Рішення від 01.02.2017 по справі 910/23845/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017Справа №910/23845/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Матпостач"

Про стягнення 46 263,92 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Іванюк В.В. (дов.)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 01.02.2017, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 1-1 від 19.12.2016 Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (надалі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матпостач" (надалі - відповідач) про стягнення 46 263,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/23845/16, розгляд справи призначено на 18.01.2017.

18.01.2017 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 01.02.2017.

В судове засідання, призначене на 01.02.2017, представник позивача з'явився та надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 01.02.2017, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 між позивачем (Орендодавець), та відповідачем (Орендар) укладено Договір оренди № ДО-76/Б-2013 (далі - Договір, належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

За умовами п. 1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт оренди.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Актом здачі-приймання від 01.07.2013 позивач передав відповідачеві визначене нежитлове приміщення на виконання умов Договору, а відповідач прийняв таке приміщення.

Згідно п. 3.2 Договору плата за користування об'єктом оренди сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця, не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць, на умовах 100 ; попередньої оплати.

02.06.2014 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договір оренди № ДО-76/Б-2013 від 01.07.2013 про розірвання з 03.06.2014 Договору оренди № ДО-76/Б-2013 від 01.07.2013, а також складено акт здачі-приймання об'єкта від 02.06.2014, згідно якого Орендарем повертається, а Орендодавцем приймається орендоване приміщення.

Однак відповідачем в порушення умов Договору орендна плата не вносилась, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 18 987,32 грн.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Судом перевірено розрахунки сум, заявлених до стягнення, що надані позивачем, та встановлено, що вказані розрахунки відповідають погодженим сторонами базовим розрахункам.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, суд вважає заборгованість відповідача у розмірі 18 987,32 грн. доведеною.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 7 031,03 грн. пені.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, договором не передбачено обов'язку відповідача сплачувати пеню у разі прострочення зобов'язання, а отже суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача, щодо стягнення пені в сумі 7 031,03 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 571,06 грн. інфляційних втрат та 1 674 грн. 51 коп. - 3 % річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, та вважає його арифметично вірним, а отже дійшов висновку про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 18 571,06 грн. інфляційних втрат та 1 674 грн. 51 коп. - 3 % річних.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Матпостач" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 49/2; ідентифікаційний код: 30470912) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (03680, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 49/2; ідентифікаційний код 14308569) основний борг в сумі 18 987 грн. 32 коп. , 3 % річних в сумі 1 674 грн. 51 коп., інфляційні втрати в сумі 18 571 грн. 06 коп. та 1 168 грн. 58 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. В частині позовних вимог, щодо стягнення пені в сумі 7 031 грн. 03 коп. - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.02.2017.

Суддя М.О. Лиськов