Рішення

від 18.01.2017 по справі 910/19285/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017Справа №910/19285/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія Росток" в особі відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Компанія Росток" "Палац Культури "Росток"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Б. Андрогин"

про стягнення грошової заборгованості в сумі 60 588,53 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Оцоколіч В.О., за довіреністю;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Компанія Росток" в особі відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Компанія Росток" "Палац Культури "Росток" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Б. Андрогин" (далі - відповідач) про стягнення грошової заборгованості в сумі 62 901,07 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2016 було порушено провадження у справі № 910/19285/16, розгляд справи призначено на 30.11.2016.

24.11.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 28.10.2016 про порушення провадження у справі № 910/19285/16.

30.11.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 28.10.2016 про порушення провадження у справі № 910/19285/16 позивач виконав.

30.11.2016 представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 28.10.2016 про порушення провадження у справі № 910/19285/16 відповідач не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2016 розгляд справи № 910/19285/16 було відкладено на 21.12.2016.

19.12.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення та заяву про уточнення позовних вимог.

Судове засідання 21.12.2016 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2016 розгляд справи було призначено на 18.01.2017.

У судове засідання 18.01.2017 представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог, підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2017 не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 18.01.2017 заяву представника позивача про уточнення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про уточнення розміру позовних вимог є фактично заявою про зменшення їх розміру, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд розглядає справу № 910/19285/16 з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Компанія Росток" в особі відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Компанія Росток" "Палац Культури "Росток" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.Б. Андрогин" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір № 57 про оренду приміщень (далі - Договір оренди № 57).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди, позивач зобов'язується передати, а відповідач одержує в орендне (тимчасове платне) користування приміщення, що складають частину майна, яке є власністю позивача.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору оренди № 57, на підставі акту прийому-передачі орендодавець передає в орендне користування, а орендар приймає приміщення загальною площею 208,2 кв. м., що розташоване на другому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, будинок 26/2, для розміщення бару. Строк оренди встановлюється з 01.11.2012 по 31.10.2013.

Пунктом 3.1 Договору оренди № 57 передбачено, що орендодавець забезпечує орендаря енергоресурсами з наступною компенсацією їх вартості, також за окрему плату телефонним зв'язком, охоронною і протипожежною сигналізацією. Позивач надає послуги відповідачу по охороні та обслуговуванню (прибиранню прилягаючих територій, утилізації побутових відходів, сміття, одержання з поштового відділення і видача поштової кореспонденції та інше) орендованих приміщень. Енергоресурси включають: електричну енергію, опалення приміщень, холодну воду.

Відповідно до п. 5.1 Договору оренди № 57, за оренду зазначених приміщень орендарем щомісяця сплачується договірна ціна в сумі 70,00 грн за 1 кв. м., з урахуванням ПДВ (в тому числі ПДВ - 11,67 грн).

Оплата та компенсація за енергоресурси за договором проводиться обов'язково щомісяця, в строк не пізніше 05 числа поточного місяця (п. 5.6 Договору оренди № 57).

Пунктом 8.1 Договору оренди № 57 встановлено, що він набуває чинності з дати передачі приміщень для використання згідно акту прийому-передачі. Дія цього договору закінчується в момент підписання сторонами акту здачі-прийому приміщень з оренди.

Додатковою угодою № 1 від 01.11.2013 було внесено зміни до п. 2.2 Договору оренди № 57 та викладено його в такій редакції: строк оренди встановлюється з 01.11.2012 по 31.10.2014 .

Додатковою угодою № 2 від 01.02.2014 п.2.1 Договору оренди № 57 викладено в наступній редакції: на підставі акту прийому-передачі орендодавець передає в орендне користування, а орендар приймає приміщення загальною площею 254,2 кв. м., що розташоване на другому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, будинок 26/2, для розміщення бару .

Позивач зазначає, що відповідач у встановлені Договором оренди № 57 строки не сплатив на користь позивача кошти за оренду нежитлового приміщення в розмірі 17 794,00 грн, відповідно до рахунку-фактури № ДК-0000003/02-14 від 10.01.2014 та акту № ДК-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг), та не відшкодував вартість спожитих енергоресурсів у розмірі 8 712,14 грн, відповідно до рахунку-фактури № ДК-0000080/02-14 від 28.02.2014 й акту № ДК-0000110 здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи.

