Рішення

від 30.01.2017 по справі 908/3232/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/142/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017 Справа № 908/3232/16

за позовною заявою: виробничо-будівельного кооперативу «Ритм» , 69006, АДРЕСА_1

до відповідача: Служба автомобільних доріг у Запорізькій області, 69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50

про стягнення 30 907,00 грн.

суддя Корсун Віталій Леонідович

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 05.12.16 № 1

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 09.09.16 № 17/16

СУТЬ СПОРУ:

01.12.16 до господарського суду Запорізької області звернувся виробничо-будівельний кооператив «Ритм» (надалі - ВБК «Ритм» ) з позовною заявою про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Запорізькій області (далі - Служба автомобільних доріг) заборгованості за виконані ремонтні роботи за договором від 06.12.13 № 459Д-13 в сумі 30 907,00 грн., з яких: 16 912,90 грн. - сума основного боргу, 1 231,63 грн. - 3% річних та 12 762,47 грн. - втрати від інфляції.

01.12.16 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 01.12.16 судом порушено провадження у справі № 908/3232/16, якій присвоєно № провадження 17/142/16. У сторін витребувані документи необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 11.01.17.

Ухвалою від 11.01.17 розгляд справи відкладено на 30.01.17 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 30.01.17, на підставі ст.ст. 82-1, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін роз'яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві від 29.11.16 та письмових поясненнях (вх. № 08-06/340 від 10.01.17). Обґрунтовуючи позов позивач посилається на приписи ст. ст. 526, 612, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України та умови кладеного між сторонами договору № 459Д-13 від 06.12.13 на надання послуг з поточного середнього ремонту автопавільйону Зеленівка на автомобільній дорозі Р-37 Енергодар - Василівка - Бердянськ у Приморському районі, км 168+118 (ліворуч). Вказує, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе за договором зобов'язання з поточного середнього ремонту. Проте, відповідач за виконані роботи не розрахувався, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 16 912,90 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати вартості виконаних робіт є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом санкцій (ст. 625 ЦК України). Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву за вих. від 11.01.17 №09/3232 підтвердив наявність кредиторської заборгованості перед позивачем в сумі 16 912,90 грн. При цьому, зазначив, що за умовами договору передбачено, що розрахунки по ньому здійснюються при умові отримання коштів від головного розпорядника. За період з 28.06.14 по день розгляду справи бюджетні асигнування для розрахунків по договору №459Д-13 від 06.12.13 відповідачу не надходили. На думку відповідача, враховуючи, що сторони договору № 459Д-13 встановили розрахунки при умові надходження коштів від головного розпорядника, строк оплати було встановлено протягом 5 банківських днів з дати отримання бюджетного фінансування, та виходячи з того, що грошові кошти не надходили з державного бюджету від головного розпорядника коштів, відповідач вважає, що період настання заборгованості позивачем з 27.06.14 визначено необґрунтовано, тому нарахування 3% річних та втрат від інфляції є неправомірним. Відзначає, що на запит Служби автомобільних доріг в Запорізькій області (відповідача) від 12.12.16 №15/1962 Управлінням Держаної казначейської служби України у Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області повідомлено: за період з 01.06.14 по 05.01.16 на рахунок 35220301016972 фонду 03 по КПКВК 3111020 Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування кошти не надходили, на сплату по договору № 459Д-13 від 06.12.13 грошові кошти виділені не були.

Позивач з доводами відповідача не погодився, свої заперечення виклав у письмовому поясненні. Зокрема, зазначив, що посилання відповідача на ненадходження відповідних коштів як на підставу невиконання зобов'язання, є необґрунтованим. Для нарахування втрат від інфляції та 3% річних не потрібно встановлення наявності вини боржника. Спростовуючи доводи відповідача, посилається на судову практику та висновки рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.05 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.13 між Службою автомобільних доріг у Запорізькій області (Замовником, відповідачем у справі) та Виробничо-будівельним кооперативом Ритм (Підрядником, позивачем у справі) укладено договір № 459Д-13 на надання послуг з поточного середнього ремонту автопавільйону Зеленівка на автомобільній дорозі Р-37 Енергодар - Василівка - Бердянськ у Приморському районі, км 168+118 (ліворуч) (надалі Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується надати визначені Замовником обсяги послуг з поточного середнього ремонту автопавільйону Зеленівка на автомобільній дорозі Р-37 Енергодар - Василівка - Бердянськ у Приморському районі, км 168+118 (ліворуч) (надалі - послуги) у відповідності до діючих норм і стандартів та здати їх в обумовлені строки Замовнику (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, договірна ціна послуг динамічна та визначена відповідно до державних будівельних норм і складає 16,91664 тис. грн. з ПДВ.

