Рішення

від 01.02.2017 по справі 904/11356/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.2017 Справа № 904/11356/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Житлово-будівельного кооператива-78 "ГІРНИК-2", м. Дніпро

про стягнення 3 543,31 грн.

Суддя Кеся Н.Б.

При секретарі судового засідання Хавіна О.С.

Представники:

Від Позивача: представник не з'явився

Від Відповідача: представники ОСОБА_1, довіреність №1 від 16.01.2017р.

ОСОБА_2, довіреність №2 від 16.01.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі-Позивач) у грудні 2016 року звернулось з позовом до Житлово-будівельного кооператива-78 "ГІРНИК-2" (далі-Відповідач), в якому просить господарський суд стягнути суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 2937,76 грн., три відсотки річних у розмірі 89,05 грн., та пеню у розмірі 516,50 грн. та відшкодувати за рахунок Відповідача понесені Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України судові витрати.

В обґрунтування позову Позивач посилається на несвочасне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №546/14-ТЕ-4 від 27.11.2013р. купівлі-продажу природного газу.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов вказує про те, що ЖБК № 78 Гірник-2 має на своєму балансі котельню, яка забезпечує теплопостачання тільки двом споживачам : мешканцям будинку; НВО № 79 Відділу освіти Соборної районної у м. Дніпрі ради. ЖБК № 78 Гірник-2 є неприбутковою організацією і сплата за спожитий природний газ по договору № 546/14-ТЕ-4 від 27.11.2013р. залежить від сплати мешканцями будинку заборгованості за житлово-комунальні послуги. В будинку мешкає 59,3 % пенсіонерів, яким пенсія виплачується протягом місяця і погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги залежить від терміну одержання пенсії та отримання субвенцій по пільгам та субсидіям від бюджету. Кошти, які отримує ЖБК за житлово-комунальні послуги на розрахунковий рахунок без затримки перераховувалися за спожитий газ на рахунок НАК Нафтогаз України . Але, не дивлячись на прийняття заходів по своєчасній сплаті за спожитий газ на підставі поведеного аналізу погашення заборгованості за спожитий газ ЖБК допущені порушення вимог п. 6.1 Договору. Відповідачем проведений контррозрахунок заявлених до стягнення НАК Нафтогаз України штрафних санкцій. В результаті перевірки виявлено :

1. При розрахунку пені і 3 % річних невірно визначена кількість днів прострочення платежів, що привело до завищення штрафних санкцій на суму 97,11 грн. в т.ч.:- пені на 83,85 грн., 3% річних на 13,26 грн.

2. Інфляційні втрати розраховані з порушенням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якою встановлено, що застосовується індекс інфляції починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому повинен бути здійснено платіж. Тобто в господарському процесі незалежно від дати виникнення заборгованості індекс інфляції буде застосовуватись тільки з наступного місяця. Порушення вимог цієї Постанови призвело до завищення інфляційних втрат на суму 2543,04 грн. Загальна сума перевищення штрафних санкцій по позову складає 2640,14 грн. Сума позову з урахуванням виявлених порушень складає 903,16 грн. Позивачем НАК Нафтогаз України не використані умови п. 9.1 Договору в якому сказано: У випадку виникнення спорів, або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій . Всі спори та розбіжності за 2014 рік могли бути вирішені шляхом переговорів і як наслідок - підписанням Мирової угоди ще у 2015 році, а не в зимовий період 2016 року, коли Уряд України надав населенню право на розстрочку платежів за тепло.

Під час судового засідання Відповідач подав відгук по справі (а.с. 65-67), вказує про те, що інфляційні втрати розраховані з порушенням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якою встановлено, що індекс інфляції застосовується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому повинен бути здійснено платіж. Тобто в господарському процесі незалежно від дати виникнення заборгованості індекс інфляції буде застосовуватись тільки з наступного місяця. Порушення вимог цієї Постанови призвело до завищення інфляційних втрат на суму 2543,04 грн. При розрахунку пені та 3% річних невірно визначена кількість днів прострочення платежів. День фактичної сплати заборгованості включений в період часу, за який здійснюється стягнення пені та 3% річних (порушений п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14), що привело до завищення штрафних санкцій на суму 97,11 грн., в т.ч.: пені на суму 83,85 грн. 3% річних на суму 13,26 грн. Сума позову по контррозрахунку складає - 903,16 грн., в т.ч.: пеня 432,65 грн., 3% - 75,79 грн., інфляційні - 394,72 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлений в попередньому судовому засіданні 17.01.17р.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 17.01.17р. по 01.02.17р. в порядку ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 01.02.17р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та Житлово-будівельним кооперативом-78 "ГІРНИК-2" (далі - Покупець) 27.11.2013 року укладено договір на купівлю-продаж природного газу №546/14-ТЕ-4 (далі-Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцю з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 213,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м).