01.11.2012 між вказаними сторонами було також укладено договір № 58 про оренду приміщень (далі - Договір оренди № 58).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди № 58, позивач зобов'язується передати, а відповідач одержує в орендне (тимчасове платне) користування приміщення, що складають частину майна, яке є власністю позивача.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору оренди № 58, на підставі акту прийому-передачі орендодавець передає в орендне користування, а орендар приймає приміщення загальною площею 241,8 кв. м., що розташовані на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, будинок 26/2, для розміщення офісу та складу. Строк оренди встановлюється з 01.11.2012 по 31.10.2013.

Пунктом 3.1 Договору оренди № 58 передбачено аналогічні положення, що й п. 3.1 Договору оренди № 57.

Відповідно до п. 5.1 Договору оренди № 58, за оренду зазначених приміщень орендарем щомісяця сплачується договірна ціна в сумі 45,00 грн за 1 кв. м., з урахуванням ПДВ (в тому числі ПДВ - 7,50 грн).

Оплата та компенсація за енергоресурси за Договором оренди проводиться обов'язково щомісяця, в строк не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 5.6 Договору оренди).

Пунктом 8.1 Договору оренди № 58 встановлено, що він набуває чинності з дати передачі приміщень для використання згідно акту прийому-передачі. Дія цього договору закінчується в момент підписання сторонами акту здачі-прийому приміщень з оренди.

Додатковою угодою № 1 від 12.11.2012 було внесено зміни до п. 5.1 Договору оренди № 58 та викладено його в такій редакції: за оренду зазначених приміщень орендарем щомісяця сплачується договірна ціна в сумі 55,00 грн за 1 кв. м., з урахуванням ПДВ (в тому числі ПДВ - 9,17 грн) .

Додатковою угодою № 4 від 31.01.2014 сторонами було вирішено викласти п.2.2 Договору оренди № 58 у наступній редакції: строк оренди встановлюється з 01.11.2012 по 31.01.2014 включно .

Позивач зазначає, що відповідач у встановлені Договором оренди № 58 строки не відшкодував вартість спожитих енергоресурсів у повному обсязі, відповідно до наявних у матеріалах справи копій рахунків-фактур № ДК-0000004/01-14 від 31.01.2014 й акту № ДК-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 3 186,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вказаний позивачем період заборгованості та умови Договорів оренди № 57 та № 58, позивачем фактично доведено належним чином розмір заборгованості орендаря за вказаними договорами.

В свою чергу, відповідачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за Договорами оренди № 57 та № 58 в загальній сумі 29 692,14 грн.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в сумі 29 692,14 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача пеню в сумі 2 628,49 грн, 3% річних в сумі 2 386,06 грн та інфляційну складову боргу в сумі 25 881,84 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства - балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства - балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру пені та встановлено, що позивачем було вірно розраховано пеню.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2 628,49 грн підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, враховуючи наявність факту порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за Договором, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, доданого позивачем до позовної заяви, та встановлено, що позивачем вірно розраховані вищезазначені суми.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 2 386,06 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 881,84 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за оренду нежитлового приміщення, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 60 588,53 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Б. Андрогин" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, будинок 17; ідентифікаційний код: 32312174) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія Росток" (03067, м. Київ, б-р І. Лепсе, будинок 4; ідентифікаційний код: 00227560) в особі відокремленого підрозділу Публічного акціонерного товариства "Компанія Росток" "Палац Культури "Росток" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, будинок 26/2; ідентифікаційний код: 02597143) заборгованість в розмірі 29 692 (двадцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дві) грн 14 коп., пеню в розмірі 2 628 (дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн 49 коп., інфляційні нарахування в розмірі 25 881 (двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн 84 коп., 3 % річних в розмірі 2 386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) грн 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Повне рішення складено 07.02.2017.

Суддя О.В. Нечай