Рішення

від 31.01.2017 по справі 910/20856/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2017Справа №910/20856/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ДТС"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Твін"

про стягнення 20 082,61 грн.

Представники сторін:

від позивача: Косова Н.Г. - представник за довіреністю № б/н від 07.08.2016 р.;

від відповідача: Бондар Є.В. - представник за довіреністю № 21 від 03.11.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ДТС" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Твін" про стягнення 20 082,61 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.11.2015 року між ним та відповідачем укладено договір поставки №22.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30 434,22 грн.

Відповідач частково оплатив поставлений товар в розмірі 20 251,92 грн.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу за договором у розмірі 10 182,41 грн., три проценти річних у розмірі 164,10 грн., інфляційні втрати і розмірі 473,38 грн., пені у розмірі 1 915,46 грн., товарного кредиту в сумі 5 990,02 грн. та неустойки у розмірі 1 357,24 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.11.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2016 р.

В судове засідання 05.12.2016 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.11.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39218619, але 02.12.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача не виконав вимоги ували суду від 16.11.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2016 року розгляд справи відкладено на 16.01.2017 року.

В судовому засіданні 16.01.2017 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів

Представник позивача не виконав вимоги ували суду від 16.11.2016 р.

Суд повторно зобов'язав представника позивача виконати вимоги ухвали суду від 16.11.2016 р.

Представник позивача надав суду оригінал договору поставки для огляду.

Суд оглянув оригінал договору поставки.

Представник відповідача оглянув оригінал договору поставки.

В судовому засіданні оголошено перерву до 31.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.01.2017 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

16.01.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 23 053,50 грн., з яких основний борг у розмірі 10 182,41 грн., три проценти річних в розмірі 216,83 грн., інфляційні витрати в розмірі 982,51 грн., пеню у сумі 2 399,76 грн., товарний кредит у сумі 7 914,75 грн. та неустойку у розмірі 1 357,24 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

24.01.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

30.01.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі.

Представник позивача надав суду оригінал видаткової накладної.

Суд оглянув оригінал видаткової накладної.

Представник відповідача оглянув оригінал видаткової накладної.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду для виготовлення клопотання про призначення судової експертизи.

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду для виготовлення клопотання про призначення судової експертизи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.11.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ДТС" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Твін" (покупець) укладено договір поставки №22.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з заявою покупця, поставити та передати у власність покупця поліамідну сосисочну, сарделечну, ковбасну оболонки Біга-3 або іншу продукцію, що надалі іменується товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку і строки обумовлені цим договором.

Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року (п.9.1 договору).

Поставка товару здійснюється партіями в межах кількості, зазначеної в заявці та у видатковій накладній (п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору поставка товару здійснюється за цінами визначеними в Українській гривні.

Загальна сума за цим договором визначається як сумарна вартість товару, поставленого відповідно до видаткових накладних (п.5.4 договору).

Товар, постачання якого відбулося в період дії даного договору, навіть без зазначення в видаткових накладних вважається поставленим за умовами цього договору (п.5.5 договору).

Як зазначено позивачем, на виконання умов договору позивачем поставлено товар на суму 30 434,33 грн., що підтверджується видатковими накладними №1222 від 05.11.2016 року на суму 16 861,92 грн. та №683 від 29.06.2016 року на суму 13 572,41 грн.

Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що видаткова накладна №683 від 29.06.2016 року не містить підписів та печаток відповідача чи його уповноважених осіб про отримання товару. 05.10.2016 року ТОВ "Торговий дім "Твін" було здійснено оплату на розрахунковий рахунок позивача у сумі 3 390,00 грн. з призначенням платежу за оболонку зг. рах. БП 000000141 від 05.11.2015р. . При цьому, жодних посилань на оплату за видаткову накладну №683 від 29.06.2016 року чи рахунок саме за цю накладну платіж не містить. Бухгалтерія відповідача припускає, що даний платіж зараховано на розрахунковий рахунок позивача випадково.

В судовому засіданні оглянувши оригінал видаткової накладної №683 від 29.06.2016 року на суму 13 572,41 грн., суд встановив, що на ній містить підпис та печатка ТОВ ТД Твін .

