Рішення

від 01.02.2017 по справі 908/3305/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/130/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017 Справа № 908/3305/16

За позовом: Київської міської клінічної лікарні № 3 (02125, Київська область, м. Київ, вул.П. Запорожця, 26)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Ізраїльська медична компанія” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, офіс 75)

про стягнення 4 487,79 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача:           не з'явився

Від відповідача:           не з'явився

                                                            СУТНІСТЬ СПОРУ:

09.12.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Київської міської клінічної лікарні № 3 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Ізраїльська медична компанія” про стягнення 4098,07 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/3305/16, справі присвоєно номер провадження – 5/130/16, розгляд якої призначено на 16.01.2017. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 01.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

25.01.2017 від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №120 від 23.01.2017 (вх. № 08-06/2766 від 25.01.2017), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 3 763,71 грн., пеню у розмірі 23,39 грн., 3 % річних у розмірі 140,37 грн. та втрати від інфляції у розмірі 560,32 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

Також, 25.01.2017 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами справи за вих. № 119 від 23.01.2017. Клопотання позивача судом задоволено.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 №18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного, вказане клопотання позивача № 120 від 23.01.2017 відповідно до ст. 22 ГПК України прийнято судом як збільшення заявлених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2015 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київською міською клінічною лікарнею №3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльська медична компанія» укладено договір №2043 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. Умовами договору передбачено, що орендар зобов'язаний самостійно сплачувати на підставі договору з підприємством-балансотуримувачем, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання при будинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж та компенсацію витрат підприємства-балансотуримувача за користування земельною ділянкою. Позивач просить суд стягнути з відповідача компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 3 763,71 грн., пеню у розмірі 23,39 грн., 3 % річних у розмірі 140,37 грн. та втрати від інфляції у розмірі 560,32 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судові засідання 16.01.2017 та 01.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”).

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвала про порушення провадження у справі №908/3305/16 від 09.12.2016, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю “Українсько-Ізраїльська медична компанія” на адресу: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, офіс 75, була отримана уповноваженим представником, що підтверджується про вручення поштового відправлення № 6900115873213 від 15.12.2016 (І т. а.с. 70). Також, ухвала про порушення провадження у справі №908/3305/16 від 09.12.2016, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю “Українсько-Ізраїльська медична компанія” на адресу: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, офіс 75, повернулась на адресу суду з відміткою пошти: «організація вибула» (І т. а.с. 71, 72).

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльська медична компанія» є: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 160, офіс 75 (І т.а.с. 62 – 64, 74 - 77). Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2015 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – орендодавець), Київською міською клінічною лікарнею №3 (далі – балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльська медична компанія» (далі – відповідач, орендар) укладено договір №2043 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі – договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі затвердженого орендодавцем протоколу конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади м. Києва Департаменту комунальної власності м Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.05.2015 № 9 передає, орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитловий будинок) – далі Об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 26, літера П загальною площею 481,50 кв. м. для розміщення приватного закладу охорони здоров'я (лікувально-діагностичні послуги).

Строк оренди - із 12.10.2015 по 10.10.2018, з умовою укладення нового договору, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, на 10 років до 12.10.2025 (п. 9.1 договору).

Згідно з п.п. 3.9. договору оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства – балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

Відповідно до п.п. 4.2.3. договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Згідно із п.п. 4.2.13 договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати на підставі договору з підприємством-балансотуримувачем, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання при будинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж та компенсацію витрат підприємства-балансотуримувача за користування земельною ділянкою.

Згідно з п.п. 4.2.20. договору орендар зобов'язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати приміщення по Акту приймання-передачі Позивачу.

Відповідно до п.п. 5.2.2. договору позивач має право стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п.п. 6.2. договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансотуримувача орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплачених орендних платежів з відповідача стягується у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.

Фактичне передання приміщення в користування Відповідачу підтверджує Акт приймання-передачі нерухомого майна від 12.10.2015, який підписано сторонами договору (І т. а.с. 49 – 50, 95 - 96).

Факт повернення приміщення від відповідача позивачу підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.12.2015 (І т. а.с. 51 – 52, 101-102).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами з вимогою погасити заборгованість зі сплати податку на землю (І т. а.с. 53 - 55).

Позивач 04.07.2016 надіслав відповідачу рекомендованим листом № 1108 від 04.07.2016 письмову претензію про сплату компенсацію витрат підприємства-балансотуримувача за користування земельною ділянкою у розмірі 4 120,90 грн. (І т. а.с. 56 - 59), що підтверджується фіскальним чеком № 0000 від 04.07.2016 та описом вкладення у цінний лист від 04.07.2016 (І т. а.с. 60, 61). Відповіді на претензію позивач не отримав.

Заборгованість відповідача з компенсації витрат позивача за користування земельною ділянкою перед позивачем за жовтень-листопад місяці 2015 становить 3 763,71 грн. В матеріалах справи міститься Акт № 143 від 01.12.2015 з розрахунком № 143 за грудень 2015земельного податку на суму 3 763,71 грн. (І т. а.с. 28, 109), рахунок-фактура № 7 від 01.12.2015 на суму 3763,71 грн. (І т. а.с. 29, 113).

04.01.2017 позивач направив на адресу відповідача лист № 6 від 04.01.2017 з додатком: ухвала суду від 09.12.2016 № 908/3305/16, Акт звірки взаєморозрахунків (І т. а.с. 80). Відповіді позивач також не отримав.

