Рішення

від 02.02.2017 по справі 507/1848/16-ц

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/1848/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р. Любашівський районний суд Одеської області

в складі:

головуючого судді - Дармакуки Т.П.

при секретарі - Копищик М.С.

з участю позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Комуна про витребування земельної ділянки та відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного підприємства Комуна про витребування земельної ділянки та відшкодування збитків. В обґрунтування вимог вказувала, що на підставі державних актів її матері ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 3,23 га та її батьку ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 3,73 га. Її батьки померли, а вона є єдиною спадкоємицею та прийняла спадщину. Зазначеними земельними ділянками з 10.11.2011 р. по теперішній час користується ПП Комуна . Згідно листа відділу Держземагенства від 03.08.2015 р. земельна ділянка, яка належить ОСОБА_6 в оренді не перебуває, а земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 перебуває в оренді у ПП Комуна , договір зареєстрований 03.05.2012 р. Вказуючи на те, що державна реєстрація укладеного батьком 10.11.2011 р. договору оренди не відбулася, цей договір не є вчиненим, не набрав чинності, тому право оренди у ПП Комуна не виникло, земля не вважається переданою в оренду, тому позивач просила витребувати у відповідача на її користь земельну ділянку площею 3,23 га, шляхом зобов'язання приватного підприемства Комуна передати зазначену земельну ділянку у її володіня. Що стосується земельної ділянки, яка належала її матері, то позивач зазначила, що договір від 10.11.2011 р. був зареєстрований після її смерті, а тому він залишився не вчиненим. З огляду на зазначене позивач просила витребувати від приватного підприемства Комуна на її користь земельну ділянку площею 3,73 га, розташована на території Любашівської селищної ради, масив № 1, ділянка № 9, кадастровий номер 5123355100:01:001:0463, шляхом зобов'язання приватного підприємства Комуна передати зазначену земельну ділянку у її володіння.

Крім того, позивач вказуючи на те, що зазначені земельні ділянки із 2011 року по теперішній час перебувають у фактичному безвідплатному користування відповідача, його батьки, а після їх смерті, вона були позбавленні можливості передати земельні ділянки в оренду підприємствам, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції і одержати за це прибуток. Тому із вини відповідача, її батьки до моменту смерті, а після цього вона була позбавлена доходів у вигляді орендної плати, а отже її завдано збитки на суму не отриманих доходів за весь період неправомірного користування земельними ділянками відповідачем. Тому позивач на підставі ст.22 ЦК України просила стягнути з приватного підприемства Комуна на її користь збитки в сумі 48 010 гривень 68 коп.;

Позивач в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача - директор ПП Комуна ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що батьки позивачки звернулися до нього з проханням видати по 7 000 грн. в рахунок орендної плати та укласти договора оренди земельних ділянок. Він виплатив орендну плату наперед, а також вони підписали договора оренди земельних ділянок та передали на реєстрацію. Обидва договора оренди були зареєстровані , не із його вини, в травні 2012 року. Вважає, що договора оренди землі дійсні та ПП Комуна має право користуватися земельною ділянкою.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із слідуючого.

У відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що на підставі договору оренди землі від 10 листопада 2011 року, який укладено між ОСОБА_4 та ПП Комунна , останній орендує земельну ділянку площею 3,23 га, яка розташована на території Любашівської селищної ради, масив № 1, ділянка № 10 /а.с. 6-9/.

Також на підставі договору оренди землі від 10 листопада 2011 року, який укладено між ОСОБА_5 та ПП Комуна , останній орендує земельну ділянку площею 3,73 га, яка розташована на території Любашівської селищної ради, масив № 1, ділянка № 9 /а.с.10-13/.

Зазначені договора оренди землі зареєстровані у відділі Держкомзему у Любашівському районі про що у державному реєстрі земель вчинено записи № 512330004001168 та № 512330004001169 від 03.05.2012 р., що підтверджується записом про державну реєстрацію та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с.39-50/.

