Рішення

від 28.03.2007 по справі 47/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 

47/19

28.03.07

За

позовом     Дочірнє підприємство

"Торговий дім "Сандора"

до                    Суб"єкт

підприємницької діяльності - ОСОБА_1

про                  стягнення 2634,72 грн

Суддя 

Представники:

Від позивача:       Андреєва А.Д. -представник.; Парфенова

О. М. -представник.

Від відповідача:   не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського

суду міста Києва із позовом до відповідача про стягнення з останнього -2634,24

грн. заборгованості за Договором НОМЕР_1 від 26.07.2005 року, а також судових

витрат.

Ухвалою від 02.02. 2007 року було

порушено провадження у справі №47/19 та розгляд справи було призначено на

28.02. 2007 року.

Представник позивача в судовому

засіданні 28.02.2007 року заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Просив суд позов задовольнити.

             Відповідач вимог суду, викладених

в ухвалі суду від 02.02.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав,

і в судове засідання 28.02.2007 року представник відповідача не з'явився. Через

канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

            Ухвалою Господарського суду міста

Києва від 28.02.2007 року розгляд справи було відкладено до 28.03.2007 року.

Представник позивача в судовому

засіданні 28.03.2007 року заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Просив суд позов задовольнити.

             Відповідач вимог суду, викладених

в ухвалі суду від 02.02.2007 року та від 28.02.2007 року не виконав, відзив на

позовну заяву не надав, і в судове засідання 28.03.2007 року представник

відповідача не з'явився. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та

клопотань не подавав.

            Справа розглядається в порядку ст.

75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

            Таким чином, дослідивши у судовому

засіданні матеріали справи за позовом 

Дочірнього підприємства "Торговий дім "Сандора" до

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, заслухавши

пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Між Дочірнім підприємством

"Торговий дім "Сандора", в якості постачальника з однієї

сторони, та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особоюОСОБА_1, в

якості покупця, з -другої, було укладено Договір поставки продукції НОМЕР_1 від

26.07.2005 року (далі Договір), згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався

поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (соки, безалкогольні і алкогольні

напої та ін.).

          Згідно з п. 1.2 Договору

найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент продукції вказуються в

накладній (рахунку - фактурі), що складається відповідно до замовлення покупця

(відповідача).

          Згідно п. 2.1 Договору постачальник

(позивач) поставляє товар (продукцію) на умовах DDP (доставка на склад покупця)

відповідно до Інкотермс 2000. адреса доставки вказується  пункті 8.2.3 Договору (АДРЕСА_2), а також

уточнюється покупцем (відповідачем) при здійсненні замовлення на продукцію.

          Згідно п. 2.2 Договору продукція

поставляється в асортименті, за цінами та в кількості, що вказані в накладній

(рахунку - фактурі), що складається відповідно до замовлення покупця

(відповідача).

           Згідно п. 2.8 Договору у разі

виявлення покупцем (відповідачем) не відповідності продукції за за якістю

обов'язковий виклик представника постачальника (позивача) для складання

двостороннього акту.

           Згідно п. 3.1 Договору сума Договору

визначається як сума всіх партій продукцій, поставлених протягом строку

Договору.

           Згідно п. 3.2 Договору покупець

(відповідач) зобов'язався оплатити продукцію на протязі 14-ти календарних днів

з дати відвантаження, вказаного в накладній (рахунку - фактурі), шляхом

перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (позивача)

або шляхом внесення в касу підприємства.

           Згідно п. 5.1 Договору останній діє

до 25.07.2007 року  

           Так, постачальником (позивачем) на

виконання вищенаведених умов Договору було поставлено відповідачу продукцію

(здебільшого соки та чіпси) на загальну суму -2634,72 грн., що підтверджується

видатковими накладними (оригінали яких досліджені у ході судового розгляду

справи, а належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи)

НОМЕР_2 та НОМЕР_3 від 27.09.2006 року (дві накладні),НОМЕР_4 від 29.09.2006

року та НОМЕР_5 та НОМЕР_6 від 18.10.2006 року (також дві накладні), відповідно

до яких постачальником (позивачем) було відвантажено перелічену продукцію на вищенаведену

суму 27.09.2006 року, 29.09.2006 року та 18.10.2006 року, а покупцем

(відповідачем) відповідно було прийнято зазначену продукцію, що підтверджується

підписом представника покупця (відповідача) на кожній з вищеперелічених

видаткових накладних.

       Натомість, вже 03.11.2006

року постачальником (позивачем) було надіслано (фінансовий чек НОМЕР_7 від

06.11.2006 року) покупцю (відповідачу) претензію за НОМЕР_8, відповідно до якої

позивач прохав відповідача сплатити вартість поставленої продукції у розмірі

-2634,72 грн.

           На день розгляду справи у суді

(28.03.2007 року), відповідно до розрахунку позивача, згідно Договору поставки

продукції НОМЕР_1 від 26.07.2005 року та видаткових накладних від 27.09.2006

року (дві накладні), від 29.09.2006 року та від 18.10.2006 року (також дві

накладні) відповідач не сплатив позивачу за поставлений товар -2634,72 грн.

