Рішення

від 11.04.2007 по справі 380/16-2006/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032,  м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

11.04.07                                                                                                 

Справа  380/16-2006/13

За позовом 

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ

до Товариства з обмеженою

відповідальністю „Омега-Синтез”, с. Демидів, Вишгородський р-н

про виселення у зв'язку з відмовою від

договору оренди

 Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача ОСОБА_1.;

                      ОСОБА_2 - довіреність;

від

відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської

області надійшла позовна заява Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1 (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Омега-Синтез” (далі -відповідач) про виселення відповідача з нежитлових

приміщень №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7,15  

інженерно-технічного корпусу на першому поверсі та приміщення № 9 на

другому поверсі інженерно-технічного корпусу загальною площею 426,55 кв.м., що

знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, промзона..

Позовні вимоги ґрунтуються на

умовах договору оренди приміщення від 01.02.2002 р., укладеного між сторонами

та ст. 785 Цивільного Кодексу України.

Згідно розпорядження голови

господарського суду Київської області Грєхова А.С. справу передано для

подальшого провадження судді С.Ю.Наріжному.

Ухвалою від 01.03.2007 р. справа

№380/16-2006 прийнята суддею Наріжним С.Ю. до свого провадження та присвоєно їй

номер №380/16-2006/13, а розгляд справи призначено на 19.03.2007 р.

14.02.2007 р. позивачем в порядку

ст. 22 ГПК України надана суду заява про зміну позовних вимог, згідно якого

позивач просить суд встановити, що договір оренди приміщення від 01.02.2002 р.

є припиненим з 01.02.2007 р., зобов'язати відповідача виконати вимоги ст. 785

ЦК України і негайно звільнити приміщення, яке знаходиться за адресою:

промзона, с. Демидів, Вишгородський р-н, Київської області, стягнути з

відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в сумі 5850 грн.

та 3008,12 грн. пені.

Розглянувши зазначену заяву, суд

встановив, що вона суперечить ст. 22 ГПК України так як фактично позивач не

змінює позовні вимоги, а поряд з вимогою про виселення відповідача з нежитлових

приміщень, яка є предметом розгляду, заявляє ще три додаткові зовсім інші нові

вимоги: про встановлення договору припиненим, стягнення заборгованості про

орендній платі та стягнення пені, які не можуть бути предметом розгляду в межах

однієї справи, оскільки суттєво утруднять вирішення спору, що є порушенням

вимог ст. 58 ГПК України.

Фактично подана заява про зміну

позовних вимог є новою позовною заявою, оскільки позивач не змінив позовні

вимоги (як зазначив в заяві), а заявив до раніше існуючої вимоги ще три, які

повинні розглядатися в межах окремого провадження.

Таким чином, справа розглядається

судом щодо первісної вимоги позивача зазначеної в позовній заяві про виселення

у примусовому порядку відповідача з нежитлових приміщень №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7,15

інженерно-технічного корпусу на першому поверсі та приміщення № 9 на другому

поверсі інженерно-технічного корпусу загальною площею 426,55 кв.м., що

знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, промзона..

В матеріалах справи знаходиться

відзив на позов відповідача в якому він позовні вимоги не визнає повністю виходячи

з того, що договір оренди від 01.02.2002 р. в судовому порядку не розірваний.

Представник відповідача в судове

засідання 11.04.2007 р. не з'явився. 

Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду

справи в судовому засіданні 19.03.2007 р. 

Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь

в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст.75 ГПК України справа

розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі

матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників позивача, 

проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом

встановлено наступне.

01.02.2002 р. між позивачем та

відповідачем було укладено договір оренди приміщення (далі -Договір).

Відповідно умов договору позивач передав, а відповідач отримав у тимчасове

володіння та користування нежитлові приміщення №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7,15

інженерно-технічного корпусу на першому поверсі та приміщення № 9 на другому

поверсі інженерно-технічного корпусу загальною площею 426,55 кв.м. (далі -

майно), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, промзона..

Згідно з п. 3.2 договору передача

майна здійснюється за актом прийому-передачі.

На підставі договору та згідно акту

прийому-передачі орендованих приміщень від 01.02.2002 р. підписаному

повноважними представниками сторін та скріпленому їх печатками позивач передав

відповідачу майно, що є предметом договору оренди, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, промзона..