З умов зазначених договорів вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали, а ПП Комуна прийняло в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років.

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В той же час, судом встановлено, що ОСОБА_4 померла 06 березня 2012 р., після смерті якої позивач ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку площею 3,23 га, яка належала померлій на підставі державного акту про право власності на землю серії ІІІ-ОД № 049447, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину /а.с.14/.

Також, як вбачається із свідоцтва про смерть 10 червня 2015 року помер ОСОБА_5 та після його смерті відкрито спадкову справу № 205/2015, свідоцтво про право на спадщину не видано, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, що підтверджується листом нотаріуса від 28 липня 2015 року /а.с.18./

Відповідно до положення ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Відповідно до п.40 зазначених договорів оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи- орендаря, засудження або обмеження її здатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом із орендарем.

З огляду на зазначене, позивач успадкувавши земельні ділянки після батьків набула також права та обов язки за договорами оренди земельної ділянки.

Доводи позивача про те, що договір оренди землі, який підписано ОСОБА_5 та ПП Комуна не є вчиненим, так як договір не зареєстрований, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами , зокрема відповідним записом в у вказаному договорі відділу Держкомзему, а також витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Ксерокопію довідки відділу Держземагенства у Любашівському районі № 31-1518-013-3433/2-15 від 03.08.2015 р. про те, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_5 в оренді не перебуває, суд не приймає до уваги, оскільки на вимогу суду позивач оригінал довідки не надала, а інформація, яка в ній міститься, повністю спростовується вище зазначеним доказами.

Також твердження позивача про те, що договір оренди землі , який був підписаний її матір ю та відповідачем, не був вчинений /не набрав чинності/, оскільки пройшов реєстрацію після її смерті, суд не приймає до уваги виходячи із слідуючого.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі , (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст.210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України Про оренду землі є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. В державній реєстрації вказаного договору оренди землі відповідачу відмовлено не було, натомість договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському районі про що у державному реєстрі земель вчинено записи № 512330004001168 від 03.05.2012 р. Позивачем не оскаржувалися дії відділу Держкомзему щодо реєстрації вказаного договору.

Оскільки договір оренди землі є укладеним з моменту його державної реєстрації, а отже - оспорюваним й витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння без визнання цього договору оренди землі недійсним не ґрунтується на вимогах, встановлених ст. 210, ст. 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи, що договір оренди землі від 10 листопада 2011 р., який укладено орендодавцем ОСОБА_4 та відповідачем, був все ж таки зареєстрований, хоча і після її смерті, а позивач вимогу про визнання договору недійсним не заявляла, дії щодо реєстрації договору не оскаржувала, тому не підлягають задоволенню вимоги про витребування земельної ділянки в порядку ст.387 ЦК України за загальним правилом якої власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Що стосується вимоги позивача про стягнення із відповідача збитків в розмірі 48 010 грн. 68 коп., є похідними від вимоги про витребування земельної ділянки. Враховуючи, що договора оренди земельних ділянок не оспорені позивачем, а тому посилання позивача на те, що відповідач неправомірно та безоплатно використовує земельні ділянки, у зв язку із чим позивач та при житті її батьки були позбавленні доходів у вигляді орендної плати не заслуговують на увагу. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, між сторонами мають місце договірні відносини, відповідно до яких відповідач правомірно орендує зазначені земельні ділянки та п.9-14 договорів оренди землі від 10.11.2011 р. обумовлено форму, розмір, порядок обчислення та строки виплати орендної плати.

Таким чином, позивач у порушення вимог ст.ст.57, 60 ЦПК України не надала доказів щодо неправомірності дій відповідача та заподіяння позивачу майнової шкоди внаслідок цих дій, а тому положення ст.22 ЦК України застосуванню не підлягає.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11, 60, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Комуна про витребування земельної ділянки та відшкодування збитків - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в апеляційний суд Одеської області через Любашівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Т.П. Дармакука