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З наявної видаткової накладної №683 від 29.06.2016 року вбачається, що зі сторони відповідача товар був отриманий, що підтверджується підписом на накладній, завіреній печаткою товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Твін .

При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 09 квітня 2013 року у справі №5023/5085/12.

Крім того, відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненої на видаткових накладних, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

Також, в матеріалах справи наявні податкові накладні №15 від 05.11.2015 року на суму 16 861,92 грн. та №64 від 29.06.2016 року на суму 11 310,34 грн.

Та, рахунки на оплату №БП000000140 від 05.11.2015 року на суму 16 861,92 грн. та №420 від 30.06.2016 року на суму 13 572,41 грн.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.6 договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у банк, вказаний в розділі 11 Юридичні адреси та банківські реквізити сторін договору.

Покупець зобов'язаний перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту прийняття товару. Приймання товару підтверджується оформленням видаткової накладної (п.5.7 договору).

Пунктом 5.8 договору передбачено, що покупець зобов'язаний у призначенні платежу вказувати номер і дату накладної або рахунку, по якій здійснюється оплата, але постачальник залишає за собою право здійснювати зарахування коштів як оплату за накладними, строк оплати за якими настав раніше незалежно від зазначеного покупцем призначення платежу.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, товар поставлений по видатковій накладній №1222 від 05.11.2015 року на суму 16 851,92 грн. оплачений (платіжні доручення від 12.01.2016 року в розмірі 5 620,64 грн., від 18.01.2016 року в розмірі 5 620,64 грн. та від 22.01.2016 року в розмірі 5 620,64 грн.).

А, оплата в розмірі 3 390,00 грн. на підставі платіжного доручення №1815 від 05.10.2016 року з призначенням платежу: за оболонку зг рах.БП 000000141 від 05.11.2015 була враховано позивачем як частина оплати по видатковій накладній №683 від 29.06.2016 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №22 від 03.11.2015 року у відповідача перед позивачем в сумі 10 182,41 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 399,76 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.6 договору, за порушення термінів оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення протягом всього часу прострочення виконання зобов'язання. Нарахування пені не припиняється навіть через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним, таким чином, заборона нарахування пені понад шість місяців передбачена статтею 232 Господарського кодексу України не розповсюджується на взаємовідносини між сторонами даного договору.

У відзиві на позовну заяву (уточнений), відповідач просить застосувати строки нарахування позовної давності, передбачені статтею 232 Господарського кодексу України.

Згідно з п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована в межах 6 місячного строку.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 2 399,76 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Також,позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 216,83 грн. та інфляційні втрати в розмірі 982,51 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 982,51 грн. та трьох процентів річних в розмірі 216,83 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п.6.9 договору неустойку в розмірі 1 357,24 грн.

Відповідно до п.6.9 договору невиконання покупцем зобов'язань за отриманий товар понад 60 (шістдесят) календарних днів дає постачальнику право вимагати від покупця сплати неустойки у розмірі 10% від суми заборгованості додатково до пені, 3% річних, інфляційних витрат та товарного кредиту.

Вимоги позивача в частині стягнення неустойки в розмірі 1 357,24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу товарний кредит в розмірі 7 914,75 грн.

Згідно з п.6.7 договору, у разі прострочення оплати, передбаченої пунктом 5.7 договору, покупцеві нараховується плата за користування товарним кредитом в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування товарного кредиту починається з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано покупцем і закінчується днем зарахування грошових коштів у повному обсязі за поставлений товар на розрахунковий рахунок постачальника,

Статтею 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача товарного кредиту в розмірі 7 914,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Твін" (02091, м. Київ, вулиця Вербицького, будинок 1; ідентифікаційний код: 32769705) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ДТС" (04080, місто Київ, вулиця Юрківська/Фрунзе, будинок 2-6/32 літ. А; ідентифікаційний код: 36128368) основний борг у розмірі 10 182 (десять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 41 коп., інфляційне збільшення в розмірі 982 (дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 51 коп., три проценти річних в розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 83 коп.,пеню в розмірі 2 399 (дві тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 76 коп., товарний кредит в розмірі 7 914 (сім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 75 коп., неустойку в розмірі 1 357 (одна тисяча триста п'ятдесят сім) грн.. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 07.02.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий