Рішення

від 04.04.2007 по справі 13/643

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/643

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  13/643

04.04.07

За позовом     Військовий прокурор Центрального регіону України  в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до                    Дочірнє підприємство "Маршелен - Україна"

про                  про стягнення штрафу - 20680,02 грн.

Суддя  

Представники:Від прокуратури:

Від позивача:Від відповідача:

Стояновський Є.О. (посвідчення №576 від 15.08.05)., Хруленко О.В. (посвідчення №602 від 09.06.06).;Гомон О.О. –представник.;Не з'явився.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Центрального регіону України звернувся до Господарського суду міста в інтересах держави в особі Міністерство оборони України Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Маршеллен - Україна" про стягнення з останнього штрафу в розмірі –20680,02 грн. за невиконання умов Договору №246/1/105/182-Д від 04.10.2005 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2006 року (суддя Євдокимов О.В.) було порушено провадження у справі  № 13/643 та призначено до розгляду на 28.11.2006 року.

           Згідно розпорядження Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.02.2007 року №04-1/264, у зв'язку з хворобою судді Євдокимова О.В., з метою уникнення затягування розгляду справи, яка знаходилась у його провадженні, справу № 13/643 передано до провадження судді Станіку С.Р.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2007 року розгляд справи було призначено на 07.03.2007 року.

В судовому засіданні 07.03.2007 року представник позивача та прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Прохав суд позов задовільнити у повному обсязі.                                                          

           Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 08.02.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 07.03.2007 року представник відповідача не з'явився. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

            Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2007 року розгляд справи було відкладено до 04.04.2007 року.

Представник позивача та прокуратури в судовому засіданні 04.04.2007 року уточнив заявлені позовні вимоги, збільшивши суму позову до 101332,12 грн., та надав суду фінансовий чек №9842 від 12.03.2007 року про відправлення відповідачу даного уточнення позовних вимог –12.03.2007 року. Просив суд позов задовольнити.

             Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 08.02.2007 року та від 07.03.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 04.04.2007 року представник відповідача не з'явився. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

            Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

            Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства "Маршеллен - Україна", заслухавши пояснення представника прокуратури і позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Між Міністерством оборони України, в якості замовника з однієї сторони, та Дочірнім підприємством "Маршеллен - Україна", в якості постачальника, з –другої, було укладено Договір поставки продовольства для державних потреб №246/1/1/05/182-Д від 04.10.2005 року (далі Договір), згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався поставити продовольство (далі продукцію) для потреб Міністерства оборони України, а замовник зобов'язався забезпечити прийманя та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і за цінами згідно з положеннями даного Договору та згідно до специфікації (відповідно якої було обумовлено поставку 480 тонн цукру –піску на загальну суму –1579201,92 грн. (з ПДВ) у строк до –01.11.2005 року).

           У п. 6.3 Договору сторонами було узгоджено, що за відмову від поставки або не поставку (недопоставку) продукції з постачальника (відповідача) стягується штраф у розмірі –7 відсотків вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.

          Однак, вже 03.11.2005 року між сторонами було підписано (з проставлянням також печаток діючих суб'єктів господарювання) Акт звірки виконання зобов'язань щодо постачання продуктів харчування за Договором поставки продовольства для державних потреб №246/1/1/05/182-Д від 04.10.2005 року, відповідно до якого сторонами було узгоджено, що на вищенаведену дату постачальником було поставлено лише –40 тонн цукру –піску на загальну суму –131600,16 грн., внаслідок чого сторони погодили припинити постачання продукції з моменту підписання даного акту, тобто з –03.11.2005 року.           

          На день розгляду справи у суді (04.04.2007 року), відповідно до розрахунку позивача, згідно Договору поставки продовольства для державних потреб №246/1/1/05/182-Д від 04.10.2005 року та Акту звірки виконання зобов'язань щодо постачання продуктів харчування за названим Договором від 03.11.2005 року, відповідач повинен сплатити позивачу штраф за недопоставлений товар в розмірі 7% від суми не допоставленого товару у сумі (1579201,92 грн. – 131600,16 грн. = 1447601,76 грн. х 7%) –101332,12 грн.

