Ухвала

від 26.01.2017 по справі 359/4272/16-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

26 січня 2017 року м. Київ

Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі колегії:

головуючого Колесниченка В. М.,

суддів Вільгушинського М. Й., Крижановського В. Я.,

при секретарі

судового засідання Асановій Є. С.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110100000375, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця с. Глибоке Бориспільського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців, постановою цього ж суду від 06 грудня 2011 року випробувальний термін відмінено з направленням для відбування покарання, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2013 року звільнено умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 8 днів,

якого визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

за участю прокурора Вергізової Л. А.,

захисника ОСОБА_3,

в с т а н о в и в:

до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернувся прокурор із касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вказує, що апеляційний суд, залишаючи без змін вирок місцевого суду, не взяв до уваги, що ОСОБА_2 вину не визнав, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння, має непогашену судимість за вчинення злочину проти власності, ухвала суду апеляційної інстанції належним чином не мотивована.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди - 7 133 грн., моральної шкоди - 10 000 грн.

Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_2 процесуальні витрати.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишено без задоволення, а вирок суду від 22 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 без зміни.

На підставі ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення, у період з 22 червня 2016 року до моменту набрання вироком законної сили, в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Так, близько 21 год. 15 хв. 15 лютого 2016 року, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку № 66 на вул. Київський шлях у м. Борисполі, пішов за ОСОБА_4, яка проходила повз нього в напрямку будинку № 24.

Коли ОСОБА_4 підходила до будинку № 24 на вул. Київський шлях у м. Борисполі, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_4, наздогнав її та обхватив рукою ззаду за шию і, демонструючи кухонний ніж, висловив погрози застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров'я останньої, а потім відвів ОСОБА_4 до території біля входу у підвал будинку № 24, яка є малолюдною.

Після чого, ОСОБА_2, погрожуючи насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, продовжуючи демонструвати кухонний ніж, а також силоміць утримуючи ОСОБА_4, застосовуючи насильство, небезпечне для здоров'я, внаслідок якого вона впала на асфальтне покриття, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, і відкрито викрав майно потерпілої на загальну суму 7 133 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, думку захисника, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 187 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

При перевірці матеріалів провадження касаційним судом установлено, що доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання вимогам кримінального закону є такими, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як зазначено у вироку, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 187 КК України послався на тяжкість злочину, який є тяжким, дані про особу засудженого, який негативно характеризується, раніше судимий за вчинення корисливого злочину і призначене йому покарання із звільненням від відбування покарання та встановленням іспитового строку було скасовано, а ОСОБА_2 направлено до місця відбування покарання, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину. За повного визнання своєї вини обвинуваченим, до пом'якшуючих покарання обставин місцевий суд згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обґрунтовано відніс активне сприяння розкриттю вчиненого злочину та проявлене щире каяття.

Не погодившись із вироком суду в частині призначеного покарання, прокурор звернувся із апеляційною скаргою на вказане судове рішення, у якій порушував питання про постановлення судом апеляційної інстанції нового вироку, доводи якої за змістом були аналогічними доводам касаційної скарги.

Проте, апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги прокурора, вимог ст. 419 КПК України не дотримався, висновки про залишення апеляційної скарги без задоволення належним чином не мотивував, зазначивши, що покарання призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Водночас, на думку колегії суддів, встановлені у провадженні обставини не є достатніми підставами для висновку про можливість призначення ОСОБА_2 наближеного до мінімального покарання, передбаченого санкцією частини статті за якою його визнано винним.

Так, апеляційним судом не враховано, що місцевий суд не надав належної оцінки ступеню тяжкості конкретного злочину, вчиненого ОСОБА_2, його суспільній небезпеці та даним про особу засудженого, зокрема, тому, що він, будучи раніше судимим за вчинення злочину проти власності, вчинив новий корисливий злочин у стані алкогольного сп'яніння. На думку колегії суддів, наведені обставини свідчать про неможливість виправлення та перевиховання засудженого, а також попередження вчинення ним нових злочинів з призначенням йому наближеного до мінімального покарання, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 - скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді у суді апеляційної інстанції суду необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного й об'єктивного розгляду кримінального провадження, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку та прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Якщо при новому розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, і не буде встановлено інших обставин, які впливають на призначення покарання, то призначене йому покарання вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2016 року слід вважати несправедливим внаслідок м'якості.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

В. М. Колесниченко М. Й. Вільгушинський В. Я. Крижановський