Як встановлено судом та

підтверджується матеріалами справи позивач володіє та користується спірним

майном на підставі договору фінансового лізингового від 25.02.2000 р.,

укладеного між ним та ВАТ ім. Васильєва, що є власником спірного майна.

Законність та правомірність

володіння та користування позивачем спірним майном, а також передача його в

оренду третім особам встановлена рішенням господарського суду м. Києва від

26.12.2006 р. по справі №38/114-41/744, яке набрало законної сили згідно

постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2007 р.

Згідно п. 4.2. Договору термін

оренди складає 5 років з моменту майна, що орендується.

 До закінчення строку дії договору відповідач

неодноразово надсилав листи позивачу з вимогою про розірвання договору оренди в

зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК

України, але оскільки позивачем не було дотримано процедуру розірвання договору

оренди згідно ст. 188 ГК України, то суд вважає, що договір припинив свою дію

лише 01.02.2007 р. після закінчення строку встановленого п. 4.2 договору.

Після закінчення строку терміну

оренди позивач свою згоду на продовження договору оренди не надавав та нового

договору на спірне майно з відповідачем не укладав, а відповідач в свою чергу

також не надав суду будь-яких доказів про пролонгацію договору оренди або

укладення нового договору оренди спірного майна.

Відповідач, в порушення умов

договору після закінчення терміну оренду, станом на день розгляду справи, не

звільнив спірне орендоване майно.

Відповідно до абзацу другого пункту

4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та абзацу другого пункту

4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, які набрали

чинності 01.01.2004р. до відносин, що виникли до набрання чинності відповідними

положеннями цих Кодексів, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і

обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими

положеннями. Крім цього, п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного

кодексу України, до договорів,  що були

укладені до 1  січня  2004 

року  і продовжують  діяти 

після  набрання  чинності 

Цивільним  кодексом України,  застосовуються  правила 

цього  Кодексу  щодо  

підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів

незалежно від дати їх укладення. Оскільки правовідносини між сторонами станом

на 01.01.2004р. продовжували існувати, діяти, 

то суд при розгляді справи застосовує норми Цивільного кодексу України

та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 785

Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач

зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ, у тому стані, в якому вона

була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було

обумовлено в договорі.

Враховуючи вищенаведені вимоги ст.

785 ЦК України та той факт, що договір оренди від 01.02.2002 р., на підставі

якого відповідач користувався спірним майном припинив свою дію в зв'язку з

закінченням термін оренди встановленим п. 4.2 договору, відповідач зобов'язаний

повернути орендоване майно позивачу.          

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону

України „Про власність” та ст. 391 ЦК України власник може вимагати усунення

будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з

позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків, власник майна має

право вимагати усунення перешкод  у

здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд також враховує положення Закону

України "Про фінансовий лізинг", стосовно захисту прав лізингоодержувача

на предмет лізингу (ст.9) та положення Закону України "Про

власність", стосовно загальних положень захисту права власності, а саме:

поширення захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але

володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного

управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі,

передбаченій законом чи договором.

За таких обставин, суд визнав

позовні вимоги позивача обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають

задоволенню повністю.

Що стосується заперечень

відповідача, що передача спірного орендованого майна  відбувалась за іншими договорами, то

зазначені твердження відповідачем не доведені належними доказами, оскільки

будь-яких інших договорів укладених з позивачем або з будь-якими іншими третіми

особами щодо приміщень з такими ж площами як і в договорі оренди приміщення від

01.02.2002 р. відповідач суду не надав.

          Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими

учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які

мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства

повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 193 ГК України

суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати  господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова

від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова

від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони

за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, позивачем належним

чином доведено правомірність виселення відповідача з займаного приміщення.

Витрати за розгляд справи,

відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне

забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Виселити у примусовому порядку

Товариство з обмеженою відповідальністю „Омега-Синтез” (07335, АДРЕСА_1,

промзона. Код ЄДРПОУ 31704139) з нежитлових приміщень №№ 1, 2, 4, 5, 6,

7,15   інженерно-технічного корпусу на

першому поверсі та приміщення № 9 на другому поверсі інженерно-технічного

корпусу загальною площею 426,55 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1,

промзона передавши їх в користування Суб'єкту підприємницької діяльності

-фізичній особі ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1).

3.          Стягнути з Товариство з обмеженою

відповідальністю „Омега-Синтез” (07335, АДРЕСА_1, промзона. Код ЄДРПОУ

31704139) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита, 118

(сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу

          Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

Суддя