказ Господарського суду Львівської області № 914/3348/14 від 24.03.2015р.; Постанова Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 47107602 від 06.04.2015р. про примусове виконання Рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2014р. у справі № 914/3348/14.

Отже, між первісним кредитором ТзОВ Медсервіс-Галичина та новим кредитором ОСОБА_5 було укладено договір про відступлення права вимоги відповідно до вимог чинного законодавства, який не був ніким оспорюваний.

Крім того, апелянт стверджує, що нібито незаконність здійснення уступки вимоги зобов'язань, що виникли на підставі ст. 1212 ЦК України підтверджується судовою практикою. Однак, у судовому рішенні, наданому апелянтом (справа № 12/80/2011/5003) предметом розгляду справи була не заміна кредитора у зобов'язанні, а стягнення коштів та існували підстави для визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Слід зазначити, існує також судова практика, яка підтверджує, що відступлення права вимоги, яке виникло на підставі ст. 1212 ЦК України є законною (Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 січня 2012 р. у справі № 5023/9351/11, яке набрало законної сили).

Апелянт вказує також, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Апелянт також дійшов висновку, що правочин щодо заміни кредитора є похідним і повинен ґрунтуватися на іншому правочині, а саме - правочині, на підставі якого виникло зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27.06.2014 р. ТзОВ Медсервіс-Галичина було направлено вимогу на адресу ФОП ОСОБА_2 про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 891465,00 грн. (том І, а. с. 16-18), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (том І, а. с. 19).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, зобов'язання ОСОБА_2 повернути безпідставно отримані кошти ТзОВ Медсервіс-Галичина виникло після спливу семи днів з моменту пред'явлення йому (письмової) вимоги.

Тому твердження апелянта, що сторонами договору № 2 про відступлення права вимоги від 14.09.2016 р. не дотримано вимоги щодо форми правочину, не відповідає дійсності.

Все викладене вище доводить, що доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а сама апеляційна скарга - безпідставною.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 р. у справі № 914/3348/14 - без змін.

Судовий збір за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105, 106, 121-4 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2016 року у справі № 914/3348/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

30.01.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 06.02.2017 р.