           Статтею 265 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлено, що за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити)  у  зумовлені  строки  (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а  покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму, а умови договорів  поставки  повинні  викладатися  сторонами відповідно  до  вимог  Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

           Цією ж статтею визначено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами  про  договори купівлі-продажу, а до  відносин  поставки,  не  врегульованих  ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу України про договір купівлі-продажу.          

            Статею 266 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV визначено, що предметом   поставки   є   визначені   родовими   ознаками продукція,  вироби  з  найменуванням,  зазначеним  у   стандартах, технічних    умовах,    документації    до   зразків   (еталонів), прейскурантах  чи  товарознавчих  довідниках.                    

            Предметом  поставки можуть  бути  також продукція,  вироби,  визначені індивідуальними ознаками, а загальна кількість товарів,  що  підлягають  поставці,  їх часткове співвідношення (асортимент,  сортамент,  номенклатура) за сортами,  групами,  підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються   специфікацією   за  згодою  сторін,  якщо  інше  не передбачено законом.

            Статею 267 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV передбачено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше  одного року (довгостроковий договір) або на  інший  строк, визначений  угодою  сторін.  Якщо в договорі  строк  його  дії  не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Статтею 175 частиною 1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Згідно до вищевикладеного, статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI встановлено, що якщо з  договору  купівлі-продажу  не  випливає  обов'язок продавця    доставити    товар   або   передати   товар   у   його місцезнаходженні,  обов'язок  продавця  передати  товар  покупцеві вважається  виконаним  у  момент  здачі  товару  перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

           Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

           Стаття 691 Цивільного кодексу України передбачає, що Покупець зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару та покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

           Згідно статті 712 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях,  не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму та до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

            Статтею 623 частиною 1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

            Стаття 547 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення   виконання   зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 549 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI встановлює, що Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

             Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

              Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.               

               Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

          Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

           Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач –Дочірнє підприємство "Маршеллен - Україна" –свої обов'язки за зазначеним Договором поставки продовольства для державних потреб №246/1/1/05/182-Д від 04.10.2005 року, а саме п. 1.1 останнього, щодо поставки продукції (цукру –піску) у строк до 01.11.2005 року в розмірі –480 тонн на загальну суму –1447601,76 грн. (1579201,92 грн., як загальна вартість продукції, яка мала бути поставлена – 131600,16 грн., вартість поставленої продукції у розмірі –сорока тонн) виконав лише частково на суму – 131600,16 грн. (вартість поставленої продукції у розмірі –сорока тонн), через що відповідачем було порушено імперативні вимоги пункту 1.1 названого договору, що в силу п. 6.3 останнього, тягне для відповідача негативний наслідок, у вигляді стягнення з ДП "Маршеллен - Україна" договірної санкції у вигляді 7 (семи) відсоткового штрафу від вартості недопоставленої продукції, у зв'язку з чим судом визнається вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу, передбаченої пунктом 6.3 Договору поставки продовольства для державних потреб №246/1/1/05/182-Д від 04.10.2005 року, у розмірі –101332,12 грн. (виходячи з розрахунку (1579201,92 грн. – 131600,16 грн.) = 1447601,76 грн. х 7%) = 101332,12 грн.) законною та обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства "Маршеллен - Україна" –задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства "Маршеллен - Україна" (місцезнаходження: 03113, м. Київ, пр-т. Перемоги, 67, р/р №2600160317601 в ОАО “ТММ-Банк” м. Київ, МФО 300896, код 25590557) на користь Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, р/р №35222003003192 ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, код 00034022) суму штрафу в розмірі 101332 (сто одну тисячу триста тридцять дві) грн. 12 коп., а також 1013 (одну тисячу тринадцять) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       Станік С.Р.