Рішення

від 30.01.2017 по справі 910/22579/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017Справа №910/22579/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" доДочірнього підприємства "Сакура Гласс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура І" простягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Кошліченко В.С. за довіреністю; від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Сакура Гласс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура І" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 порушено провадження по справі та призначено до розгляду на 17.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 розгляд справи відкладено на 30.01.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 26.01.2017 від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви від 26.01.2017.

В судове засідання 30.01.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Представник позивача в судове засідання 30.01.2017 з'явився та подав в судовому засіданні заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 130 191, 79 грн. Крім того, представник позивача надав суду усні пояснення по суті справи, в яких заявлені позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог підтримав в повному обсязі.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог була прийнята судом в порядку ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд позовних вимог здійснюється судом з врахуванням поданої заяви.

Позовні вимог мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за спрощеними договорами укладеними в період з 2010 по 2013 роки щодо проведення робіт та передання товарно - матеріальних цінностей, які оформлені актами прийняття робіт послуг та видатковими накладними підписаними сторонами.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, викладеного позивачем не спростував.

У судовому засіданні 30.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідачі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач мали довготривалі господарські відносини пов'язані з продажем та виготовленням скло виробів, які оформлювалися сторонами шляхом підписання актів виконаних робіт та видаткових накладних. В період з 2010 року по 2013 позивачем на користь відповідача було проведено робіт та передано товарно - матеріальних цінностей на загальну суму 167 831, 11 грн, що підтверджено наявними у матеріалах справи актами та видатковими накладними. За Зазначений обсяг виконаних робіт та переданих товарно - матеріальних цінностей, як стверджує позивач, оплату проведено частково в сумі 37 639, 32 грн.

В грудні 2013 року між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідачем визнано суму заборгованості перед позивачем в розмірі 142 710, 87 грн.

В серпні 2016 року позивач звернувся до відповідача із вимогою - претензією про оплату заборгованості в сумі 142 710, 87 грн вих. № мк/96 від 10.08.2016 в якій вимагав погасити заборгованість не пізніше семи днів з моменту отримання вимоги.

В листопаді 2016 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою - претензією про оплату заборгованості в сумі 142 710, 87 грн.

Доказів оплати заборгованості відповідачем перед позивачем в розмірі 142 710, 87 грн та/або в будь - якому іншому розмірі матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог є матеріально - правова вимога позивача заявлена до відповідача про стягнення з останнього 130 191, 79 грн основної заборгованості за виконані роботи та передані товарно - матеріальні цінності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи, що фактична поставка товару позивачем відповідачу та фактичне надання послуг (виконання робіт) щодо виготовлення скло виробів підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд вирішуючи спір по справі виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товарів оформлені видатковими накладними та правовідносини щодо виконання робіт (були укладені відповідні договори у спрощений спосіб), без погодження строків оплати поставленого товару та строків оплати виконаної роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем відповідачу та прийняття останнім матеріально - товарних цінностей в 2011 році та виконання позивачем на користь відповідача та прийняття останнім робіт на загальну суму 167 831, 11 грн за договорами оформленими сторонами у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних та актів виконаних робіт. Поставлені матеріально - товарні цінності та виконані роботи були оплачені відповідачем частково на суму 37 639, 32 грн (сума часткової оплати була підтверджена, зокрема, представником позивача в судовому засіданні).

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи та поставлені товари в 2011 році за спрощеними договорами становить 130 191, 79 грн (167 831, 11 - 37 639, 32 = 130 191, 79). Доказів сплати якої матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із надісланої позивачем відповідачу вимоги від 10.08.2016 вих. № мк/96 вбачається, що позивач вимагав від відповідача оплати за поставлений товар та виконані роботи, в тому числі, по видаткових накладних та актах, якими обґрунтовані його позовні вимоги. З огляду на зазначене, при вирішенні справи суд виходить із того, що вимога в порядку ст. 530 ЦК України була пред'явлена відповідачу позивачем по оплаті фактично поставленого товару та виконаних робіт 14.08.2016 (судом враховано час надання поштових послуг).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем умови договорів (спрощених) виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договорів. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені діючим законодавством, щодо невідповідності поставки умовам договорів та або невідповідності виконаних робіт умовам договорів не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 130 191, 79 грн відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договорами укладеними у спрощений спосіб шляхом оформлення видаткових накладних та актів виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи, в сумі 130 191, 79 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару та виконаних робіт, у відповідності до ст. 530 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 130 191, 79 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню повністю.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається судом на відповідача.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір не повертається судом.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Сакура Гласс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура І" (03127, м. Київ, пр-т 40- річчя Жовтня, буд. 120, корпус 1; ідентифікаційний код 31745730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" (01054, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 7; ідентифікаційний код 21570210) в порядку визначеному Законом України Про виконавче провадження , суму заборгованості в розмірі 130 191 (сто тридцять тисяч сто дев'яносто одну) грн 79 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 952 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дві) грн 87 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2017.

Суддя О. М. Дупляк