           Статтею 265 Господарського кодексу

України від 16.01.03 № 436-IV встановлено, що за   договором  

поставки   одна  сторона 

-  постачальник зобов'язується

передати (поставити)  у  зумовлені 

строки  (строк) другій стороні

-покупцеві товар (товари), а  покупець

зобов'язується прийняти вказаний 

товар  (товари)  і 

сплатити  за нього певну грошову

суму, а умови договорів  поставки  повинні 

викладатися  сторонами

відповідно  до  вимог 

Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

           Цією ж статтею визначено, що

реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам

здійснюється за правилами  про  договори купівлі-продажу, а до  відносин 

поставки,  не  врегульованих 

ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу України про договір

купівлі-продажу.         

            Стаття 266 визначено, що

предметом   поставки   є  

визначені   родовими   ознаками продукція,  вироби 

з  найменуванням,  зазначеним 

у   стандартах, технічних    умовах,   

документації    до   зразків  

(еталонів), прейскурантах  чи  товарознавчих 

довідниках.                   

            Предметом  поставки можуть  бути 

також продукція,  вироби,  визначені індивідуальними ознаками, а

загальна кількість товарів,  що  підлягають 

поставці,  їх часткове

співвідношення (асортимент, 

сортамент,  номенклатура) за

сортами,  групами,  підгрупами, видами, марками, типами,

розмірами визначаються  

специфікацією   за  згодою 

сторін,  якщо  інше 

не передбачено законом.

            Стаття 267 передбачено, що договір

поставки може бути укладений на один рік, на строк більше  одного року (довгостроковий договір) або на  інший 

строк, визначений  угодою  сторін. 

Якщо в договорі  строк  його 

дії  не визначений, він вважається

укладеним на один рік.

Статтею 175 частиною 1

Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлено, що майнові

зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарським кодексом  України.

          Стаття 193 Господарського кодексу

України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських

відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно

до закону, інших правових актів, договору.

          Згідно до вищевикладеного, статтею

664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI встановлено, що якщо

з  договору  купівлі-продажу  не 

випливає  обов'язок продавця    доставити   

товар   або   передати  

товар   у   його місцезнаходженні,  обов'язок 

продавця  передати  товар 

покупцеві вважається 

виконаним  у  момент 

здачі  товару  перевізникові або організації зв'язку для

доставки покупцеві.

           Стаття 691 Цивільного кодексу

України передбачає, що Покупець зобов'язаний   

оплатити   товар   за  

ціною, встановленою  у  договорі 

купівлі-продажу,  або,  якщо 

вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його

умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632

цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або

вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення

платежу.

            Стаття 692 Цивільного кодексу

України передбачає, що покупець 

зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття 

товаророзпорядчих  документів   на  

нього,   якщо договором  або 

актами  цивільного  законодавства 

не встановлений інший строк оплати товару та покупець  зобов'язаний 

сплатити  продавцеві  повну  

ціну переданого товару. У разі прострочення  оплати 

товару  продавець  має 

право вимагати  оплати товару та

сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

           Згідно статті 712 Цивільного кодексу

України від 16.01.03 № 435-VI, статтею 664 Цивільного кодексу України від

16.01.03 № 435-VI за   договором  поставки 

продавець  (постачальник),  який здійснює 

підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати 

у встановлений   строк   (строки) 

товар  у  власність 

покупця  для використання його у

підприємницькій діяльності або в інших 

цілях,  не пов'язаних з

особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а

покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

та до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж,

якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру

відносин сторін.

          Стаття 526 Цивільного кодексу України

передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору.

          Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК

України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,  

визначених  змістом  зобов'язання 

(неналежне виконання), а боржник 

вважається  таким,  що 

прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання

або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та

якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес

для кредитора,  він може відмовитися від

прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

            Статтею 623 частиною 1 встановлено,

що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим

збитки.

          Частина 1 статті 33 Господарського

процесуального кодексу  України

передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34

Господарського процесуального кодексу 

України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими

засобами доказування.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов

висновку, що позивач -Дочірнє підприємство "Торговий дім

"Сандора" -умови Договору поставки продукції НОМЕР_1 від 26.07.2005

року виконало у повному обсязі, а відповідач -Суб'єкт підприємницької

діяльності -фізична особа ОСОБА_1 -свої обов'язки за зазначеним договором по

оплаті поставленої їй позивачем продукції -не виконала -нею не була здійснена

оплата за поставлену позивачем продукцію згідно видаткових накладних від

27.09.2006 року (дві накладні), від 29.09.2006 року та від 18.10.2006 року

(також дві накладні) на загальну суму -2634,72 грн., через що на даний час у

відповідача перед позивачем існує заборгованість у вищенаведеному розмірі, яка

ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в

судовому порядку.  А тому суд визнав

вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за

поставлену продукцію за Договором поставки продукції НОМЕР_1 від 26.07.2005

року в розмірі -2634,72 грн. законною та обґрунтованою, а відтак такою,

що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49

Господарського процесуального кодексу 

України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов

Дочірнього підприємства "Торговий дім "Сандора" до Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 - задовольнити.

2.          Стягнути з

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (Ідентифікаційний

код НОМЕР_9, місцезнаходження:АДРЕСА_1) на користь Дочірнього підприємства

"Торговий дім "Сандора" (код ЄДРПОУ 30348775, місцезнаходження:

54028, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Миколаївське, р/р

№2600230013699 в МОД УСБ, МФО 30348775) суму заборгованості в розмірі 2634

(дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 72 коп. а також 102

(сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто

вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

3.          Видати накази

відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання,

оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу

України.

Суддя                                                                      

Станік С.Р.