Згідно із п. 3.1. договору, розрахунки за надані по цьому договору послуги здійснюються на підставі Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і Довідки про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/ (форма № КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних ДБН та підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 30 календарних днів після підписання акту та при умові отримання коштів від головного розпорядника.

Пунктом 3.3. договору визначено, що Замовник зобов'язується сплачувати надані послуги по усіх складових вартості послуг згідно з вимогами ДБН; сплачувати загально-виробничі, адміністративні витрати та кошторисний прибуток в розмірі згідно з чинним законодавством та відповідно до погодженої договірної ціни.

Відповідно до п. 3.5. договору, у разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок, а у разі зміни бюджетного фінансування замовник письмово повідомляє про це підрядника, який зобов'язаний негайно призупинити надання послуг з моменту отримання повідомлення.

Згідно з п. 3.6. договору, бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах бюджетний асигнувань та оплачуються фінансові зобов'язання за надані послуги на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідок про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/» (форма № КБ-3) в межах виділених коштів (реального фінансування).

Відповідно до пункту 2 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання по договору за спеціальним фондом бюджету виникають виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету.

Підпунктом 7.1.1 договору визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Згідно з підпунктом 7.4.1 договору підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Пунктом 10.2 договору визначено, що термін дії договору: початок - 06.12.13; закінчення - 31.12.13.

Додатковими угодами від 31.12.13 № 1 ДУ/459Д-13, від 31.12.14 № 3 ДУ/459Д-13, від 25.12.15 № 4 ДУ/459Д-13, від 29.12.16 № 6 ДУ/459-Д-13 у зв'язку з відсутністю фінансування у 2013 р., 2014 р., 2015р., 2016 р. термін дії договору подовжувався до 31.12.14, до 31.12.15, до 31.12.16 та до 31.12.17 відповідно.

Додатковою угодою від 21.10.15 № 4 ДУ/459Д-13 до договору внесено зміни до пункту 2.1 договору від 06.12.13 № 459Д-13, а саме п. 2.1. викладено в наступній редакції: Договірна ціна послуг динамічна та визначена відповідно до державних будівельних норм і складає 16,91664 тис. грн. з ПДВ. Фінансування послуг здійснюється за рахунок Спеціального фонду Державного бюджету .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи з поточного середнього ремонту автопавільйону Зеленівка на автомобільній дорозі Р-37 Енергодар - Василівка - Бердянськ у Приморському районі, км 168+118 (ліворуч) на загальну суму 16 912,90 грн., що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (примірна форма № КБ-3) від 28.05.14 та Актом приймання виконаних будівельних робіт № РТМ-12 (примірна форма № КБ-2в) від 28.05.14 на загальну суму 16 912,90 грн., які підписані уповноваженими представниками обох сторін без зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи).

За доводам позивача, зобов'язання по оплаті наданих послуг з поточного ремонту до 27.06.14, як то передбачено умовами п. 3.1 Договору, відповідачем не виконано, що є підставою для нарахування на суму заборгованості 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Запорізькій області суми 16 912,90 грн. основного боргу, суми 1 231,63 грн. - 3% річних та суми 12 762,47 грн. втрат від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші право чини … Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За визначенням ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 - 175 Господарського кодексу України).

Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України унормовано, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 4 ст. 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що розрахунки за надані по цьому договору послуги здійснюються на підставі «Акту приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) і «Довідки про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/» (форма № КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних ДБН та підписаних представниками сторін, протягом 30 календарних днів після підписання акту та при умові отримання коштів від головного розпорядника.

У разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок, а у разі зміни бюджетного фінансування замовник письмово повідомляє про це підрядника, який зобов'язаний негайно призупинити надання послуг з моменту отримання повідомлення (п.3.5 Договору).

Бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах бюджетний асигнувань та оплачуються фінансові зобов'язання за надані послуги на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідок про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/» (форма № КБ-3) в межах виділених коштів (реального фінансування) (п. 3.6 Договору).