Згідно з пунктом 3.4 Договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на природний газ встановлюється Кабінетом Міністрів України, тарифи на його транспортування магістральними та розподільними мережами встановлюються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - НКРЕКП) (п. 5.1 Договору).

Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1118,974 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1118,974 грн., крім того ПДВ - 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п. 5.2 Договору).

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (ч. 11 Договору).

Так, на виконання умов договору Позивач в січні-грудні 2014 року поставив Відповідачу природний газ в обсязі 154,897 тис. куб. м. на загальну суму 202791,14 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.14р., 28.02.14р., 31.03.14р., 30.04.14р., 31.05.14р., 30.06.14р., 31.07.14р., 30.09.14р., 31.10.14р., 30.11.14р., 31.12.14р. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них (а.с. 24-34).

Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого природного газу здійснив несвоєчасно, внаслідок чого Позивач нарахував Відповідачу суму пені у розмірі 516,50 грн. за період з 15.02.14р. по 27.01.15р.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

На підставі положень ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 89,05грн. 3% річних за період з 15.02.14р. по 27.01.15р. та 2937,76 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2014р. по січень 2015р.

Зважаючи на встановлені обставини, суд задовольняє позов частково з таких підстав.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У зв'язку з тим, що у справі відсутні обставини, які свідчать про те, що Відповідач є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами частин 1 і 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 ЦК України та ст. ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Оскільки матеріалами справи доводиться несвоєчасне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором, позовні вимоги Позивача про стягнення 3% річних на суму 89,05 грн. за період з 15.02.14р. по 27.01.15р. підлягають задоволенню частково на суму 81,82 грн., оскільки саме на таку суму підтверджується обґрунтований розрахунок 3% річних, оскільки до періоду прострочення Позивачем включено день оплати. Так, згідно з п.1.9 роз'яснень, наданих Пленумом Вищого господарсткого суду України у постанові від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Щодо нарахування інфляційних втрат у розмірі 2937,76 грн. суд задовольняє в цій частині позов частково на суму 298,80 грн., оскільки саме на таку суму підтверджується обґрунтований розрахунок інфляційних втрат. В решті позовних вимог Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 2638,96 грн. інфляційних втрат слід відмовити з наступних підстав. Так, Відповідачем звернуто увагу суду на те, що Позивача нараховував інфляційні втрати на суму боргу за розрахунковий місяць не за підсумками усього місяця, а станом на 15 день цього місяця. Суд погоджується в даному випадку із запереченнями Відповідача, оскільки застосований Позивачем порядок розрахунку не ґрунтується на нормі права.

Так, в пункті 3.2 постанови Пленумом Вищого господарсткого суду України у постанові від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначається, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Крім цього, у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зі змісту зазначених роз'яснень вбачається, що інфляційні втрати можуть нараховуватися у перший та останній місяці, в яких заборгованість за розрахунковий місяць існує більш, ніж 15 днів. Отже, нарахування інфляційних лише на суму боргу, яка була станом на 15 число певного місяця, без врахування наступних погашень боргу в цьому місяці, немає під собою правового підгрунтя.

В частині вимог про стягнення пені у розмірі 516,50 грн., суд вважає, що у зв'язку із включенням до періоду прострочення день погашення боргу, сума пені має складати 432,70грн. Крім цього, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, частини першої ст. 233 ГК України зменшити суму пені та визнати пеню на суму 50,00 грн., а в стягненні решти пені у розмірі 466,50 грн. відмовити. Так, судом враховано, що Житлово-будівельний кооператив-78 "ГІРНИК-2" не є прибутковою організацією, основний борг був погашений задовго до подачі позову до суду, Відповідач систематично та регулярно погашав борг, плата за спожитий природний газ залежить від сплати мешканцями будинку.

За результатами вирішення спору судові витрати у справі покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ч. 2 ст. 49 ГПК України та з урахуванням п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" щодо покладення судових витрат на Відповідача у випадку зменшення суми штрафних санкцій.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооператива-78 "ГІРНИК-2" (49010, м.Дніпро, вул.Лабораторна, буд. 46, код ЄДРПОУ 23361195) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 298,80 грн., три відсотки річних у розмірі 81,82 грн., пеню у розмірі 50,00 грн. та 316,30 грн. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 466,50 грн. пені, 2638,96 грн. інфляційних втрат та 07,23 грн. 3% річних - відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржено протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено-06.02.17р.