В матеріалах справи міститься Довідка № ю-14851/2015 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (І т. а.с. 128), Державний акт на право постійного користування землею № 005032 (І т. а.с. 131 - 135), наказ № 27.07.2005 № 235 «Про закріплення майна за Київською міською клінічною лікарнею № 3 (І т. а.с. 136 - 142).

Акт звірки взаєморозрахунків на суму 3763,71 грн., підписаний позивачем (І т. а.с. 112).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Згідно із ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 п. 286.6 ст. 286 розділу ХІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами) за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Водночас п. 288.5 ст. 288 розділу ХІІІ Податкового Кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою ніж 3% нормативної грошової оцінки; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), — 3% нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та які надано для будівництва та/або експлуатації аеродромів, — чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, — 12% нормативної грошової оцінки.

В свою чергу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності теж є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (Підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та безпосередньо землекористувачі, а орендної плати - орендарі земельних ділянок.

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, складає 1% від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 Податкового Кодексу України).

При наданні в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки (оренди будівель або їх частин).

Сплата податкового зобов'язання, визначеного у декларації на поточний рік, проводиться рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 Податкового Кодексу України).

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, яка підлягає індексації (ст. 289 Податкового Кодексу України). Величину коефіцієнта індексації доручено розраховувати центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (таким є Державне агентство земельних ресурсів) за індексом споживчих цін за попередній рік станом на 1 січня поточного року.

У зв'язку з вищезазначеним, Бухгалтерська служба АУП Київської міської клінічної лікарні №3 повідомляє, що для розрахунку земельного податку ТОВ "Українсько-Ізраїльська медична компанія" КМКЛ №3 користувалася: 1. Витягом з технічної документації №Ю-24742/2009 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2009 № 22; 2. Довідкою № Ю – 14851/2015 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виданої Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.10.2015 №1095; 3. Державним актом на право постійного користування землею №66-4-00020 від 18.12.2000, виданим Київською міською Радою на підставі рішення Київської міської Ради від 08.06.2000 №155/876; 4. Рішенням Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» (зі змінами); 5. «Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженим Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 N 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за N 388/12262;

1.          Для розрахунку податку на землю за жовтень 2015 року (з 12 по 21 жовтня 2015 року включно) (Витяг з технічної документації №Ю-24742/2009):

1 068,45 (481,5 кв. м (площа приміщення переданого в оренду) х 2,219 (коефіцієнт прибудинкової території) = 1068,45 кв. м (податок на землю з урахуванням коефіцієнту прибудинкової території)). х 858,08 (базова вартість 1 кв. м. землі) х 2,5 ( коефіцієнт на функціональне використання землі) х 1,17 (узагальнюючий локальний коефіцієнт) х 1,249 (коефіцієнт індексації грошової оцінки) х 0,01 (один відсоток) /12 (кількість місяців) / 31 (кількість днів у поточному місяці) х 10 (кількість днів протягом яких нараховано податок) = 900,38 грн.

2.          Для розрахунку податку на землю за жовтень 2015 року (з 22 по 31 жовтня 2015 року включно) (Довідка № Ю – 14851/2015):

1 068,45 (481,5 кв. м (площа приміщення переданого в оренду) х 2,219 (коефіцієнт прибудинкової території) = 1068,45 кв. м (податок на землю з урахуванням коефіцієнту прибудинкової території)). х 858,08 (базова вартість 1 кв. м. землі) х 2,5 ( коефіцієнт на функціональне використання землі) х 1,03 (узагальнюючий локальний коефіцієнт) х 1,249 (коефіцієнт індексації грошової оцінки) х 0,01 (один відсоток) /12 (кількість місяців) / 31 (кількість днів у поточному місяці) х 10 (кількість днів протягом яких нараховано податок) = 792,64 грн.

3.           Для розрахунку податку на землю за листопад 2015 року (Довідка № Ю – 14851/2015):

1 068,45 (481,5 кв. м (площа приміщення переданого в оренду) х 2,219 (коефіцієнт прибудинкової території) = 1068,45 кв. м (податок на землю з урахуванням коефіцієнту прибудинкової території)). х 858,08 (базова вартість 1 кв. м. землі) х 2,5 ( коефіцієнт на функціональне використання землі) х 1,03 (узагальнюючий локальний коефіцієнт) х 1,249 (коефіцієнт індексації грошової оцінки) х 0,01 (один відсоток) /12 (кількість місяців) = 2 457,20 грн.

Заборгованість відповідача з компенсації витрат позивача за користування земельною ділянкою перед позивачем за жовтень-листопад місяці 2015 становить 3 763,71 грн., підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 23,39 грн.

Відповідно до п.п. 6.2. договору сторонами встановлено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансотуримувача орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплачених орендних платежів з відповідача стягується у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.

Судом перевірено розрахунок пені позивача, розрахунок пені є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із розрахунками позивача відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 140,37 грн. за період з 16.10.2015 по 01.02.2017 та втрати від інфляції у розмірі 560,32 грн. за період жовтень 2015 - грудень 2017. Судом перевірено розрахунки позивача за допомогою КП «Законодавство», розрахунки є вірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем також суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Ізраїльська медична компанія” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, офіс 75, код ЄДРПОУ 35530017, п/р26003011848902 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346) на користь Київської міської клінічної лікарні № 3 (02125, Київська область, м. Київ, вул.П. Запорожця, 26, код ЄДРПОУ 05415958, р/р 31553201349630 в ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019) компенсацію витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 3 763 (три тисячі сімсот шістдесят три) грн. 71 коп., пеню у розмірі 23 (двадцять три) грн. 39 коп., втрати від інфляції у розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 32 коп., 3 % річних у розмірі 140 (сто сорок) грн. 37 коп., судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя                               К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 06.02.2017.