Враховуючи підписання Замовником 28.05.14 Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) і Довідки про вартість виконання будівельних робіт /та витрат/ (форма № КБ-3), роботи на суму 16 912,90 грн. вважаються прийнятими. Таким чином, у позивача виникло до відповідача право вимоги оплати за виконані ним роботи.

Виконання позивачем робіт на суму 16 912,90 грн. за договором № 459Д-13 від 06.12.13 відповідачем в ході розгляду справи не заперечувалось.

Вказане також підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірки від 10.01.17, який підписано уповноваженими особами позивача та відповідача, а також скріплено печатками сторін.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Щодо укладеної сторонами додаткової угоди від 29.12.16 № 6 ДУ/459Д-13, згідно з якою термін дії договору продовжено сторонами до 31.12.17, суд відзначає, що продовження сторонами терміну дії Договору не спростовує наявність у відповідача обов'язку по оплаті прийнятих за відповідним Актом форми КБ-2в робіт згідно з умовами Договору.

У відповідності з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Проаналізувавши фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що позивач, який належним чином виконав свої зобов'язання за договором у цій справі, позбавлений способів захисту своїх законних прав, окрім судового.

Судом відхиляється посилання відповідача на відсутність бюджетного призначення на фінансування виконаних робіт, оскільки така обставина не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 3-28гс12 від 15.05.12 (додається) та рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.05) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.04).

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача суми 16 912,90 грн. основного боргу правомірною та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в т.ч. передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього: 3% річних та інфляційних витрат заявлені позивачем обґрунтовано, виходячи з їх правової природи.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Вирішуючи спір судом прийнято до уваги наведені вище у тексті цього рішення приписи чинного законодавства, представлені докази, а також роз'яснення, викладені у п. 1.12 Пленуму, згідно з якими (роз'ясненнями) … з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, судом перевірено розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» .

При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання та суми боргу, що існувала у спірний період. Суд також вважає обґрунтованим початок нарахування позивачем 3% річних з 28.06.14, оскільки це відповідає положенням пункту 3.1 Договору, тобто через 30 календарних днів після підписання 28.05.14 Акту форми № КБ-2в.

Відносно наданої відповідачем до матеріалів справи копії примірника Акту форми №КБ-2в на суму 16 912,90 грн., на якому проставлено дату підписання 27.06.14, суд зауважує, що відповідно до наданої позивачем до матеріалів справи копії Акта КБ-2в, дата підписання - 28.05.14. Акт підписано посадовою особою підприємства відповідача та скріплено печаткою підприємства, що відповідачем не заперечується. Отже, вважати зазначені дані недостовірними підстави у суду відсутні.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд відзначає, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню. За заявлений позивачем період (з 28.06.14 по 29.11.16), належний до стягнення розмір 3% річних становить суму 1230,36 грн., але не суму 1231,63 грн., яку заявлено позивачем до стягнення, а тому в решті вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції (за період з липня 2014р. по жовтень 2016 р. включно), суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в заявленій сумі, а саме: в сумі 12 762,47 грн.

Щодо доводів відповідача про неправомірне нарахування позивачем 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає наступне:

Стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України (інфляційні втрати та 3% річних).

Як вже зазначалося вище, в силу приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Частина 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань підтверджено матеріалами справи, а відтак, вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими.

Враховуючи приписи статей 611 та 625 ЦК України, суд наголошує, що право кредитора вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Крім того, за змістом п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , … за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Отже, для нарахування втрат від інфляції та 3% річних не потрібно встановлення наявності вини боржника.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У даному випадку позивачем доведено частково, а відповідачем не спростовано, обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача суд задовольняє частково, а саме: в сумі 16 912,90 грн. основного боргу, в сумі 1 230,36 грн. - 3% річних та в сумі 12 762,47 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє з огляду на необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1377,94 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 1 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 49, 69, 82, 82 1 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг в Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 25891336) на користь виробничо-будівельного кооперативу Ритм (69006, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 20481579) - суму 16 912 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 90 коп. основного боргу, суму 1 230 (одна тисяча двісті тридцять) грн. 36 коп. 3% річних, суму 12 762 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 47 коп. втрат від інфляції та суму 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 94 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.02.2017.

Суддя В.Л. Корсун